Ухвала
25 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 452/3831/24
провадження № 61-16266ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтування із земельної ділянки, що навколо його будинку, усіх перешкод, а саме кущів та зведеної відповідачкою огорожі.
Позов ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 14 вересня 2001 року до нього перейшло право власності на дерев'яний житловий будинок, площею 29,0 кв. м та господарські будівлі та споруди: сарай, вбиральню, колодязь, ворота, огорожу, фундамент під літню кухню. Право на нерухоме майно зареєстроване Самбірським міжміським БТІ 13.12.2001 та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 34. Після того, як він дізнався, що частина споруди, яка перейшла у його власність перебуває на земельній ділянці ОСОБА_2 , це зупинило приватизацію його земельної ділянки та виготовлення технічної документації. Як зазначено у повідомленні Новокалинівської міської ради частина приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 накладається на частину будівлі та земельну ділянку ОСОБА_1 . Відповідачка, шляхом обгородження своєї земельної ділянки так, як вона вважала за потрібне, самозахопила частину земельної ділянки, яка їй не повинна належати, зокрема, під його будинком. Він не може змусити відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою і пересунути паркан так, щоб він не перешкоджав доступу до стіни його будинку, а тому змушений в судовому порядку звернутись за захистом своїх майнових прав.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 28 квітня 2025 року позов задовольнив частково. Зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом демонтування з земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зведеної нею огорожі. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Львівський апеляційний суд постановою від 28 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2025 року в частині задоволення позову та стягнення судового збору скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В решті рішення суду залишив без змін.
19 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 452/3831/24 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, позивач реалізував своє право на апеляційний перегляд, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено.
Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов