18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 331/3771/25
провадження № 61-15335ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Яма Дмитро Миколайович, на постанову
Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року за заявою
ОСОБА_1 про забезпечення позову
ОСОБА_1 до Акціонерного товариства
«Запоріжжяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю«Запоріжжяелектропостачання» про захист прав споживачів,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із
позовом до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про захист прав споживачів.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом встановлення обов'язку вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідачів на час до розгляду справи по суті відновити в повному обсязі електропостачання до житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу.
В обґрунтування заяви зазначає, що вона подала позов до відповідачів про захист прав споживача шляхом відновлення електропостачання до житлового будинку, який належить на праві власності позивачеві.
Згідно з пунктом 7.11 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
«Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії»
(далі - ПРРЕЕ) на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Ухвала суду про відкриття провадження у цій справі надавалася позивачем постачальнику тричі, проте відновлення електропостачання так і не відбулося.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2025 року заяву задоволено.
Зобов'язано відповідачів на час розгляду справи по суті відновити в повному обсязі електропостачання до житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є таким, що виник у зв'язку з можливими порушеннями споживачем положень ПРРЕЕ та/або умов договору. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. У даному випадку наявний прямо визначений законодавством обов'язок відповідачів відновити електропостачання позивачу на період розгляду справи про оскарження дій постачальника. Норма права, встановлена в абзаці 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб'єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Крім того, заявлений спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а тому існує логічний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, з огляду на що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, забезпечить ефективний захист порушених прав у даній справі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційні скарги відповідачів задоволено.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня
2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі.
Апеляційний суд виходив з того, що забезпечення позову у обраному позивачем способі фактично вирішує позов поза межами судового засідання без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті, що не відповідає меті інституту забезпечення позову та прямо заборонено процесуальним законодавством.
Крім цього, спір у цій справі не пов'язаний із фактами оскарження порушень ПРРЕЕ та/або умов договорів, тому суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 7.11 ПРРЕЕ.
06 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яма Д. М. через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 листопада
2025 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про тотожність заходів забезпечення позовним вимогам. Представник заявник вказує, що суд не звернув увагу, що
позов ОСОБА_1 спрямований на постійне відновлення електропостачання як остаточне задоволення позову, натомість заходи забезпечення позову є тимчасовими, тобто на період розгляду справи до ухвалення рішення по суті, з метою запобігти подальшій шкоді правам позивача.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Як встановив апеляційний суд, ОСОБА_1 було пред'явлено
позов, у якому позивач просила зобов'язати відповідачів відновити електропостачання за адресою АДРЕСА_1 .
Аналогічні вимоги були заявлені позивачем як спосіб забезпечення позову.
З огляду на вищезазначене, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, а спір у справі при цьому ще не вирішений по суті.
Таким чином, забезпечення позову у обраному позивачем способі - шляхом зобов'язання відповідача відновити електропостачання фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового засідання без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті, що не відповідає меті інституту забезпечення позову та прямо заборонено процесуальним законодавством.
До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові
від 07 червня 2022 року у справі № 177/1632/20.
Крім цього, апеляційний суд звернув увагу на те, що спір у цій справі не пов'язаний із фактами оскарження порушень ПРРЕЕ та/або умов договорів, тому суд першої інстанції неправильно застосував положення
п. 7.11 ПРРЕЕ.
Враховуючи викладене, обраний позивачами спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, а спір у справі при цьому ще не вирішений по суті.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, правильно виходив із того, що забезпечення позову обраним позивачем способом шляхом зобов'язання відповідача відновити електропостачання фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового засідання без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про доведеність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявлених позивачем, зводяться до переоцінки доказів у справі, що за положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яма Дмитро Миколайович, на постанову Запорізького апеляційного суду
від 11 листопада2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про захист прав споживачів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська