24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 758/9749/20
провадження № 61-10553св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Київська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна,
третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Рейнарт І. М.,
У серпні 2020 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Баранець А. М., третя особа - Гаражний кооператив «Вікторія» (далі - ГК «Вікторія»), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.
Посилаючись на те, що відповідач здійснив самочинне будівництво об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці за адресою:
АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва, та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна, Київська міська рада з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Баранець А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2016 року № 32359278 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1084145180000 за ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Ястремської Ж. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 жовтня 2021 року № 60907983 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1084145180000 за ОСОБА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 22,4 кв. м, на
АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан; припинити право приватної власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме гаражний
бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1084145180000, що розташований на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року позов Київської міської ради залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням Подільського районного суду м. Києва від
06 липня 2023 року, Київська міська рада 20 червня 2025 року подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року відмовлено.
Ухвалу мотивовано тим, що апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року подано до суду 20 червня
2025 року, тобто більше ніж через один рік після ухвалення судового рішення, доказів наявності обставин непереборної сили заявник не надав, об?єктивних перешкод для подання апеляційної скарги у встановлений законом строк не надав. Апеляційний суд зазначив, що Київська міська рада була належним чином повідомлена про розгляд справи 06 липня 2023 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 серпня 2025 року Київська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від
11 липня 2025 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що цивільне процесуальне законодавство пов'язує початок строку оскарження рішень суду із складанням та отриманням стороною саме повного тексту рішення, а не вступної та резолютивної частин. Для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є отримання заявником повного судового рішення, так як без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, якими він керувався при ухваленні рішення. Повний текст рішення суду першої інстанції Київська міська рада отримала через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 22 травня 2025 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.
11 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення зтаких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду,
а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не
є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейськийсуд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовомупорядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03,
§ 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Правона ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично проінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, № 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).
ЄСПЛвказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду
в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред'явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку.Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).
Апеляційнаскарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється
з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасниксправи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів
з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строкна апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів
з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частини перша, п'ята, шоста статті 272 ЦПК України
в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Привиборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зроблено висновок, що «особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження
у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи … Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги. Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повиненпроявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження
№ 61-1979сво24) зроблено висновок, що «особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не
є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України».
Із матеріалів справи відомо, що Київська міська рада є позивачем у справі, тобто ініціювала спір.
06 липня 2023 рок Подільський районний суд м. Києва ухвалив у справі судове рішення по суті заявлених вимог.
У рішенні немає відомостей про дату складання повного його тексту.
Про призначене судове засідання на 06 липня 2023 року Київській міській раді було відомо, що підтверджується особистим підписом представника Київської міської ради Максименко О. П. в розписці про день та час розгляду справи
(т. 2, а. с. 212), а також довідкою Подільського районного суду м. Києва, згідно
з якою документ в електронному вигляді, судову повістку про виклик до суду, доставлено Київській міській раді до електронного кабінету 21 червня 2023 року (т. 2, а. с. 216).
Тобто Київській міській раді було відомо про те, що в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за її позовом та про призначене судове засідання на 06 липня 2023 року.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява
№ 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише
з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі
й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Встановивши, що Київська міська рада ініціювала розгляд справи (є позивачем), знала про розгляд справи, апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року подала 20 червня 2025 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, водночас правильно встановив, що причин, коли апеляційна скарга може бути подана учасником справи після спливу одного року відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, у цій справі немає.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та до необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Київської міської радизалишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська