23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 750/14656/24
провадження № 61-10028св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Комунальне підприємство «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради,начальник Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 червня 2025 року в складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
Короткий зміст позовних вимог судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради (далі - КП «ЖЕК-13»), начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2., у якій просила визнати факт вчинення під час трудової діяльності начальником КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2 мобінгу щодо неї; визнати незаконним і скасувати наказ начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2. від 19 вересня 2024 року № 76 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »; та визнати незаконним і скасувати абзац 3 підпункту 1.1 пункту 1 наказу начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2. від 30 вересня 2024 року № 78 «Про зміни в організації роботи підприємства» в частині: «Провідний інженер з проектно-кошторисної роботи» (код професії ДК 003:2010 2142.2) в кількості 1 (одна) штатна одиниця зі штатного розпису «Виробничо-технічного відділу».
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 січня 2025 року позовні вимоги, пред'явлені до начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2., залишено без розгляду. У задоволенні клопотання начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2. про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позовних вимог до начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2. без розгляду.
Водночас судом не встановлено, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих/недобросовісних дій позивача, тому підстав для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу немає.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 червня 2025 року ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 січня 2025 року скасовано в частині відмови в задоволенні клопотання начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2. про відшкодування витрат на правничу допомогу, а справу направлено до того ж суду для продовження її розгляду в цій частині.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про залишення позовних вимог до ОСОБА_2 без розгляду є безмотивною. Позивач не навела обґрунтування, чому (з якої причини) вона вирішила скористатися правом, яке їй надано пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України. Отже, залишення позову без розгляду спричинене необґрунтованими її діями.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 червня 2025 року й залишити в силі ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 січня 2025 року в частині відмови в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що компенсація витрат з боку позивача на користь відповідача у зв'язку із залишенням позову без розгляду є правом, а не обов'язком суду і можлива лише за наявності обов'язкової умови - якщо такі витрати були спричинені внаслідок необґрунтованих дій позивача. Проте таку обставину відповідач не довів, а сам по собі факт залишення позову без розгляду за поданою нею заявою не може бути підставою для задоволення його вимог про компенсацію здійснених ним витрат.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 13 січня 2025 року з повідомленням (викликом) сторін.
09 січня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог до начальника КП «ЖЕК-13» ОСОБА_2.
У судовому засіданні 13 січня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заявила клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною п'ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 28 серпня 2025 року в справі № 357/5156/23.
У цій справі відповідач не довів і суди не встановили, що при зверненні до суду з цим позовом та під час його розгляду позивач вчиняла будь-які недобросовісні дії, чи мала протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_2 не довів необґрунтованості дій позивача, а саме по собі подання нею заяви про залишення позовних вимог до нього без розгляду не є її необґрунтованими діями (при цьому закон не зобов'язує позивача обґрунтовувати мотиви подання такої заяви), суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа й залишає в силі ухвалу суду першої інстанції в цій частині.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 червня 2025 року скасувати, ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 січня 2025 року в частині відмови в задоволенні клопотання начальника Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов