24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 754/3531/25
провадження № 61-14957зно25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянувзаяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2025 року за нововиявленими обставинами в справі позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди та
16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року.
27 жовтня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року залишено без розгляду.
28 листопада 2025 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла скріплена електронним цифровим підписом заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року за нововиявленими обставинами, у якій заявник висловив недовіру колегії суддів у складі: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
У змісті «заяви про перегляд судового рішення (це с/рішення від 27.10.2025 року Касаційного цивільного суду (надалі - КЦС) там істотні для справи обставини, що не були встановлені судом)» висловлено недовіру суддям, а також заперечення проти того, щоб ці судді розглядали та вирішували заяву ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2025 року справу № 754/3531/25 призначено судді-доповідачеві: Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
10 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнаенка В. М., Фаловської І. М. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), іншому судді.
11 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. від участі в розгляді справи № 754/3531/25.
12 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду
від 27 жовтня 2025 року за нововиявленими обставинами повернуто судді Ситнік О. М. для її вирішення.
12 грудня 2025 року судді-доповідачу передано заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2025 року за нововиявленими обставинами.
У змісті «заяви про перегляд судового рішення (це с/рішення від 10.12.2025 року Касаційного цивільного суду (надалі - КЦС) там істотні для справи обставини, що не були встановлені судом)» висловлено недовіру суддям Ситнік О. М.,
Ігнатенку В. М., Фаловської І. М., а також заперечення проти того, щоб ці судді розглядали та вирішували заяву ОСОБА_1
22 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнаенка В. М., Фаловської І. М. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
22 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. від участі в розгляді справи № 754/3531/25.
24 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду за нововиявленими обставинами повернуто без розгляду.
Подана заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2025 року не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.
За пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року в справі
№ 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) висновувала, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності в справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції»
від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і
№ 18589/02)).
Подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 07 квітня 2021 року в справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21), в постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22).
У своїй заяві ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів, що відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, інших учасників справи, надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, а також особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо під час оформлення процесуального документа.
Зокрема, заявник зазначає:
«Ну, яке може бути після цього справедливе судочинство, коли одні і тіж порушення норм процесуального права ці судді у подальшому допускають? - да ніякої справедливості від нього чекати буде глупо і це підтверджується фактами, які я навів вище!!!», «…короче: я ПОДИВЛЮСЬ і буду реагувати адекватно і жорстко, якщо звісно буде навпаки, бо мені вже імітація «справедливого судочинства» вже до «бісів» набридла…не доводьте мене до «крайньої межі», прошу вас!!!!!!!!!!!, ібо я можу зірватись… » (мову оригіналу збережено).
Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2025 року в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим його заяву необхідно залишити без розгляду.
Верховний Суд попереджає ОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами в справі № 754/3531/25 буде мати наслідком застосування щодо нього заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2025 року в справі позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська