29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 2-н-561/2009
провадження № 61-16150ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Славного Євгена Миколайовича на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 27 листопада 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу всправі за заявою Акціонерного банку «Діамант» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договоромтаким, що не підлягає виконанню, та
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання судового наказу в справі № 2-н-561/2009 таким, що не підлягає виконанню.
06 серпня 2025 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
27 листопада 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року залишено без змін.
У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Славний Є. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду
м. Києва від 06 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 27 листопада 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про визнання судового наказу в справі № 2-н-561/2009 таким, що не підлягає виконанню.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом
випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною першою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Судовий наказ відповідно до статті 160 ЦПК є виконавчим документом і підлягає виконанню за правилами, встановленими законодавством про виконавче провадження
Пунктом 25 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.
За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України та
пункту 25 частини 1 статті 353 ЦПК України судові рішення першої та апеляційної інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню, не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27 жовтня 2020 року в справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Славного Євгена Миколайовича на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу в справі за заявою Акціонерного банку «Діамант» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська