Справа № 570/5841/25
Номер провадження 3/570/2434/2025
23 грудня 2025 року м. Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Таргоній М.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції Рівненській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, прож. АДРЕСА_1 , п/водія НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
19 жовтня 2025 р. о 01 год. 57 хв. на а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, 136 км, що поблизу с. Три Копці Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем BMW 320, д.н.з. НОМЕР_2 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином у спосіб направлення (неодноразово) повістки за адресою місця проживання, що зазначена у матеріалах справи. Причини неявки ОСОБА_1 не повідомив, із клопотаннями про відкладення розгляду справи та будь-якими іншими заявами до суду не звертався. У даному випадку застосвується практика ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 р. зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. За даних обставин, відповідно до ст. 268 КУпАП розгляд справи проводиться за його відсутності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи. Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З'ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно положень пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.
Обставини вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення вказано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 487579 від 19.10.2025 р. та підтверджуються відомостями із матеріалів справи (а.с. 1-10). В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних на місці зупинення ТЗ та в направленні на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до закладу охорони здоров'я КП "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" вказано (відповідно) про виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, а також вказано про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейськими на місці зупинення ТЗ та в закладі охорони (а.с. 5, 6). Від керування ТЗ ОСОБА_1 був відсторонений (а.с. 7, 8).
Відповідно до положень частини 2 статті 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та матеріали відеозапису долучено до протоколу про адміністративне правопорушення (диск а.с. 10).
Відомості із таких матеріалів також підтверджують вказані обставини вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення. Із відеофайлу clip-0 (час на відео з 01:56:54 - 01:57:06) встановлено, що за вказаних обставин поліцейські здійснювали рух за автомобілем BMW 320, д.н.з. НОМЕР_2 , по автодорозі. На вимогу поліцейських (включенням проблискових маячків синього та червоного кольору) вказаний автомобіль зупинився. Після цього та до моменту, коли один із поліцейських підійшов до зупиненого автомобіля зі сторони водія, двері зазначеного транспортного засобу не відкривалися, із нього ніхто не виходив. В салоні автомобіля був один лише ОСОБА_2 , який розмістився на місці пасажира ззаду. Вказана обставина прослідковується та підтверджується із вказаного відеофайлу. При цьому після (одночасного) зупинення вказаного автомобіля та службового автомобіля, поліцейський відразу ж (без зволікань) підійшов до зупиненого ТЗ, об'єктив відеокамери був спрямований на вказаний автомобіль та постійно фіксував те, що відбувалося. Транспортний засіб після зупинення зафіксовано із увімкнутими склоочисниками, інших осіб в транспортному засобі та на місці події не було.
У даному випадку, зазначені відомості підтверджують те, що ОСОБА_1 керував зазначеним транспортним засобом на автодорозі та був зупинений поліцейськими із дотриманням вимог Закону.
Також зафіксовано й подальший розвиток подій (clip-1, clip-2, clip-3, clip-4, clip-5, clip-6, clip-7) на місці зупинення ТЗ із участю водія ОСОБА_1 , який незважаючи на очевидність зазначених обставин керування ним ТЗ, намагався придумати власну версію, повідомивши поліцейським, що він не водій, автомобілем керував хтось інший, він на місце пасажира не пересідав та звернувся про надання йому підтверджень такого факту поліцейськими. На роз'яснення поліцейських про фіксування руху автомобіля та обстановки навколо нього після зупинення, а також і того, що з транспортного засобу ніхто не виходив, ОСОБА_1 не зважав, та продовжував нав'язувати свою версію того, що відбувається, і того що мають робити працівники поліції.
Поліцейським повідомлено водію ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та пред'явлено вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (clip-0, час на відео з 02:06:00-02:10:09, clip-1, час на відео з 02:10:00-02:11:40) на що ОСОБА_1 почав сперечатися, що не він був за кермом, а згодом почався ухилятись від питання працівників поліції чи буде проходити огляд відповідно до чинного законодавства та врешті відповів, що "вживав, проходити не буде".
Про наслідки такої відмови, у формі ухилення від виконання вимоги поліцейського, а саме про настання адміністративної відповідальністі за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 був проінформований, однак такі роз'яснення не мали жодного впливу на водія. В подальшому у зв'язку із невиконанням водієм вимог п. 2.5 ПДР працівники поліції , так і не отрмавши згоди водія, на проходження огляду на місці зупинення ТЗ та доставлення його в заклад охорони для проведення огляду, склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлене із матеріалів справи, суд приходить до висновку, що зафіксовані пояснення ОСОБА_1 мають ознаки необ'єктивності, спрямовані на спотворення (викривлення) дійсності, та намагання штучно створити підтвердження версії (хоча й неправодподібних) про невинуватість ОСОБА_1 . Також зфіксовано намагання ОСОБА_1 ході розмови придумувати версії того, що сталося "він не водій", однак повідомити хто саме був за кермом за вказаних обставин не зміг, інших осіб в транспортному засобі та на зупинки працівниками поліції не було. Тому суд зазначає про відсутність обгрунтованого сумніву в тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем за вказаних обставин. Зазначені вище та інші аргументи про невинуватість особи суд вважає непідтвердженими, необґрунтованими, помилковими. Суд розцінює їх як спосіб захисту, з огляду на обрану позицію, та спрямовані на уникнення особи відповідальності за вчинені правопорушення.
Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено застосування під час оформлення правопорушення поліцейськими до ОСОБА_1 незаконних чи недозволених дій. Зафіксовані дії поліцейських не містять ознак штучного створення обставин події, які не відповідають дійсності, навпаки їх дії були спрямовані на припинення дій водія, який намагалися у спосіб свого переміщення по салону автомбіля спотворити дійсні обставини, ввести в оману працівників правоохоронних органів, та унеможливити фіксацію перебування на місці водія саме ОСОБА_1 .
У даному випадку ОСОБА_1 було роз'яснено про порядок дій, які необхідно здійснити для проходження вказаного огляду. Відповідаючи на запитання працівників поліції чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідав, що "неготовий" та фактично вчиняв дії спрямовані на ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зазаначена поведінка та дії ОСОБА_1 , у даному випадку, не вказують про наявність у нього дійсного наміру проходити на вимогу поліцейського огляд на стан алкогольного сп'яніння та виконати вимогу п. 2.5 ПДР, а були спрямовані на штучне створення умов, за яких огляд унеможливлюється, та щоб результат огляду не був зафіксований.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, отримував посвідчення водія (а.с. 3).
Враховуючи положення ст.ст. 33, 34 КУпАП, беручи до уваги відомості про особу правопорушника, враховуючи обставини справи, суд застсовує адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, згідно санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Призначення такого стягнення є необхідним для забезпечення вимог ст. 23 КУпАП.
Суд враховує також висновки із рішення по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Посвідчення водія у ОСОБА_2 не було тимчасово вилучено працівниками поліції в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП (а.с. 1). Згідно ст. 317-1 КУпАП особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Суд вирішує питання про стягнення судового збору згідно ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік обраховується з дня набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права, згідно ст. 317-1 КУпАП.
Реквізити для сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/ Рiвнен.обл. /21081300, Код отримувача(код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ) 37993783. Банк отримувача Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку(IBAN) UA908999980313111256000026001. Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз'яснити, що відповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення, в порядку ст. 294 КУпАП.
Суддя Таргоній М.В.