18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 4823/144/25
провадження № 61-7431ав25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Ситнік О. М.,
секретаря судового засідання - Михнюк В. М.,
учасники справи:
заявники (боржники) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
стягувач - Кредитна спілка «Гарантія-Кредит»,
за участю:
адвоката боржників - Марчука Германа Володимировича,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі за позовом Кредитної спілки «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Гарантія-Кредит» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду
від 05 травня 2025 року,
Короткий зміст вимог заяви
Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Юрбізнескон» рішенням
від 07 березня 2023 року позов Кредитної спілки «Гарантія-Кредит»
(далі - КС «Гарантія-Кредит») до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованість за кредитним договором у сумі 228 747,12 грн та витрати, пов'язані з оплатою третейського збору, в сумі 600,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Карапиш Б. В., 24 лютого 2025 року звернулися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про його скасування, просили поновити пропущений строк на оскарження рішення третейського суду та визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат, пов'язаних з оплатою третейського збору.
Заяву мотивовано тим, що відповідно до пункту 14 частини першої
статті 6 Закону України «Про третейські суди» справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), не підлягають розгляду третейськими судами.
Кредитні договори про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 11 червня 2018 року № 14, від 11 червня 2018 року № 14/2, від 11 червня 2018 року № 14/3, від 11 червня 2018 року № 14/4, від 11 червня 2018 року № 14/5, за своєю правовою природою є договорами споживчого кредитування, на які поширюються вимоги Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».
Отже, спір щодо стягнення коштів за такими договорами, незважаючи на наявність арбітражного застереження, Постійно діючому Третейському суду при Асоціації «Юрбізнескон» був непідвідомчий, що відповідно до пункту 1 частини другої
статті 458 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами розгляду такого спору.
Верховний Суд постановою від 30 листопада 2023 року в справі № 4823/501/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року за заявою ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі № 01/2023 І за позовом КС «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасував зазначену ухвалу в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 .
Оскільки вказана постанова Верховного Суду набрала законної сили, у якій встановлено, зокрема, факт віднесення кредитних договорів від 11 червня 2018 року № № 14, 14/2, 14/3, 14/4, 14/5 до договорів споживчого кредиту та зроблено висновок про непідвідомчість спорів, що виникають з таких договорів, третейському суду, позивачі звільняються від доказування відповідних обставин.
Крім того, третейський суд розглянув справу без повідомлення відповідачів
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ухвалене рішення безпосередньо вплинуло на права та обов'язки вказаних осіб.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2023 року у справі № 4823/254/23 заяву КС «Гарантія-Кредит» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду задовольнив. На примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі № 01/2023 І за позовом КС «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, видав виконавчі листи про стягнення в солідарному порядку, в тому числі і із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заборгованості за кредитним договором.
На виконання вказаної ухвали 31 жовтня 2023 року Чернігівський апеляційний суд видав КС «Гарантія-Кредит» виконавчі листи про стягнення, зокрема,
з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 228 747,00 грн та 600,00 грн витрат пов'язаних з оплатою третейського збору.
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з матеріалами справи № 4823/254/23 ознайомився 13 лютого 2025 року та отримав копії виконавчих листів.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вважають, що видані виконавчі листи підлягають скасуванню, оскільки вони видані на підставі рішення, яке було скасоване.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції
Чернігівський апеляційний суд ухвалоювід 05 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнив.
Скасував рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі № 01/2023 І в частині задоволених позовних вимог КС «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Визнав такими, що не підлягають виконанню, такі виконавчі документи:
виконавчий лист Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року в справі № 4823/254/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованості за кредитним договором у сумі 228 747,12 грн та витрат, пов'язаних з оплатою третейського збору, в сумі 600,00 грн;
виконавчий лист Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року в справі № 4823/254/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованості за кредитним договором у сумі 228 747,12 грн та витрат, пов'язаних з оплатою третейського збору, в сумі 600,00 грн;
виконавчий лист Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року в справі № 4823/254/23 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованості за кредитним договором у сумі 228 747,12 грн та витрат, пов'язаних з оплатою третейського збору, в сумі 600,00 грн;
виконавчий лист Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року в справі № 4823/254/23 про стягнення з ОСОБА_4 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованості за кредитним договором у сумі 228 747,12 грн та витрат, пов'язаних з оплатою третейського збору, в сумі 600,00 грн.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду мотивовано тим, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» не можуть бути предметом третейського розгляду. Таким чином, з урахуванням приписів статті 432 ЦПК України необхідно визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи, видані на виконання рішення третейського суду , яке підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У червні 2025 року КС «Гарантія-Кредит» подала до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2025 року, у якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Чернігівський апеляційний суд не взяв до уваги, що питання скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі № 01/2023 І вже було предметом розгляду Чернігівським апеляційним судом у справі № 4823/501/23, де позивачам було відмовлено у заявлених позовних вимогах.
Строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі № 01/2023 І поновлено безпідставно, оскільки сторони у справі № 01/2023 І були повідомлені належним чином про розгляд справи, а копії рішення направлялись сторонам.
Кредитні договори, стягнення коштів за якими було предметом розгляду у справі № 01/2023 І, не є споживчими.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Карапиш Б. В.,подали до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що питання щодо скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі
№ 01/2023 І в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
та ОСОБА_4 не вирішувалось, відповідно, викладені в апеляційній скарзі аргументи є безпідставними та такими, що не доводять наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Об'єктивна можливість у заявників ознайомитись із текстом оскаржуваного рішення третейського суду та звернутись із заявою про його скасування виникла лише 13 лютого 2025 року, що спричинено бездіяльністю Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон», висновок Чернігівського апеляційного суду про поважність причин пропуску строку на подання заяви є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі заперечення щодо цього - безпідставними та такими, що не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Верховний Суд постановою від 30 листопада 2023 року в справі № 4823/501/23, яка набрала законної сили та є остаточною, встановив факт віднесення кредитних договорів від 11 червня 2018 року № № 14, 14/2, 14/3, 14/4, 14/5 (кредитних договорів, заборгованість за якими стягувалась спірним рішенням третейського суду) до договорів споживчого кредиту та зробив висновок про непідвідомчість спорів, що виникають з таких договорів, третейському суду, що спростовує викладені в апеляційній скарзі доводи.
Межі оскарження
Заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 рокуподали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Карапиш Б. В., тому в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_6 рішення третейського суду не переглядалось.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2025 року відкрив апеляційне провадження у справі та витребував матеріали справи.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду з Чернігівського апеляційного суду 04 серпня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 16 вересня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу
КС «Гарантія-Кредит» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2025 року залишив без руху. Надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, а саме у разі наявності
у КС «Гарантія-Кредит» електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі подати до Верховного Суду уточнену апеляційну скаргу, в якій вказати відомості про наявність у заявника електронного кабінету;
у разі відсутності електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі зареєструвати такий кабінет та подати до Верховного Суду уточнену апеляційну скаргу, в якій вказати відомості про його наявність.
14 листопада 2025 року на виконання ухвали Верховного Суду від 23 жовтня
2025 року КС «Гарантія-Кредит» подала до суду уточнену апеляційну скаргу
від 12 листопада 2025 року, в якій зазначено відомості про наявність у заявника електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Фактичні обставини справи
11 червня 2018 року між КС «Гарантія-Кредит» та ОСОБА_5 укладено кредитні договори про надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту № № 14, 14/2, 14/3, 14/4, 14/5 і на умовах надання кредиту частинами (відновлювальна кредитна лінія), за умовами якого КС «Гарантія-Кредит» зобов'язалась надати позичальнику ОСОБА_5 кредит у сумі 60 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, цільове призначення - для організації або ведення власної справи, а позичальник ОСОБА_5 зобов'язалась повернути кредит і сплатити проценти
за користування кредитом. Кредит надано строком на 12 місяців з 11 червня
2018 року до 11 червня 2019 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором 11 червня 2018 року між КС «Гарантія-Кредит» та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір поруки № 14, за умовами якого поручителі ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зобов'язались перед кредитодавцем відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_5 , що витікають із договорів кредиту від 11 червня 2018 року № № 14, 14/2, 14/3, 14/4, 14/5 на суму 60 000,00 грн.
Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Юрбізнескон» рішенням від 07 березня 2023 року позов КС «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованість за кредитним договором у сумі 228 747,12 грн та витрати, пов'язані з оплатою третейського збору, в сумі 600,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
Відповідно до частини другої статті 24, частини другої статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд під час ухвалення постанови
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених
статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
У розділі VII ЦПК України регламентований порядок здійснення провадження у справах про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
У частині першій статті 454 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Згідно з частиною третьою статті 457 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 553 ЦК України договір поруки є додатковим, акцесорним зобов'язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов'язання та виникає і існує лише за умови існування основного, забезпеченого договору, яким у цьому випадку є кредитний договір. Акцесорний договір не є споживчим договором, а сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення особистих потреб поручителя.
У частині другій статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам») третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Порука є способом забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.
Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника в договорі споживчого кредиту, тобто споживача.
Договір поруки не є договором щодо придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.
Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому в цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Норми пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо обмеження компетенції третейських судів не поширюються на спори, що виникають з акцесорних договорів навіть за умови, якщо такими договорами забезпечено виконання зобов'язання за споживчим договором.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, зазначаючи про те, що справа не була підвідомча третейському суду, не звернув уваги, що поручителі не можуть розглядатися у договорі поруки як споживачі послуг кредитної спілки, а тому у цих правовідносинах на них не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд установив, що відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 договору поруки
від 11 червня 2018 року № 14 сторони домовилися, що усі справи за спорами, які виникають з цього договору та підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, розглядаються у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Юрбізнескон».
Таким чином, апеляційний суд як суд першої інстанції не врахував, що
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як поручителі не є споживачами послуг кредитної спілки, оскільки вони уклали з КС «Гарантія-Кредит» акцесорний договір, в якому погоджено, що у разі виникнення спору з кредитних правовідносин його буде передано на розгляд третейського суду.
Отже, Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Юрбізнескон» ухвалив рішення від 07 березня 2023 року у справі № 01/2023 І у частині вимог
про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
та ОСОБА_4 як з поручителів у межах наданих йому законом повноважень.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 824/47/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 824/3/22,
від 14 вересня 2023 року у справі № 824/25/23, від 10 жовтня 2024 року
у справі № 824/78/23.
Оскільки вимоги про скасування виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором є похідною вимогою від основної вимоги про скасування рішення третейського суду, тому в їх задоволенні також слід відмовити.
Вирішуючи питання про скасування рішення третейського суду, суд не перевіряє його законність та обґрунтованість, врахування під час його прийняття правових позицій Верховного Суду, а лише з'ясовує, чи підвідомча справа, рішення в якій оскаржується, третейському суду, чи передбачено умовами третейської угоди можливість вирішення спору третейським судом, чи є чинною третейська угода, чи відповідав склад третейського суду закону, чи не вирішував третейський суд питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Тому Верховний Суд як суд апеляційної інстанції не перевіряє припинення поруки на підставі статті 559 ЦК України, оскільки ця обставина відповідно до частини другої статті 458 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішення третейського суду.
Доводи КС «Гарантія-Кредит» в апеляційній скарзі про те, що строк на оскарження рішення третейського суду поновлено безпідставно, не беруться до уваги, оскільки заявник апеляційної скарги не оскаржує ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2025 року, якою поновлено представнику ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокатові Карапишу Б. В. строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду.
Посилання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Карапиш Б. В., у відзиві на апеляційну скаргу на те, що у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 4823/501/23 встановлено факт того, що спір щодо стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту, які забезпечені порукою заявників (боржників), непідвідомчий третейському суду, на увагу не заслуговують, оскільки Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у справі № 4823/501/23 законність рішення третейського суду про стягнення з позичальника (споживача) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту не перевіряв. Верховний Суд у справі
№ 4823/501/23 дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, спори щодо стягнення заборгованості з позичальника (споживача) за договором споживчого кредиту не можуть бути предметом третейського розгляду.
Разом із тим у цій справі № 4823/144/25 рішенням третейського суду вирішувався спір між КС «Гарантія-Кредит» та поручителями, які не є споживачами послуг кредитної спілки, а тому у цих правовідносинах на них не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з цим Чернігівський апеляційний судзробив помилковий висновок про наявність підстав для скасування рішення третейського суду в частині задоволених позовних вимог КС «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частиною другою статті 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Доводи заявника в апеляційній скарзі дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала Чернігівського апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі № 01/2023 І за позовом КС «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Щодо судового збору
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції та відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду і визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, тому з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 у рівних частках на користь КС «Гарантія-Кредит» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, понесені за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн, тобто з кожного по 757,00 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Гарантія-Кредит»задовольнити.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнескон» від 07 березня 2023 року у справі за позовом Кредитної спілки «Гарантія-Кредит» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у рівних частках на користь Кредитної спілки «Гарантія-Кредит» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп., тобто з кожного по 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 22 грудня 2025 року.
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
О. М. Ситнік