Рішення від 13.10.2025 по справі 359/3544/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 359/3544/23

провадження № 2/753/253/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретарів судового засідання Козін В. Є., Троцковець К. В., представника позивача та відповідача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 адвоката Кутаха Д. О., третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та позивачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Золочівської сільської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання права власності на частку в домоволодінні;

позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Золочівської сільської ради про визнання незаконною відмови у знятті відповідача з реєстрації, визнання його зареєстрованим без законних підстав, визнання відповідача таким, що не має права користування житлом, зобов'язання зняти відповідача з реєстрації, внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати відповідний витяг, стягнення моральної шкоди;

позовною заявою ОСОБА_3 до Десятої київської державної нотаріальної контори, Золочівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій нотаріуса, скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування, визнання права власності на нерухоме майно, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Золочівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в домоволодінні, а саме, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 24 травня 2023 року, просив визнати за ним право власності на частину індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (опис об'єкту: житловий будинок загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 68,3 кв. м, позначений в плані літерою «АІ», веранда «а», веранда «а1», з надвірними будівлями: гараж «Д», сарай «Г», гараж «Б», погріб «В», погріб «З», вбиральня «Ж», колодязь «К», колодязь «Л», огорожа «N»), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , який за життя заповів усе своє майно позивачу.

В межах встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті його батька ОСОБА_5 . Спадкове майно складалось з частиниіндивідуального житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:03:004:0247, площею 4,6500 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради.

16 жовтня 2013 року державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану вище земельну ділянку. У той же час, державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи свою відмову тим, що право власності на нерухоме майно не було належним чином у відповідних реєстрах зареєстроване за спадкодавцем та роз'яснила право на звернення до суду за захистом прав.

Позивач зазначає, що вказаний будинок належав на праві спільної часткової власності рідним братам: його батьку - ОСОБА_5 та брату батька - ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), по частці кожному, що підтверджується довідкою Гнідинської сільської ради від 05 травня 1992 року № 352 та технічним паспортом на будинок.

Також, позивач вказав, що він з 2001 року мешкає у вказаному будинку, з цієї дати у вказаному будинку зареєстроване його місце проживання. Зауважив, що будинок фактично розділений між сусідами капітальною стіною, у будинку облаштовано два окремі входи, спорів з сусідами щодо користування вказаним будинком немає. У 2014 році він приватизував прилеглу до належної йому частини будинку земельну ділянку площею 0,0239 га з кадастровим номером 3220882601:001:0524.

Власником іншої частини будинку на сьогодні є ОСОБА_3 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2023 року у справі відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд справи у загальному позовному провадженні.

09 травня 2023 року та 17 травня 2023 року до суду надійшли заяви відповідача Золочівської сільської ради, якими відповідач зазначив, що проти позову не заперечує, просив розглядати справу за його відсутності.

02 червня 2023 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області, занесеною до протоколу підготовчого засідання, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову від 24 травня 2023 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

12 червня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) від 11 червня 2023 року про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та про повернення до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2023 року ОСОБА_3 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

11 липня 2023 року ОСОБА_3 подана заява про відвід судді Борець Є. О.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді відмовлено.

13 липня 2023 року надійшла заява ОСОБА_3 щодо зупинення провадження у справі до надходження до Бориспільського міськрайонного суду Київської області справи № 755/9184/23 з Дніпровського районного суду м. Києва відповідно до ухвали від 03 липня 2023 року. У разі відмови у зупиненні провадження, просила у позові ОСОБА_1 відмовити.

27 липня 2023 року та 28 липня 2023 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшли заяви ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, на підставі чого ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено, витребувано у Золочівської сільської ради інформацію про державну реєстрацію права власності на домоволодіння з такими адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

03 серпня 2023 року від ОСОБА_3 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшли письмові пояснення, у яких ОСОБА_3 , посилаючись на рішеннявід 27 листопада 2015 рокувиконавчого комітету Гнідинської сільської ради, правонаступником якого є Золочівська сільська рада, зазначає, що будинку по АДРЕСА_1 було присвоєно адреси НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 . У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 частина будинку належить на праві власності, проте позивач не подав суду цьому докази. У той же час в матеріалах справи міститься довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої вона є власницею частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 ,фактично користуючись частиною будинку з номером АДРЕСА_2 та прохаючи про визнання за ним права власності на частину будинку з номером АДРЕСА_1 , претендує на належну їй частину житлового будинку та, тим самим, хоче позбавити її права власності на нерухоме майно.

Також, ОСОБА_3 були подані додаткові пояснення третьої особи від 16 серпня 2023 року, у яких вона зазначає, що відсутні докази належності померлому ОСОБА_5 на праві власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_5 не проживав у вказаному будинку, відповідно до наявних у матеріалах доказів, він мешкав у м. Києві, а також у с. Гнідин за іншою адресою - АДРЕСА_3 . У матеріалах справи, у тому числі у спадковій справі, відсутня постанова державного нотаріуса про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку. Вказує, що позивач у позові зазначає про приватизацію прилеглої до його частини житлового будинку земельної ділянки, проте жодних документів, що підтверджують право власності на його частину будинку, суду не надав. У зв'язку із зазначеним, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними. Також у цих поясненнях заявляє, що у задоволенні її клопотань про зупинення провадження відпала потреба.

19 вересня 2023 року ОСОБА_3 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області подано позовну заяву у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору до ОСОБА_1 , Золочівської сільської ради про визнання незаконною відмови у знятті відповідача з реєстрації, визнання його зареєстрованим без законних підстав, визнання відповідача таким, що не має права користування житлом, зобов'язання зняти відповідача з реєстрації, внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати відповідний витяг, стягнення моральної шкоди, якою просила:

- визнати незаконними відмови виконавчого комітету Золочівської сільської ради у знятті з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

-визнати ОСОБА_1 таким, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 без законних підстав;

- визнати ОСОБА_1 та членів його сім'ї, визначених ст.64 Житлового кодексу України, такими, що не мають права користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов'язати Золочівську сільську раду зняти з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати витяг з реєстру Золочівської територіальної громади;

- стягнути з обох відповідачів 80000 грн моральної шкоди на її користь (по 40000 грн з кожного відповідача);

- поновити строк на подання позову.

Свій позов ОСОБА_3 мотивувала тим, що ОСОБА_1 з невідомих їй підстав зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . частка житлового будинку за вказаною адресою належить їй на праві власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інших власників будинку за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 немає, що підтверджується листами виконавчого комітету Золочівської сільської ради від 27.06.2023 №02-18/1310 та від 16.08.2023 №02-18/1737. Згоди на реєстрацію ОСОБА_1 у належній їй нерухомості за адресою АДРЕСА_1 вона не давала. Про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою належного їй нерухомого майна їй стало відомо з листа виконавчого комітету Золочівської сільської ради від 28.03.2023 №02-18/607. У порядку досудового врегулювання спору вона тричі зверталась до голови Золочівської сільської ради з заявами від 30.03.2023, від 31.03.2023 та від 20.07.2023 з проханням зняти з реєстрації ОСОБА_1 , як такого, що не проживає у належній їй частині будинку, просила внести відповідні зміни до реєстру Золочівської територіальної громади, проте їй у цьому було відмовлено та роз'яснено, що зняття особи з реєстрації місця проживання у такому випадку можливо за рішенням суду. При цьому Золочівська сільська рада у своїй відповіді зазначила, що зняття з реєстрації співвласника житла за заявою іншого співвласника не здійснюється.Проте такого співвласника, як зазначає ОСОБА_3 , у належному їй нерухомому майні за адресою АДРЕСА_1 немає. Таку відмову вважає незаконною з підстав надання Золочівською сільською радою ОСОБА_1 статусу співвласника належного їй нерухомого майна. Крім того зазначає, що за вказаною адресою нею був укладений договір на постачання електроенергії. За період 3 роки 9 місяців відповідно до показників лічильника обсяг споживання електроенергії склав 134 кВт, що підтверджує ту обставину, що у належному їй нерухомому майні постійно ніхто не проживає, у тому числі й відповідач ОСОБА_1 . Відтак, оскільки ОСОБА_1 не проживає за адресою АДРЕСА_1 , де він з невідомих їй підстав зареєстрований, вважає реєстрацію відповідача ОСОБА_1 за вказаною адресою такою, що створює їй перешкоди у реалізації прав власника.

Крім того, ОСОБА_3 вказує, що без жодного погодження з нею, як власником садиби, на якій розташоване належне їй нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , здійснено забудову суміжних (сусідніх) земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0524, 3220882601:01:001:0389 та 3220882601:01:001:0062. Такі дії (бездіяльність) відповідача Золочівської сільської ради за погодженням з відповідачем ОСОБА_1 спричинюють їй ще і моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 80000 грн, і яку просить стягнути з відповідачів у рівних частинах (по 40000 з кожного відповідача). Цю суму коштів ОСОБА_3 розраховує по 1000 грн за кожен місяць визнаного за нею 21 грудня 2016 року права власності на частину будинку за адресою АДРЕСА_1 , тобто це 80 місяців за період з січня 2017 року по серпень 2023 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_3 строк на подання позову. Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , Золочівської сільської ради про визнання незаконною відмови у знятті відповідача з реєстрації, визнання його зареєстрованим без законних підстав, визнання відповідача таким, що не має права користування житлом, зобов'язання зняти відповідача з реєстрації, внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати відповідний витяг, стягнення моральної шкоди прийнято до розгляду з позовом ОСОБА_1 до Золочівської сільської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання права власності на частку в домоволодінні; змінено процесуальний статус ОСОБА_3 з третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Також, у червні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Десятої київської державної нотаріальної контори, Золочівської сільської ради про визнання незаконними дій нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори при виданні постанови від 24 березня 2023 року, скасування постанови державного нотаріуса від 24 березня 2023 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними дій уповноважених осіб виконавчого комітету Золочівської сільської ради при невнесенні до Спадкового реєстру інформації про заповіт ОСОБА_8 від 31 травня 1980 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане після смерті ОСОБА_8 , визнання за нею права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , визнання за нею права власності на прилеглу до будинку земельну ділянку.

Позов обгрунтований тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ) ОСОБА_3 13 вересня 2022 року звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а саме частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що мав бути успадкований її батьком за заповітом від 31 травня 1980 року. Державним нотаріусом було повідомлено, що вказаний заповіт не внесено до Спадкового реєстру, у зв'язку із чим неможливо оформити право на спадщину. Листом виконавчого комітету Золочівської сільської ради від 22 лютого 2023 року ОСОБА_3 було повідомлено про подання заяви про реєстрацію архівного заповіту, проте 03 березня 2023 року ОСОБА_3 , сплативши збір за отримання витягу зі Спадкового реєстру, знову отримала інформацію про відсутність заповіту, складеного на ім'я її батька, у реєстрі. 04 березня 2023 року ОСОБА_3 повторно звернулась до голови Золочівської сільської ради з проханням подати заяву про реєстрацію заповіту її батька від 31 травня 1980 року. Листом від 07 березня 2023 року Золочівська сільська рада надіслала ОСОБА_3 витяг зі Спадкового реєстру про реєстрацію заповіту, після чого ОСОБА_3 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори. Проте постановою державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори від 24 березня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_3 вважає, що у змісті постанови невірно відображено інформацію щодо її намірів успадкувати частину житлового будинку, адже вона мала намір успадкувати за законом майно, що належало її батьку, яке він мав отримати за заповітом від 31 травня 1980 року, складеного його батьком (дідом ОСОБА_3 ) ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ). Тобто, як зазначає ОСОБА_3 , її батько мав успадкувати за заповітом увесь будинок. Тому, листом від 20 червня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори з уточненням свого наміру про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька, проте листом Десятої київської державної нотаріальної контори від 21 червня 2023 року її було повідомлено, що їй вже була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. З огляду на вказане, ОСОБА_3 вважає, що державним нотаріусом було невірно її проконсультовано щодо спадкування майна після смерті її батька, а видання державним нотаріусом постанови від 24 березня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позбавило ОСОБА_3 майна у вигляді частки житлового будинку АДРЕСА_1 та, відповідно, прилеглої земельної ділянки. При цьому, ОСОБА_3 зазначає, що таке порушення державним нотаріусом вчинено внаслідок приховування Гнідинською сільською радою та її правонаступником Золочівською сільською радою інформації про заповіт її діда від 31 травня 1980 року. У зв'язку із такими діями сільради вважає, що її батько ОСОБА_6 був позбавлений права на спадкування майна за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_8 , внаслідок чого отримав у спадок лише частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_3 зазначає у позові про неправомірну реєстрацію без її згоди у належній їй частині вказаного житлового будинку ОСОБА_1 .

Також, у позовній заяві ОСОБА_3 просила забезпечити її позов шляхом заборони вчинення будь-яким особам реєстраційних дій щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , та прилеглої до нього території до розгляду позову, а також шляхом покладення на Золочівську сільську раду зобов'язання зняти з реєстрації у належній ОСОБА_3 частині житлового будинку ОСОБА_1 , та зняття з реєстрації будь-яких інших осіб, зареєстрованих у цьому будинку, заборони реєстрації будь-якої особи у будинку до розгляду позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року справу № 755/9184/23 було передано за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2023 року позов ОСОБА_3 до Десятої київської державної нотаріальної контори, Золочівської сільської ради про визнання незаконними дій нотаріуса, скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування, визнання права власності на нерухоме майно, стягнення моральної шкоди було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2023 року у задоволенні зави ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

10 серпня 2023 року ОСОБА_3 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області подано заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2023 року у справі № 755/9184/23 було відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

27 вересня 2023 року у цивільній справі № 755/9184/23 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про об'єднання в одне провадження справ № 359/3544/23 та № 755/9184/23.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2023 рокуоб'єднано в одне провадження цивільну справу №755/9184/23 за позовом ОСОБА_3 до Десятої Київської державної нотаріальної контори, Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання незаконними дій нотаріуса, скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними дій виконавчого комітету Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, визнання права власності на нерухоме майно та цивільну справу №359/3544/23 за позовом ОСОБА_1 до Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами; цивільну справу №755/9184/23 передано на розгляд судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.

26 вересня 2023 року надійшов відзив Золочівської сільської ради на позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Золочівської сільської ради про визнання незаконною відмови у знятті відповідача з реєстрації, визнання його зареєстрованим без законних підстав, визнання відповідача таким, що не має права користування житлом, зобов'язання зняти відповідача з реєстрації, внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати відповідний витяг, стягнення моральної шкоди, у якому просили задовольнити вимоги ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, Золочівська сільська рада вказала, що на підставі свідоцтва про прав на спадщину за законом, виданого 14 вересня 1985 року Бориспільською державною нотаріальною конторою, вказаний житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У подальшому, частину вказаного будинку успадкувала ОСОБА_3 після своєї матері ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який заповів усе своє майно своєму синові - ОСОБА_1 . У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до сільради із заявою про розподіл належного на праві спільної власності житлового будинку АДРЕСА_1 та присвоєння земельним ділянкам та часткам будинку окремих поштових адрес. 27 листопада 2015 року виконавчий комітет Гнідинської сільської ради виніс помилкове рішення № 84 про виділ в натурі частку ОСОБА_1 та залишення за цією часткою поштової адреси - домоволодіння АДРЕСА_2 . Іншій частці будинку, що належить ОСОБА_3 була присвоєна поштова адреса - домоволодіння АДРЕСА_1 . У погосподарських книгах з 1983 по 2025 роки с. Гнідин спостерігається плутанина з адресами на вказаний вище житловий будинок, у тому числі прослідковується невідповідність правоустановчим документам. 15 вересня 2023 року Золочівська сільська рада прийняла рішення про усунення двозначності записів у погосподарських книгах та скасування рішення виконкому Гнідинської сільської ради № 84 від 27 листопада 2015 року, в яких частинам одного і того ж самого домоволодіння було помилково присвоєно різні адреси - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Наразі, у погосподарській книзі за 2021-2025 роки міститься така інформація: житловий будинок загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 68,3 кв. м, позначений в плані літерою «АІ», веранда «а», веранда «а1», з надвірними будівлями: гараж «Д», сарай «Г», гараж «Б», погріб «В», погріб «З», вбиральня «Ж», колодязь «К», колодязь «Л», огорожа «N»; частина житлового будинку належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 371 від 14 вересня 1985 року; частина житлового будинку належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 січня 2016 року; внесені дані про земельну ділянку з кадастровим номером 3220882601:01:001:0524 розміром 0,0239 га; у домогосподарстві по АДРЕСА_1 з 2000 року зареєстрований ОСОБА_1 .

27 вересня 2023 року у цивільній справі № 359/3544/23 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про об'єднання в одне провадження справ № 359/3544/23 та № 755/9184/23.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року у справі № 359/3544/23 у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про об'єднання справ відмовлено з огляду на те, що справи вже були об'єднані в одне провадження ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року, постановленої у цивільній справі №755/9184/23.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2023 року виправлено описки, допущені в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2023 року прийнято зауваження ОСОБА_3 щодо протоколу судового засідання від 26 жовтня 2023 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення ухвали від 26 жовтня 2013 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2023 року прийнято зауваження ОСОБА_3 щодо протоколу судового засідання від 01 листопада 2023 року.

31 грудня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_3 подана заява з уточненими позовними вимогами, що містяться у позові від 28.06.2023, згідно з якою ОСОБА_3 просила поновити їй строк на оскарження дій/бездіяльності Золочівської сільської ради після смерті ОСОБА_8 та визнання недійсним свідоцтва від 14.09.1985 з дати внесення 07.03.2023 у Спадковий реєстр заповіту від 31.05.1980; визнати незаконними дії/бездіяльність Золочівської сільської ради після смерті ОСОБА_8 щодо приховування інформації про заповіт від 31.05.1980 при оформленні спадщини ОСОБА_8 , невнесенні до Спадкового реєстру інформації про заповіт від 31.05.1980, порушенні прав ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , її права при отриманні у спадщину нерухомого майна і веденні погосподарських книг; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.09.1985, видане після смерті ОСОБА_8 ; визнати незаконними дії/бездіяльність державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Шульги С. В. при виданні постанови від 24.03.2023 та при веденні спадкової справи; скасувати постанову державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Шульги С. В. від 24.03.2023; визнати за нею право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на неналежну їй частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглу до нього земельну ділянку у розмірі 0,1267 га; з урахуванням інформації з ДРРП про вже належну їй частину будинку та земельну ділянку у розмірі 0,1233 га визнати за нею право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглу земельну ділянку у розмірі 0,25 га; визнати незаконним п. 4 рішення Золочівської сільської ради від 06.09.2012 № 241-17-VI; зобов'язати Золочівську сільську раду скасувати п. 4 рішення від 06.09.2012 № 241-17-VI і вилучити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про земельну ділянку 3220882601:01:001:0524 як про таку, що зареєстрована за неіснуючою адресою; витребувати земельні ділянки 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389 з незаконного володіння позивача та ОСОБА_2 , як такі, що розміщені на ділянці розміром 0,25 га, що була прилеглою до будинку, належному ОСОБА_8 на дату його смерті; зобов'язати Золочівську сільську раду виготовити документацію із землеустрою на ділянку розміром 0,25 га, прилеглу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру (кадастрової карти) про ділянку 3220882601:01:001:0086, на якій розміщена вже належна їй половина будинку та видати їй інформацію з Державного земельного кадастру про цю земельну ділянку з внесеними змінами; задовольнити клопотання від 16.08.2023 та позов від 19.09.2023 і відмовити позивачу у позові, що стосувався належної їй частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з Золочівської сільської ради 1 млн грн, а з Десятої київської державної нотаріальної контори 200 тис. грн на відшкодування їй моральної шкоди, спричиненої їх незаконними діями та рішеннями, описаними в уточненій заяві щодо успадкування майна ОСОБА_6 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2024 року заяву ОСОБА_3 про часткову зміну предмету позову прийнято до розгляду, залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у якості співвідповідачів, у зв'язку із заявленою вимогою ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_10

04 січня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Кутахом Д. О. подана заява про застосування строків позовної давності, якою він просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо перегляду розміру часток спадкоємців у спадковому майні на підставі пропущеного строку звернення до суду за захистом інтересів. Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом нібито порушеного права у червні 2023 року, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5 , тобто через 38 років після видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину.

28 березня 2024 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області представником ОСОБА_1 адвокатом Кутахом Д. О. була подана заява, якою він проти позовних заяв ОСОБА_3 заперечив. Зазначив, що відповідно до погосподарських книг за 1950 -1953 роки в користуванні ОСОБА_8 був житловий будинок, побудований у 1935 році. У подальшому, внаслідок виділу колгоспом ОСОБА_5 0,15 га огороду та 0,05 га двора, з квітня 1958 р. по 1959 р. ОСОБА_5 був побудований новий будинок по АДРЕСА_1 на два окремих входи. Старий будинок, збудований ОСОБА_8 , був знесений. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , спадщину за законом прийняли два його сини - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .Донька померлого ОСОБА_11 від спадщини відмовилась. При цьому, ОСОБА_6 , маючи складений його батьком на нього заповіт, своїм правом прийняти спадщину за заповітом не скористався, та з моменту отримання у 1985 році свідоцтва про право на спадщину за законом, протягом свого життя ніколи не оспорював його.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

17 травня 2024 року від Десятої київської державної нотаріальної контори до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява, якою вони просили здійснювати розгляд справи за відсутності їх представника.

15 та 21 травня 2024 року від Золочівської сільської ради до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшли заяви, якими вона просила розглядати справу без участі їх представника, позов ОСОБА_1 просили задовольнити, у позові ОСОБА_3 - відмовити.

26 травня 2025 року від ОСОБА_4 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява, якою він просив розглядати справу без його участі, а також зазначив, що позов свого брата ОСОБА_1 підтримує, просить його задовольнити.

18 липня 2024 року ОСОБА_3 заявлено відвід головуючому судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борцю Є. О.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2024 року заяву ОСОБА_3 про відвід судді визнано необґрунтованою, справу передано до канцелярії Бориспільського міськрайонного суду Київської області для визначення судді,уповноваженого на розгляд заяви ОСОБА_3 про відвід судді.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Борця Є. О. відмовлено, суддю Борця Є. О. відведено від розгляду цивільної справи № 359/3544/23, матеріали справи передано до канцелярії суду для визначення судді, уповноваженого на розгляд справи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2024 року відведено суддю Журавського В. В. від розгляду цивільної справи № 359/3544/23, матеріали справи передано до канцелярії суду для визначення судді, уповноваженого на розгляд справи.

Розпорядженням голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2024 року № 1, на підставі пункту 2 частини 1, частини 4 статті 31 ЦПК України цивільну справу № 359/3544/23 було направлено для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва у зв'язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду зазначеної справи за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року справу прийнято до провадження, розгляд справи постановлено здійснювати суддею одноособово в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

26 травня 2024 року ОСОБА_3 подала до Бориспільського міськрайонного суду Київської області пояснення третьої особи, якими просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, свій позов просила задовольнити.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року, занесеною до протоколу підготовчого засідання, прийнята до розгляду заява ОСОБА_3 про зміну предмету позову від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_3 просила:

1. Поновити строки позовної давності, пов'язані зі зверненням до суду з цим позовом, від дати внесення Золочівською сільською радою 07.03.2023 до Спадкового реєстру інформації про заповіт ОСОБА_8 від 31.05.1980 №17 та отримання постанови нотаріуса від 24.03.2023, зокрема:

1) визнати (встановити) факт перебування у шлюбних відносинах (у шлюбі) ОСОБА_12 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

2) визнати будинок, 1/2 якого з адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з часу його побудови по дату смерті ОСОБА_12 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

3) визнати (встановити) факт прийняття спадщини ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті ОСОБА_12 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , частини будинку у розмірі 1/2 будинку та визнати його право власності на будинок, якого з адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 ;

4) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.09.1985, видане після смерті ОСОБА_8 ;

5) визнати (встановити) факт прийняття спадщини ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , за заповітом від 31.05.1980 (визнати таким, що прийняв спадщину за заповітом) після смерті ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: право на спадщину та право власності на будинок, 1/2 якого за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 .

2. Визнати незаконними дії/бездіяльність уповноважених осіб виконавчого комітету Золочівської сільської ради після смерті ОСОБА_13 .Кудька щодо приховування інформації про заповіт від 31.05.1980, невнесенні до Спадкового реєстру інфоромації про заповіт ОСОБА_8 від 31.05.1980 №17, оформленні спадщини ОСОБА_8 , веденні погосподарських книг, порушенні прав ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , права ОСОБА_3 при отриманні у спадщину нерухомого майна.

3. Визнати незаконним п.4 рішення Золочівської сільської ради від 06.09.2012 №241-17-VI.

4. Визнати незаконними дії/бездіяльність державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори С.В.Шульги при виданні постанови від 24.03.2023 та при веденні спадкової справи №1165/2021.

5. Скасувати постанову державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори С.В.Шульги від 24.03.2023.

6. З урахуванням інформації з ДРРП про вже належну ОСОБА_3 частину будинку у розмірі 1/2 будинку та земельну ділянку у розмірі 0,1233 га та з урахуванням п.2 (у переліку позовних вимог, зазначених вище, це - п. 1) прохання до суду цього уточнення позовних вимог, визнати за ОСОБА_3 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на будинок, якого за адресою АДРЕСА_1 вже належить ОСОБА_3 , та прилеглу земельну ділянку у розмірі 0,25 га.

7. Витребувати земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389 з незаконного володіння останніх володільців на дату витребування (станом на подання цього позову належать позивачу-відповідачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 відповідно), як такі, що розміщені на ділянці розміром 0,25 га, що була прилеглою до будинку, належному ОСОБА_8 на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

8. Зобов'язати Золочівську сільську раду надати дозвіл на розробку документації із землеустрою на ділянку розміром 0,25 га, прилеглу до будинку, 1/2 якого за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , на якій розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами № 3220882601:01:001:0086, №3220882601:01:001:0524 та №3220882601:01:001:0389.

9. Задовольнити клопотання від 16.08.2023 (т.1 а.с.194-195, т.3 а.с.1-7) та позов від 19.09.2023 (т.1 а.с.207-215) з урахуванням п.12 цього прохання та відмовити ОСОБА_1 у позові, що стосувався належної ОСОБА_3 частини будинку у розмірі будинку за адресою АДРЕСА_1 за спливом строку позовної давності, безпідставністю позовних вимог та відсутністю предмету спору.

При цьому у п. 12 заяви про зміну предмету позову ОСОБА_3 просила викласти п.п. 6, 7 позову від 19.09.2023 у такій редакції:

«6. Визнати ОСОБА_1 таким, що не має права користування житлом у будинку, якого за адресою АДРЕСА_1 вже належить ОСОБА_3 .

7. Зобов'язати уповноважених осіб Золочівської сільської ради зняти з реєстрації ОСОБА_1 у будинку, якого за адресою АДРЕСА_1 вже належить ОСОБА_3 , внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати ОСОБА_3 витяг з реєстру Золочівської територіальної громади.»

10. Стягнути з Золочівської сільської ради 1 млнгрн, а з Десятої київської державної нотаріальної контори - 200 тис.грн на відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, спричиненої їх незаконними діями та рішеннямипри успадкуванні ОСОБА_3 майна ОСОБА_6 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.

04 грудня 2024 року від Десятої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника Десятої київської державної нотаріальної контори.

17 грудня 2025 року до суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про розгляд справи без його участі, у якій він також зазначив, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 , просив їх задовольнити.

23 січня 2025 року від ОСОБА_3 надані додаткові пояснення, якими вона просила повернутись до підготовчого провадження у справі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, занесеною у протокол судового засідання, у клопотанні ОСОБА_3 про повернення до підготовчого провадження відмовлено.

20 лютого 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кутахом Д. О. надані письмові пояснення, які містять заперечення щодо наданих ОСОБА_3 пояснень у судовому засіданні 23 січня 2025 року, які долучені протокольною ухвалою від 20 лютого 2025 року до матеріалів справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року, занесеною у протокол судового засідання, долучено до матеріалів справи пояснення ОСОБА_1 за результатами судового засідання від 23 січня 2025 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року, занесеною у протокол судового засідання, до матеріалів справи долучені аргументи та міркування ОСОБА_3 від 22 квітня 2025 року та від 23 липня 2025 року щодо доказів, досліджених у судовому засіданні 19 березня 2025 року та у судовому засіданні 20 травня 2025 року відповідно.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Кутах Д. О. позов ОСОБА_1 до Золочівської сільської радипро визнання права власності на частку в домоволодінні підтримав, просив його задовольнити.При цьомупояснив суду, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 склав за життя заповіт, яким заповів все належне йому майно своєму сину ОСОБА_1 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори та прийняв спадщину. Спадщина складалась із земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:03:004:0247, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку нотаріус ОСОБА_1 видав, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку - відмовив в усному порядку, посилаючись на те, що за спадкодавцем не було зареєстровано належним чином право власності на вказане майно.

Щодо адреси будинку, представник позивача зауважив, що будинок мав адресу АДРЕСА_1 . Будинок з самого початку був побудований з метою проживання двох окремих сімей, тобто має капітальну стіну, яка поділяє будинок навпіл, будинок має два окремих входи тощо. Порядок користування будинком між співвласниками не встановлювався. У подальшому, співвласники вирішили офіційно зробити поділ будинку, з огляду на що виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області було винесено рішення про присвоєння будинку двох окремих адрес: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , яке згодом, з метою приведення у відповідність правовстановлюючих документів до вимог чинного законодавства, було скасовано рішенням Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області. На сьогодні будинок має адресу - АДРЕСА_1 . Співвласником будинку є ОСОБА_3 , про що міститься відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечувала, просила у позові відмовити. Вказала, що позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на належну їй частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим має намір позбавити її права власності на нерухоме майно. Зауважила, що позивач не отримав постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину і не оскаржив його. При цьому зазначила, що позивач пропустив строк, у межах якого він мав звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, тож просила застосувати строк позовної давності.

Свої позовні вимоги як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та як позивачка ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила суду, що оскільки в СРСР було заборонено мати у власності більше одного житлового будинку, її дід - ОСОБА_8 мав у власності тільки один будинок АДРЕСА_1 . За життя, у 1980 році дід склав заповіт, яким майно заповів своєму сину, батьку ОСОБА_3 - ОСОБА_6 . Після смерті у 1985 році ОСОБА_8 , ОСОБА_6 мав намір прийняти спадщину за заповітом, проте під тиском свого брата ОСОБА_5 прийняв спадщину за законом, порівну з братом. Донька ОСОБА_8 відмовилась від своєї частки у спадщині. Отже, до батька ОСОБА_3 у спадщину перейшла частина житлового будинку АДРЕСА_1 , яку він у подальшому подарував своїй дружині, матрі ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , після смерті якої цю частину будинку успадкувала ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_3 зауважила, що її батько ОСОБА_6 за життя знав про наявність на його ім'я заповіту, мав його оригінал у себе, однак за життя не оскаржував видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, адже протягом всього життя був під тиском свого брата ОСОБА_5 , що навіть змусило його за життя подарувати належну йому частину будинку дружині. Відтак, вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 1985 року, видане державним нотаріусом після смерті ОСОБА_8 спадкоємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , є незаконним і підлягає скасуванню.

Крім того, ОСОБА_3 вважає, що невнесення Гнідинською сільською радою до Спадкового реєстру, після його запровадження, заповіту ОСОБА_8 , складеного на користь її батька ОСОБА_6 , необхідно розцінювати як приховування заповіту, що стало перешкодою для спадкоємців, а саме для її батька ОСОБА_6 та для неї, успадкувати весь будинок.Невнесення органом місцевого самоврядування вчасно заповіту у Спадковий реєстр, що мало негативні для неї наслідки у виді неможливості оформлення спадщини на цілий будинок, спричинило їй моральну шкоду, яку вона оцінила в 1 млн грн із розрахунку - 1 000 грн за кожний місяць, що сплинув зі дня смерті її діда ОСОБА_8 (у березні 2025 року - 40 років зі дня смерті ОСОБА_8 ), яку на підставі ст. 230 ЦК України необхідно стягнути у подвійному розмірі.

Також ОСОБА_3 в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що після смерті у 2021 році свого батька ОСОБА_6 вона прийняла спадщину за законом та подала до Десятої київської державної нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку АДРЕСА_1 .Проте нотаріус, невірно розцінивши її наміри, відмовив у видачі свідоцтва, у зв'язку із чим вона просить визнати дії/бездіяльність державного нотаріуса незаконними, скасувати відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та стягнути з Десятої київської державної нотаріальної контори спричинену їй моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Враховуючи наведені вище обставини вважає, що існують всі правові підстави для визнання за нею права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на будинок та прилеглу земельну ділянку у розмірі 0,25 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Як наслідок визнання за нею права власності на будинок, ОСОБА_3 вважає, що існують підстави для витребування від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належних їм земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389, що раніше були виділені для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_3 вважає, що відповідач ОСОБА_1 неправомірно зареєстрований у її частині будинку АДРЕСА_1 , зокрема, без її згоди, як власника цієї частини будинку. А Золочівська сільська рада, відповідно, неправомірно відмовила їй у знятті ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_10 адвокат Кутах Д. О. проти позовних вимог ОСОБА_3 заперечував, вважав їх незаконними та безпідставними. Зауважив, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_6 своїм правом на отримання спадщини за заповітом не скористався свідомо, протягом життя не оскаржував отримання ним спадщини після смерті ОСОБА_8 саме за законом, відтак, вимоги ОСОБА_3 суперечать волі її батька. Щодо вимог про витребування земельних ділянок зауважив, що ОСОБА_3 ніколи не була власницею цих ділянок, відтак, правові підстави для задоволення відповідних вимог відсутні. Щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у спірному житловому будинку зазначив, що ОСОБА_1 був зареєстрований у будинку у 2000 році, як член сім'ї власника житла, а саме як син ОСОБА_5 , якому належала на праві власності частина будинку, відповідно до вимог законодавства.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 06 листопада 2012 року виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області (т. 1 а.с. 6).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 7).

У склад спадщини входило: земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:03:004:0247, площею 4,6500 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя спадкодавець ОСОБА_5 розпорядився належним йому майном, склавши заповіт.

Із заповіту, посвідченого 31 жовтня 2012 року секретарем виконкому Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області Норець В. М. за реєстровим № 59, вбачається, що ОСОБА_5 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів своєму сину - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 40).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

23 лютого 2013 року, тобто в межах строку визначеного законом для прийняття спадщини, ОСОБА_1 звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті його батька ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 35).

У той же день Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 № 138/2013 (т. 1 а.с. 49).

24 квітня 2013 року син ОСОБА_5 ОСОБА_4 подав до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори заяву, якою відмовився від належної йому частки у спадщині (т. 1 а. с. 51).

16 жовтня 2013 року Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою Кудьку Ю. А за реєстровим № 4-552 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:03:004:0247, площею 4,6500 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (т. 1 а.с. 11, 69).

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріусом було відмовлено в усному порядку у зв'язку із тим, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя не зареєстрував своє право власності на вказане нерухоме майно.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до підпункту 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Тобто, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є належним способом захисту прав спадкоємця, якщо вбачаються перешкоди в оформленні його спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 539/5295/21 державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого спадкодавцем права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування у спадкодавця права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій він набув таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 вересня 1985 року старшим державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Ткач Л. Є. за реєстровим № 2424 у спадковій справі № 371, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частках належав житловий будинок, розташований у с. Гнідин Бориспільського р-ну Київської області, що залишився після смерті їх батька - ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 75).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Гнідинської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області від 05 травня 1992 року № 352 ОСОБА_5 на праві власності належить частина житлового будинку, сараю, гаража, погребу; у користуванні має земельну ділянку площею 0,215 га, з них 0,07 га згідно із поданою заявою на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 вересня 1985 року № 371 (т. 1 а.с. 8).

Рішенням виконавчого комітету Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27 листопада 2015 року № 84 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » частині індивідуального житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, розташованому на земельній ділянці площею 0,0239 га, яка належить ОСОБА_1 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 ; частині індивідуального житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, розташованому на земельній ділянці площею 0,1233 га, яка належить покійній ОСОБА_9 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 (т. 3 а. с. 13).

Відповідно до рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1188-39-VІІІ від 15 вересня 2023 року рішення виконавчого комітету Гнідинської сільської ради № 84 від 27 листопада 2015 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » скасовано (т. 3 а.с. 52А).

Відповідно до листа виконавчого комітету Золочівської сільської ради Бориспільського район Київської області від 16 серпня 2023 року № 02-18/1737 у Державному реєстрі речових прав відкрито розділ на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна часткова, розмір частки - , співвласник - ОСОБА_3 . Відомості про житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав відсутні (т. 1 а.с. 145).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341715197 від 04 серпня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (опис об'єкту: житловий будинок загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 68,3 кв. м, позначений в плані літерою «АІ», веранда «а», веранда «а1», з надвірними будівлями: гараж «Д», сарай «Г», гараж «Б», погріб «В», погріб «З», вбиральня «Ж», колодязь «К», колодязь «Л», огорожа «N»), право власності на частку якого зареєстроване за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 152-153).

Згідно з довідкою КП Бориспільське районне «БТІ» Бориспільської районної ради від 19 листопада 2015 року № 2147 право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване (т. 1 а.с. 160).

З технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , виготовленому у 1990 році згідно із відміткою у ньому, вбачається, що співвласниками цього будинку є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1. а.с. 161-166).

Відповідно до листа виконавчого комітету Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18 листопада 2024 року № 02-18/2793 номер будинку «21-А» вперше з'явився у погосподарській книзі за 1991-1995 року, записи у якій робились за результатами фізичного обходу та опитування домогосподарств протягом 3-х років та на підставі наданих головою домогосподарств документів. Встановити коли точно були внесені дані у погосподарську книгу неможливо. Також, Золочівська сільська рада не має у своєму розпорядженні рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння поштової адреси спірному будинку. Отримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 1985 році свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння АДРЕСА_4 після смерті ОСОБА_8 , стало приводом для відкриття окремих особистих рахунків на кожного співвласника. У 2015 році виконавчим комітетом Золочівської сільської ради було ухвалено рішення про присвоєння адрес двом частинам житлового будинку: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 з метою надання можливості співвласникам будинку розділити об'єкт нерухомого майна та припинити право спільної часткової власності. Оскільки за період з 2015 року по 2023 року такі дії вчинені не були, відтак, Золочівська сільська рада 15 вересня 2023 року привела у відповідність записи у погосподарській книзі, об'єднавши обидві облікові картки в одне домогосподарство та скасувавши рішення виконкому про присвоєння окремих адрес на невиділені у встановленому законом порядку частини будинку.

Відтак, судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_5 на праві власності належала частка на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 14 вересня 1985 року старшим державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Ткач Л. Є. за реєстровим № 2424.

При цьому, згідно з технічною документацією та інформацією щодо домоволодіння, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказаний житловий будинок має загальну площу 106,8 кв. м, житлову площу 68,3 кв. м, позначений в плані літерою «АІ», та має такі надвірні будівлі та споруди:веранда «а», веранда «а1», з надвірними будівлями: гараж «Д», сарай «Г», гараж «Б», погріб «В», погріб «З», вбиральня «Ж», колодязь «К», колодязь «Л», огорожа «N».

Ураховуючи, що позивач ОСОБА_1 довів належними та достатніми доказами, що він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,суд доходить переконання, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності на частину індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (опис об'єкту: житловий будинок загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 68,3 кв. м, позначений в плані літерою «АІ», веранда «а», веранда «а1», з надвірними будівлями: гараж «Д», сарай «Г», гараж «Б», погріб «В», погріб «З», вбиральня «Ж», колодязь «К», колодязь «Л», огорожа «N»), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що позивач ОСОБА_1 просить визнати право власності саме на належну їй частину спірного житлового будинку, тим самим має намір позбавити її права власності на нерухоме майно, суд має зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судом встановлено, що житловий будинок належить співвласникам на праві спільної часткової власності та має адресу: АДРЕСА_1 .

Зокрема, частина вказаного будинку належить на праві власності ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на іншу частину будинку, яка належала на праві власності його покійному батьку ОСОБА_5 .

Будь-яких обґрунтувань позову або доказів, що свідчили б про можливість визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на частину будинку, власником якої є ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Щодо доводів ОСОБА_3 про неотримання позивачем ОСОБА_1 постанови державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає їх неприйнятними з огляду на таке.

Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджене Наказом Міністерстваюстиції України22.02.2012№ 296/5 передбачає, що у разі, якщо нотаріус не може вчинити ту чи іншу нотаріальну дію, він роз'яснює особі, яка до нього звернулась, процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (пп. 3.3 п. 3 гл. 1 розд. ІІ, пп. 1.14 п. 1 гл. 10 розд. ІІ, пп. 4.21 п. 4 гл. 10 розд. ІІ тощо).

Крім того, з огляду на п. 3 глави 13 розділу І Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус зобов'язаний викласти причини відмови у вчиненні нотаріальної дії в письмовій формі та протягом трьох робочих днів винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної діїлише на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи наведене, роз'яснення державним нотаріусом Кудьку Ю. А. в усному порядку причин неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку та роз'яснення його права вирішити це питання у судовому порядку, є достатньою підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із відповідним позовом.

Щодо вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , частина якого вже належить їй на праві власності,та прилеглу земельну ділянку у розмірі 0,25 гав порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , суд дійшов таких висновків.

Позовній вимозі ОСОБА_3 , що вказана вище, передували такі вимоги:

4) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.09.1985, видане після смерті ОСОБА_8 ;

6)визнати незаконними дії/бездіяльність уповноважених осіб виконавчого комітету Золочівської сільської ради після смерті ОСОБА_13 .Кудька щодо приховування інформації про заповіт від 31.05.1980, невнесенні до Спадкового реєстру інфоромації про заповіт ОСОБА_8 від 31.05.1980 №17, оформленні спадщини ОСОБА_8 , веденні погосподарських книг, порушенні прав ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , права ОСОБА_3 при отриманні у спадщину нерухомого майна.

7) визнати незаконним п.4 рішення Золочівської сільської ради від 06.09.2012 №241-17-VI.

8) визнати незаконними дії/бездіяльність державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори С.В.Шульги при виданні постанови від 24.03.2023 та при веденні спадкової справи №1165/2021.

9) скасувати постанову державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори С.В.Шульги від 24.03.2023.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть останнього (т. 3 а.с. 135), свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_14 ) (т. 3 а.с. 129, зворотній бік аркуша) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 130).

ОСОБА_6 за життя склав заповіт, посвідчений 09 січня 2020 року Шульгою С. В., державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-24, яким належну йому частину квартири АДРЕСА_5 заповів ОСОБА_15 (т. 3, зворотній бік а. с. 156).

16 грудня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька - ОСОБА_6 та якою вона відмовилась від обов'язкової частки у спадщині, яка складала 1/6 частину квартири АДРЕСА_5 (т. 3 а.с. 128). На підставі вказаної заяви державним нотаріусом була заведена спадкова справа № 1165/2021 (т. 3 а.с. 139).

Також, 16 грудня 2021 року до Десятої київської державної нотаріальної контори подала заяву ОСОБА_15 , донька ОСОБА_3 , якою заявила про прийняття спадщини за заповітом після смерті її діда ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 131).

Заявою від 13 вересня 2022 року ОСОБА_3 просила Десяту київськудержавну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_6 . У заяві зазначила,що спадщину вона прийняла фактично, оскільки була зареєстрована з батьком на день його смерті за однією адресою та вказала, що на день його смерті залишилось спадкове майно - грошові вклади в АТ «Державний ощадний банк України» та частка квартири АДРЕСА_5 , яку він заповів ОСОБА_15 (т. 3 а.с. 141).

13 вересня 2022 року Десятою київськоюдержавною нотаріальною конторою ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_6 на грошові вклади в АТ «Ощадбанк», зареєстроване у реєстрі за № 3-293 (т. 3 а.с. 143).

27 вересня 2022 року Десятою київськоюдержавною нотаріальною конторою ОСОБА_15 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 , зареєстроване у реєстрі за № 3-293 (т. 3, зворотній бік а.с. 153).

24 березня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою, якою просила видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті її батька ОСОБА_6 на житловий будинок, що розташований у с. Гнідин Бориспільського району Київської області згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого Бориспільською державною нотаріальною конторою 14 вересня 1985 року за реєстровим № 2404 у спадковій справі 371 (т. 3, зворотній бік а.с. 158).

Постановою від 24 березня 2023 року державний нотаріус Десятої київської державної нотаріальної контори Шульга С. В. відмовила у видачі свідоцтва за вищевказаною заявою ОСОБА_3 з тих підстав, що частка житлового будинку була успадкована ОСОБА_6 , а потім подарована, а інша частка будинку належить іншій особі (т. 3 а.с. 159).

У відповідь на заяву ОСОБА_3 від 23 липня 2023 року щодо надання роз'яснень постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 березня 2023 року, Десятою київською державною нотаріальною конторою надано відповідь від 02 серпня 2023 року № 2076/02-14, що ОСОБА_3 видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину і роз'яснено, що вона може звернутися за захистом своїх прав у судовому порядку (т. 3 а.с. 255).

ОСОБА_3 , обгрунтовуючи свої вимоги щодо визнання за нею права власності на частину житлового будинку, зазначала, що її дід ОСОБА_8 за життя склав заповіт на свого сина, батька ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , яким заповів йому частину житлового будинку, що знаходиться у селі Гнідин Бориспільського р-ну Київської області.Через погрози та примус брата ОСОБА_5 ОСОБА_6 не зміг скористатися своїм правом прийняти спадщину після смерті батька за заповітом, тому був змушений прийняти спадщину за законом порівну з братом. Разом з тим, з огляду на існування заповіту ОСОБА_8 , ОСОБА_3 вважає, що її батьку ОСОБА_6 у спадщину за заповітом мав перейти увесь будинок АДРЕСА_1 та, відповідно, враховуючи, що частка будинку була подарована ОСОБА_6 своїй дружині ОСОБА_9 , до ОСОБА_3 у спадок мала б перейти інша частина цього будинку. При цьому ОСОБА_3 зауважує, що її батько ОСОБА_6 за життя знав про наявність складеного ОСОБА_8 на його ім'я заповіту на нерухоме майно, мав у себе оригінал вказаного заповіту, протенесвоєчасне внесення відповідачем Золочівською (раніше Гнідинською) сільською радою відомостей про наявний заповіт до Спадкового реєстру, потягнуло за собою порушення прав її батька, а також і її прав, на спадкування частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 31 травня 1980 року секретарем Гнідинської сільської Ради народних депутатів Бориспільського р-ну Київської області Онищенко Т. П. за реєстровим № 17 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_8 , яким він належну йому частину будинку, що знаходиться у селі Гнідин Бориспільського р-ну Київської області заповів своєму сину ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 94).

Відповідно до реєстру нотаріальних дій виконавчого комітету Гнідинської сільської Ради депутатів трудящих Бориспільського району за 1980 рік, 31 травня 1980 року за реєстровим № 17 міститься запис про посвідчений заповіт від імені ОСОБА_8 , 1905 року народження (т.4 а.с. 121, 123).

Станом на 16 лютого 2023 року та 03 березня 2023 року вказаний заповіт не був зареєстрований у Спадковому реєстрі (т. 2 а.с.14 - зворотний бік аркуша, а.с. 12).

Відповідно до інформації з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 15 лютого 2024 року вказаний вище заповіт був зареєстрований у Спадковому реєстрі 07 березня 2023 року (т. 2 а.с. 10, т. 4 а.с. 139).

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 2 а.с. 13, зворотний бік аркуша).

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (що був чинним на день спадкування ОСОБА_6 спадщини після смерті свого батька ОСОБА_8 )спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно із ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилась після його смерті.

Частиною першою статті 548 ЦК Української РСР було передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 14 серпня 1985 року до Бориспільської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 їх батька - ОСОБА_8 . У заяві вказали, що після його смерті залишився житловий будинок у селі Гнідин Бориспільського району Київської області та просили видати їм свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказаний будинок у рівних частках кожному (т. 3 а.с. 110, зворотній бік).

27 липня 1985 року до Бориспільської державної нотаріальної контори ОСОБА_18 була подана заява, якою вона відмовилась від належної їй частки у спадковому майні, що залишилось після смерті її батька - ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 111, зворотній бік).

14 вересня 1985 року старшим державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Ткач Л. Є. за реєстровим № 2424 у спадковій справі № 371, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом у рівних частках на житловий будинок, розташований у с. Гнідин Бориспільського р-ну Київської області, що залишився після смерті їх батька - ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 75).

Земельна ділянка, на якій розташований вказаний вище будинок, не належала на праві вільності спадкодавцю та, відповідно, до складу спадкового майна не входила.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_6 , знаючи, що він має право успадкувати майно після смерті свого батька на підставі складеного на його ім'я заповіту, свідомо та за власним бажанням прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_8 за законом, про що подав відповідну заяву до державного нотаріуса. Протягом строку на прийняття спадщини свого наміру отримати спадщину за законом, а не за заповітом, не змінив та отримав у рівних частках зі своїм братом ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом.

Твердження ОСОБА_3 про те, що її батько ОСОБА_6 змушений був під тиском свого брата ОСОБА_5 відмовитись від прийняття спадщини за заповітом не доведені належними та допустимими доказами.

Крім того, суд зважає на ту обставину, що з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, протягом свого життя, тобто з 1985 року по 2021 рік, ОСОБА_6 не оспорював вказане свідоцтво та не звертався до суду за захистом своїх прав з цього приводу, що підтвердила й сама позивачка ОСОБА_3 .

Відтак, прийнявши спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_6 мав у власності частину будинку АДРЕСА_1 .

У подальшому, відповідно до договору дарування, посвідченого 22 січня 1994 року Лазоренко Л. Є., державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 141, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_9 прийняла у дар частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 156-158), яку, після смерті ОСОБА_9 , успадкувала її донька - позивачка ОСОБА_3 та яка наразі належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 21 грудня 2016 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Шульгою С. В. за реєстровим номером 2-1382 (т. 1 а.с. 152-153).

Надаючи відповідь на аргумент ОСОБА_3 щодо наявності підстав для встановлення «факту прийняття спадщини ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , за заповітом від 31.05.1980 (визнати таким, що прийняв спадщину за заповітом) після смерті ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: право на спадщину та право власності на будинок) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.09.1985, видане після смерті ОСОБА_8 зауважує, що для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов'язкового пред'явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред'явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову (постанова КЦС ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 642/4502/17).

Крім того, вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству, і тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Натомість належним способом захисту порушеного права позивача в такому випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування (постанова КЦС ВС від 14 серпня 2024 року в справі № 522/3974/20).

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заповітом від 31 травня 1980 року (визнати таким, що прийняв спадщину за заповітом) після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: право на спадщину та право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим у позові ОСОБА_3 у цій частині слід відмовити.

При цьому інших підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 1985 року, виданого на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 після смерті ії батька ОСОБА_8 судом не встановлено, у зв'язку із чим вимога ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 1985 року, виданого після смерті ОСОБА_8 , не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про встановлення факту перебування у шлюбних відносинах (у шлюбі) ОСОБА_12 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнання будину за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з часу його побудови по дату смерті ОСОБА_12 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ; встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_12 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та визнати його право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР (1926 р.), Кодекс про шлюб та сім'ю України (1969 р.), що були чинні за життя баби ОСОБА_12 та діда ОСОБА_8 позивачки, передбачали, що шлюб укладається в державних органах запису актів громадянського стану.

При цьому, саме з моменту (дня) реєстрації шлюбу відповідними державними органами, виникають права і обов'язки подружжя.

Відповідно до листа Державного архіву Київської області Київської обласної військової адміністрації від 15 лютого 2024 року підтвердити факт одруження ОСОБА_12 та ОСОБА_8 неможливо, оскільки книги реєстрації актів про шлюбу по с. Гнідин Бориспільського району Київської області за 1932-1933 роки відсутні (т. 4 а.с. 165).

У погосподарських книгах № 4 за 1974-1976 р.р. № 4 за 1977-1979 р.р, № 5 за 1983-1985 р.р. хоча і зазначається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_8 є чоловіком та дружиною, проте з цих доказів неможливо встановити дату реєстрації шлюбу (т. 4 а.с. 166-173).

Крім того, враховуючи, що погосподарські книги заповнювались шляхом обходу господарств та опитування їх мешканців, суд вважає ці книги неналежними доказами, на підставі яких можна встановити перебування осіб у зареєстрованому шлюбі.

Інших доказів перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у зареєстрованому шлюбі позивачкою ОСОБА_3 не надано.

З огляду на те, що ОСОБА_12 має прізвище ОСОБА_8 , можна дійти висновку про те, що шлюб між вказаними особами реєструвався, проте, з огляду на те, що вказаний факт має бути встановленим для визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, важливим і необхідним є саме встановлення дати реєстрації шлюбу подружжям.

Будь-яких доказів, з яких можна встановити дату реєстрації шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що відповідно до інформації зі Спадкового реєстру відомості щодо складання ОСОБА_12 заповіту, а також щодо заведення після її смерті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня (т. 4 а.с. 78, 83).

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 після смерті їх батька ОСОБА_8 , спадкодавцю ОСОБА_8 житловий будинок у с. Гнідин Бориспільського району Київської області, належав на підставі довідки, виданої виконкомом Гнідинської сільської Ради народних депутатів 27 липня 1985 року за № 417, зареєстрованого по господарській книзі виконкому під номером 406 (т. 1 а.с. 75).

Тобто, на день смерті ОСОБА_8 йому належав цілий будинок. При цьому ця обставина не оспорюється жодним з учасників справи.

Крім того, як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20), «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. […] Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого вона звернулася до суду».

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 522/3974/20визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту своїх прав з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству; обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

У зв'язку із зазначеним,суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з часу його побудови по дату смерті ОСОБА_12 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , частини будинку у розмірі 1/2 будинку та визнання за ОСОБА_8 права власності на вищевказаний будинок не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» та п. 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядкувчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерстваюстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у редакції, чинній на день винесення державним нотаріусом постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє, серед іншого, склад спадкового майна.

Державний нотаріус Десятої київської державної нотаріальної контори Шульга С. В. вірно встановивши, що на день смерті батька ОСОБА_3 - ОСОБА_6 йому не належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , правомірно відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно.

Будь-яких порушень зі сторони державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Шульги С. В. при виданні постанови від 24.03.2023 та при веденні спадкової справи №1165/2021 судом не встановлено, внаслідок чого суд не вбачає підстав для визнання незаконними дії/бездіяльність державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори С.В.Шульги при виданні постанови від 24 березня 2023 року та при веденні спадкової справи №1165/2021 та скасування постанови державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори С.В.Шульги від 24 березня 2023 року, у зв'язку із чим позов ОСОБА_3 у цій частині не підлягає задоволенню.

Отже, встановивши, що спірне нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, до складу спадщини, що залишилась після смерті батька ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , не входило, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на частину індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 прилеглу земельну ділянку у розмірі 0,25 га, у зв'язку із чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо визнання незаконними дій/бездіяльності уповноважених осіб виконавчого комітету Золочівської сільської ради після смерті ОСОБА_8 щодо приховування інформації про заповіт від 31.05.1980, невнесенні до Спадкового реєстру інфоромації про заповіт ОСОБА_8 від 31.05.1980 №17, оформленні спадщини ОСОБА_8 , веденні погосподарських книг, порушенні прав ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , права ОСОБА_3 при отриманні у спадщину нерухомого майна, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.5. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5 заповіти, посвідчені нотаріусами, консульськими установами, посадовими і службовими особами, які зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 і частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", до створення та введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру підлягають обов'язковій державній реєстрації в зазначеному реєстрі шляхом подання зазначеними особами та установами Реєстраторові заяви за формою, наведеною в додатку 9.

При цьому будь-яких вимог щодо строків подання заповітів, посвідчених до створення Спадкового реєстру, для державної реєстрації у Спадковому реєстрі вказаний нормативний акт не містить.

Як було встановлено судом, відповідно до реєстру нотаріальних дій виконавчого комітету Гнідинської сільської Ради депутатів трудящих Бориспільського району за 1980 рік, 31 травня 1980 року за реєстровим № 17 міститься запис про посвідчений заповіт від імені ОСОБА_8 , 1905 року народження (т.4 а.с. 121, 123).

Згідно з інформацією з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 15 лютого 2024 року вказаний вище заповіт був зареєстрований у Спадковому реєстрі 07 березня 2023 року (т. 2 а.с. 10, т. 4 а.с. 139).

Отже, Золочівською сільською радою були виконані вимогиПоложення про Спадковий реєстр. Заповіт ОСОБА_8 від 31.05.1980 р. був зареєстрований у Спадковому реєстрі.

Будь-яких порушень ведення погосподарських книг, що могло вплинути на оформлення позивачкою ОСОБА_3 своїх спадкових прав, судом не встановлено.

Крім того, оформлення спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_8 , здійснював державний нотаріус Бориспільської державної нотаріальної контори, а не Золочівська сільська рада.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачка ОСОБА_3 повідомила суду, що її батько ОСОБА_6 за життя знав про складений ОСОБА_8 на його ім'я заповіт, мав оригінал цього заповіту, однак своїм правом на отримання спадщини за заповітом не скористався. При цьому оформлення спадкових прав ОСОБА_6 відбувалось у 1985 році, тобто до створення Спадкового реєстру.

Відтак, державна реєстрація заповіту ОСОБА_8 від 31.05.1980 р. у Спадковому реєстрі лише 07 березня 2023 року жодним чином не вплинула на реалізацію ОСОБА_6 своїх спадкових прав, як, відповідно, не вплинула і на реалізацію ОСОБА_3 спадкових прав.

З огляду на вказане, вимога ОСОБА_3 про визнання незаконними дій/бездіяльності уповноважених осіб виконавчого комітету Золочівської сільської ради після смерті ОСОБА_8 щодо приховування інформації про заповіт від 31.05.1980, невнесенні до Спадкового реєстру інфоромації про заповіт ОСОБА_8 від 31.05.1980 №17, оформленні спадщини ОСОБА_8 , веденні погосподарських книг, порушенні прав ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , права ОСОБА_3 при отриманні у спадщину нерухомого майна є безпідставною і не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що судом не встановлено порушень прав ОСОБА_3 Золочівською сільською радою та Десятою київською державною нотаріальною конторою, вимоги ОСОБА_3 про стягнення з Золочівської сільської ради 1 млнгрн, а з Десятої київської державної нотаріальної контори - 200 тис.грн на відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

Щодо визнання незаконним п.4 рішення Золочівської сільської ради від 06.09.2012 №241-17-VI, витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389 з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, а також зобов'язання Золочівської сільської ради надати дозвіл на розробку документації із землеустрою на ділянку розміром 0,25 га, прилеглу до будинку по АДРЕСА_1 , на якій розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0086, 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389, суд дійшов таких висновків.

Рішенням Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 06 вересня 2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0239 га по АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 218-219).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначенийу частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Отже, якщо спірними земельними ділянками, на думку позивачки ОСОБА_3 , неправомірно заволоділи інші, ніж їхній власник, особи, то вимога про витребування цих ділянок відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки.

З огляду на зазначене, вимога про визнання недійсним рішення сільської ради, зокрема, окремого його пункту,не є належною у спорі про витребування земельних ділянок. Така вимога може бути ефективним способом захисту зокрема тоді, коли відповідне рішення є перешкодою для власника у реалізації його права власності. Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункт 112), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 92), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15 (пункт 9.38), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.13), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.54), від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127)).

Враховуючи наведене вище, вимога ОСОБА_3 про визнання незаконним п.4 рішення Золочівської сільської ради від 06.09.2012 №241-17-VI, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0239 га по АДРЕСА_2 , не є належною, а, отже, не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882601:01:001:0389, площею 0,1016 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , виданого 26 жовтня 2009 року Гнідинською сільською радою, ОСОБА_2 безкоштовно набув вказану земельну ділянку у власність на підставі рішення Гнідинської сільської ради від 22 січня 2008 року № 359-18-V (т. 4 а.с. 48, 50, 52).

На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2012 року (т. 4 а.с. 49, 53).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341715110 від 04 серпня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка з кадастровим номером 3220882601:01:001:0524, площею 0,0239, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 150-151).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3220882601:01:001:0524, площею 0,0239 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Гнідинської сільської ради № 84 від 27.11.2015 та довідки Гнідинської сільської ради про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна № 1019 від 01.12.2015, відповідно до якої адресу « АДРЕСА_1 » змінено на « АДРЕСА_1 » (т. 6 а.с. 97-99).

Отже, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули земельні ділянки у свою власність шляхом їх приватизації.

ОСОБА_3 не була власником вказаних земельних ділянок, відтак, її вимоги про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389 з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Вимога ОСОБА_3 про зобов'язання Золочівської сільської ради надати дозвіл на розробку документації із землеустрою на ділянку розміром 0,25 га, прилеглу до будинку по АДРЕСА_1 , на якій розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0086, 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389 є похідною від вимоги про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882601:01:001:0524 та 3220882601:01:001:0389 з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тож, враховуючи, що основна вимога щодо витребування земельних ділянок не підлягає задоволенню, відсутні підстави для задоволення і похідної вимоги.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконною відмови виконавчого комітету Золочівської сільської ради у знятті з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ; визнання ОСОБА_1 таким, що не має права користування житлом у будинку по АДРЕСА_1 ;зобов'язання уповноважених осіб Золочівської сільської ради зняти з реєстрації ОСОБА_1 у будинку по АДРЕСА_1 , внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати ОСОБА_3 витяг з реєстру Золочівської територіальної громади; стягнути з ОСОБА_1 та Золочівської сільської ради по 40 000,00 грн моральної шкоди, суд дійшов висновків, що вони не підлягають задоволенню і у цьому позові ОСОБА_3 слід відмовити з огляду на таке.

Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданим 28.03.2023 № 02-31/190 сектором «ЦНАП» Золочівської сільської ради Бориспільського р-ну Київської області (т. 1 а.с. 89).

У погосподарській книзі № 5 за 1996-2000 роки міститься запис, що головою частки господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 , разом з ним проживає син - ОСОБА_1 , 1960 року народження (т. 3 а.с. 22-26).

Зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 за вищевказаною адресою підтверджується записами у погосподарській книзі № 5 за 2001-2005 рр., у погосподарській книзі № 5 за 2006-2010 рр., у погосподарській книзі № 12 на 2011-2015 рр., у погосподарській книзі № 23 на 2016-2020 рр., у погосподарській книзі № 23 на 2021-2025 рр. (т. 3 а.с. 27-52).

Листами виконавчого комітету Золочівської сільської ради Бориспільського р-ну Київської області від 03.04.2023 № 02-18/671 та від 24.07.2023 № 02-18/1556 ОСОБА_3 відмовлено у знятті особи із зареєстрованого місця проживання, у зв'язку із ненаданням нею інформації щодо власника іншої частки житлового будинку АДРЕСА_1 , співвласницею якого вона є, та несплатою нею адміністративного збору. Роз'яснено право на оскарження такого рішення (т. 1 а. с. 90-91, 217-218).

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу Української РСР (у редакції, чинній на день виникнення правовідносин) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 7 лютого 2022 р. № 265(далі - Порядок № 265) зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 56 Порядку № 265 визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника такого житла не здійснюється.

Відповідно до п. 63 Порядку № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 61 цього Порядку, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника та підтверджується підписом такого співвласника або його представника у заяві.

Підпунктом 3 пункту 87Порядку № 265 встановлено, що орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_5 був власником частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 - син ОСОБА_16 .

Згідно з нормами житлового законодавства відповідач ОСОБА_1 , як член сім'ї власника житла ОСОБА_5 , мав право проживати, користуватися часткою житлового будинку АДРЕСА_1 та, відповідно, його місце проживання правомірно зареєстроване за вказаною адресою.

Крім того, 23 лютого 2013 року, в межах строку визначеного законом для прийняття спадщини, ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_5 , звернувшись до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із відповідною заявою. (т. 1 а.с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

Отже, враховуючи, що на момент звернення у 2023 році ОСОБА_3 до Золочівської сільської ради із заявою про зняття з місця реєстрації ОСОБА_1 був власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 та, відповідно, мав право володіння та користування частиною будинку, Золочівська сільська рада правомірно відмовила ОСОБА_3 у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .

При цьому, доводи позивачки ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 фактично не проживав у вказаному будинку та не користувався ним, у даному випадку не заслуговують на увагу, оскільки власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Разом з тим, суд має зауважити, що судом було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладені окремі договори на постачання (користування) електроенергією. Будинок фактично поділений між двома співвласниками (розділений капітальною стіною, у будинку облаштовано два окремі входи), що вбачається з копії технічного паспорту та не заперечується сторонами. У будинку встановлено два окремі лічильники електричної енергії (т. 1 а.с. 219, 221, 222).

Відтак, використання електроенергії у незначній кількості згідно показників лічильника, встановленого у частині будинку, належного на праві власності ОСОБА_3 , не підтверджує доводи ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 не користується будинком, адже лічильник, на який посилається ОСОБА_3 , обліковує лише електроенергією, яку використовує безпосередньо ОСОБА_3 , користуючись своєю частиною будинку.

Факт використання електроенергії та, відповідно, користування іншою частиною житлового будинку ОСОБА_1 , підтверджується показниками лічильника, що встановлений у частині будинку, якою фактично користується відповідач ОСОБА_1 .

Також, з рахунків ТОВ «Газорозподільні мережі України», ТОВ «Київська обласна ЕК» за березень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 споживав газ та електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 , та оплачував надані житлово-комунальні послуги (т. 4 а.с. 65-68).

З огляду на те, що судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою:АДРЕСА_1 відповідно до вимог законодавства, а Золочівською сільською радою правомірно було відмовлено ОСОБА_3 у знятті ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання, правові підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та Золочівської сільської ради по 40 000,00 грн моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_3 , відсутні.

Суд також зауважує, що листи ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» від 04 квітня 2008 року № 20-Ф-81/896, від 10 квітня 2009 року № 20-К-220/1298, від 24 листопада 2006 року № 20/2372-К-345 (т. 4 а.с. 145, 149, 150), листи Десятої державної нотаріальної контори від 28 лютого 2024 року № 371, від 07 лютого 2024 року № 241/09-14 (т. 4 а.с. 188, 189), витяги з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за пошуковими запитами РНОКПП НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (т. 6 а.с. 59, 61), інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:001:2231 (т. 6 а.с. 60),лист старшого дільничого інспектора Бориспільського МРВВС майора міліції ОСОБА_17 від 04 червня 1992 року, адресованого ОСОБА_9 , щодо розгляду її заяви від 05 травня 1992 року щодо непристойної поведінки ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 217), архівну виписку, видану 26 грудня 2006 року Архівним відділом Бориспільської районної державної адміністрації Київської області згідно із протоколом № ІІ засідання правління колгоспу ім.. Чапаєва с. Гнідин від 22 квітня 1958 року про розгляд заяви ОСОБА_5 про наділ огороду(т. 4 а.с. 15), копії вимоги, квитанцій до прибуткового ордеру, видаткові накладні (т. 6 а.с. 64-71)суд не бере до уваги, оскільки вони не підтверджують обставини, що входять до предмету доказування у цій справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо заяв учасників справи про застосування строків позовної давності.

Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» 27 липня 2023 року подано заяву про застосування до вимог позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на частку в домоволодінні строків позовної давності.

Свою заяву мотивує тим, що державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори не видав позивачу ОСОБА_1 постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку, відтак, ОСОБА_3 вважає, що позивач про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 , а саме частини житлового будинку, не заявляв.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк позовної давності про визнання право власності на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 , у позивача сплив (т. 1 а.с. 181-184).

У подальшому, ОСОБА_3 у своїх заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, під час надання пояснень у судових засіданнях підтримувала вищевказану заяву та наполягала на необхідності застосування строків позовної давності до вимог позивача ОСОБА_1 .

Розглянувши вищевказану заяву, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно із ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання права власності на частку в домоволодінні до відповідача Золочівської сільської ради.

ОСОБА_3 у цій справі за цим позовом є третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

З огляду на те, що ОСОБА_3 не є стороною у вказаному спорі, вона не наділена правом подавати заяву про застосування позовної давності, у зв'язку із чим підстави для застосування судом строків позовної давності за заявою ОСОБА_3 відсутні.

Також, 04 січня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Кутахом Д. О. подана заява про застосування строків позовної давності, якою він просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо перегляду розміру часток спадкоємців у спадковому майні на підставі пропущеного строку звернення до суду за захистом інтересів. Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом нібито порушеного права у червні 2023 року, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5 , тобто через 38 років після видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

З огляду на те, що судом відмовлено у позовах ОСОБА_3 з огляду на необґрунтованість позовних вимог, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності у такому випадку.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову ОСОБА_1 , з Золочівської сільської радипідлягає стягненню на користь ОСОБА_1 збір у розмірі 6 036,80грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Золочівської сільської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання права власності на частку в домоволодінні - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (опис об'єкту: житловий будинок загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 68,3 кв. м, позначений в плані літерою «АІ», веранда «а», веранда «а1», з надвірними будівлями: гараж «Д», сарай «Г», гараж «Б», погріб «В», погріб «З», вбиральня «Ж», колодязь «К», колодязь «Л», огорожа «N»), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Золочівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 036,80 грн.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Золочівської сільської ради про визнання незаконною відмови у знятті відповідача з реєстрації, визнання його зареєстрованим без законних підстав, визнання відповідача таким, що не має права користування житлом, зобов'язання зняти відповідача з реєстрації, внести відповідні зміни до реєстру територіальної громади та видати відповідний витяг, стягнення моральної шкоди - відмовити.

У позові ОСОБА_3 до Десятої київської державної нотаріальної контори, Золочівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій нотаріуса, скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування, визнання права власності на нерухоме майно, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач, відповідач: ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позивач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Золочівська сільська рада (місцезнаходження: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гнідин, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 04363538).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Десята київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Київ, вул. Сергія Набоки, 13/9, код ЄДРПОУ 02883162).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП невідомий).

Повне рішення складено 25 грудня 2025 року.

Суддя Р. В. Котенко

Попередній документ

132998177

Наступний документ

132998179

Інформація про рішення:

№ рішення:	132998178
№ справи:	359/3544/23
Дата рішення:	13.10.2025
Дата публікації:	01.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Дарницький районний суд міста Києва
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (06.04.2026)
Дата надходження:	06.04.2026

Розклад засідань:

Минулі засідання (36)

12.05.2023 14:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
22.06.2023 16:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
13.07.2023 10:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
03.08.2023 16:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
17.08.2023 11:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
27.09.2023 12:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
26.10.2023 12:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
01.11.2023 12:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
01.12.2023 11:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
08.01.2024 12:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
09.02.2024 12:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
19.02.2024 14:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
12.03.2024 15:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
29.03.2024 12:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
29.04.2024 14:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
30.04.2024 14:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
27.05.2024 16:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
27.06.2024 15:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
04.07.2024 11:00	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
25.07.2024 16:30	Бориспільський міськрайонний суд Київської області
10.09.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
10.10.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
22.10.2024 16:30	Дарницький районний суд міста Києва
12.11.2024 10:00	Дарницький районний суд міста Києва
17.12.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
23.01.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
13.02.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
20.02.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
19.03.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
22.04.2025 11:00	Дарницький районний суд міста Києва
20.05.2025 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
28.05.2025 11:00	Дарницький районний суд міста Києва
23.07.2025 11:00	Дарницький районний суд міста Києва
13.08.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
01.10.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
06.01.2026 09:00	Дарницький районний суд міста Києва