Справа № 589/1578/25
Провадження № 2/589/1476/25
28 жовтня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Курбанової А.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Поронько Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Шосткинської міської ради, комунального підприємства промислово-виробничого об'єднання «Енергія» про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, скасування свідоцтва про право власності на житло та про визнання права власності,-
08.04.2025р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Шосткинської міської ради про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 17.12.2004р. за №6545 про передачу у власність квартири АДРЕСА_1 , скасування свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, видане КППВО «Енергія» 20.12.2004р. та про визнання права спільної часткової власності в рівних частинах на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Свої вимоги позивачі обґрунтовують порушенням свого права власності на вищевказане нерухоме майно, оскільки є співвласниками двох квартир, однак зареєструвати своє право власності не в змозі у зв'язку з допущеними помилками різних посадових осіб при проведенні попередньої технічної інвентаризації.
В судовому засіданні 22.07.2025 року суд ухвалив залучити КП ПВО «Енергія» як співвідповідача по справі.
У судове засідання позивачі не з'явились, надали до суду заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі, позов підтримують в повному обсязі, наполягають на його задоволенні.
Представник відповідача КП ПВО «Енергія» у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без їх участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Відповідач Шосткинська міська рада про розгляд справи повідомлялася належним чином, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористалася, про поважність причин неявки до суду не повідомляла, відзиву не подала.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до рішення № 18-6 спільного засідання адміністрації та профсоюзного комітету ДНПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.11.2003 року в зв'язку з передачею в комунальну власність будинку комунального типу, позивачу ОСОБА_1 було виділено у користування нежитлові приміщення: №11 площею 21,6 кв.м., АДРЕСА_4 /а.с. 14/.
Як вбачається з копії виписки з рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 31.08.2004 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень № 11, 12, 13 загальною площею 45,36 кв. м. у житлові по АДРЕСА_5 /а.с. 21/.
За копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , складеного на ім'я ОСОБА_1 . Шосткинським бюро технічної інвентарізації станом на 11.11.2004 році, встановлено, що квартира складається з чотирьох житлових кімнат площами 20,4 кв. м., 13,5 кв. м., 12,1 кв. м., 20,1 кв. м., загальна житлова площа квартири складає 66,1 кв. м.; площа підсобних приміщень - 35,7 кв. м. Загальна площа квартири складає 101,8 кв. м. Висота приміщень 2,5 м. При цьому житлові та підсобні приміщення розташовані на 6 та 1 поверхах 9-поверхового будинку /а.с. 17-18/.
З розпорядження органу приватизації комунального підприємства промислово-виробничого об'єднання «Енергія» № 6545 від 17 грудня 2004 року вбачається, що від наймача ОСОБА_1 надійшла заява на приватизацію квартири, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_6 , яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму. Після розрахунку та розгляду матеріалів з зазначеного питання вирішено передати вказану квартиру в приватну спільну часткову власність /а.с. 15/.
Згідно з копії розрахунку вартості надлишкової загальної площі квартири (будинку), що приватизується, позивачами здійснено доплату за надлишки загальної площі - 7,8 кв. м. у сумі 17,82 грн /а.с. 15, зворот/.
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 грудня 2004 року, виданого комунальним підприємством промислово-виробничим об'єднанням «Енергія» /а.с. 16/, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 набули на праві приватної спільної часткової власності, по 1/4 частці, квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,8 кв. м., відновна вартість на момент приватизації - 17,82 грн. Право власності на житло записане у реєстрову книгу за № 6545. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для реконструкції нежитлових приміщень № 11, 12, 13 у житлові по АДРЕСА_5 ОСОБА_1 був виданий містобудівний паспорт за №224 від 10 червня 2005 року /а.с. 22/. Відповідно до вказаного документу погоджено експлікацію приміщень: житлова кімната - 20,1 кв.м., кухня - 9,6 кв. м., санвузол - 2,6 кв.м., коридор 8,2 кв.м., загальна площа - 40,5 кв.м.
З копії виписки з рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 100 від 26.03.2008 року встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надано дозвіл на перепланування квартири АДРЕСА_1 за рахунок будівництва балкону розміром 4,0х2,0 /а.с. 23/.
23.01.2025 року на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_5 виготовлений технічний паспорт (реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ТІ01:1758-9719-3513-1067) на квартиру АДРЕСА_7 . Відповідно до якого загальна площа приміщень склала 61,9 кв.м., з якої житлова площа - 33,7 кв.м., допоміжна площа - 28,2 кв.м. /а.с. 24-26/.
Також, 23.01.2025 року на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_5 виготовлений технічний паспорт (реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ТІ01:1742-5196-0991-9403) на квартиру АДРЕСА_3 . Відповідно до якого загальна площа приміщень склала 51,0 кв.м., з якої житлова площа - 29,8 кв.м., допоміжна площа - 21,2 кв.м. /а.с. 27-29/.
Так, на підставі заяви ОСОБА_1 та технічного паспорту (реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ТІ01:1758-9719-3513-1067) відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Шосткинської міської ради, згідно з наказом № 310 від 05.03.2025 року, присвоєно адресу об'єкту нерухомого майна: АДРЕСА_8 , об'єкт нерухомості - квартира у будинку квартирного типу /а.с. 30/
На підставі заяви ОСОБА_1 та технічного паспорту (реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ТІ01:1742-5196-0991-9403) відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Шосткинської міської ради, згідно з наказом № 309 від 05.03.2025 року, присвоєно адресу об'єкту нерухомого майна: АДРЕСА_9 , об'єкт нерухомості - квартира у будинку квартирного типу /а.с. 31/.
Відповідно до копії довідки КП «Шосткинське МБТІ» №172 від 28.01.2025 року встановлено, що право власності на кімнати АДРЕСА_1 не зареєстроване /а.с. 32/.
За доводами позову 12.01.2009 року КП «Укржитлкомфорт» було розподілено особові рахунки між квартирами. З яких одна знаходиться на першому поверсі (що є фактично квартирою АДРЕСА_10 ), а друга на шостому (що є фактично квартирою АДРЕСА_2 ). Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_6 стали мати місце реєстрації в кв. АДРЕСА_2 . Вказаний факт підтверджується наданою позивачами довідкою КП «Укржитлкомфорт» від 03.04.2025 року /а.с. 19/. ОСОБА_3 знялась з місця реєстрації за адресою приватизації квартир. ОСОБА_4 стала мати місце реєстрації в кв. АДРЕСА_11 , яка фактично є квартирою АДРЕСА_10 , відповідно до довідки КП «Укржитлкомфорт» від 03.04.2025 року /а.с. 20/.
Як вбачається з копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 78204420 від 04 квітня 2025 року, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Скрипкою А., позивачам було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за їх заявою з підстав невідповідності поданих документів, встановленим вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, а саме: згідно з технічними паспортами об'єкт включає житлові та нежитлові приміщення та розташовані на першому та шостому поверсі, а документ на право власності передбачає лише один об'єкт нерухомого майна, тому неможливо провести державну реєстрацію без виділення їх в окремі об'єкти /а.с. 33/.
Посилаючись на помилку, допущену органом приватизації при оформленні свідоцтва про право власності на житло, яка в подальшому унеможливила реалізацію позивачам свого права власності на спірне житло, у тому числі реєстрацію цього права, позивачі звернулися до суду із позовом про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 17.12.2004р. за №6545 про передачу позивачам у власність квартири АДРЕСА_1 , скасування свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, виданого КППВО «Енергія» 20.12.2004р. та про визнання за ними права спільної часткової власності в рівних частинах на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Надаючи правову оцінку вказаним вимогам, суд звертає увагу на таке.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Згідно ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Статтею 9 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на час приватизації) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Так, право на приватизацію відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» мали відповідальний наймач ОСОБА_1 , та члени його сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Реалізуючи своє право на приватизацію позивачі 20.11.2004 року отримали свідоцтво про право власності на житло на підставі технічного паспорту, виготовленого станом на 11.11.2004 року, в якому фактично відображено об'єкт нерухомого майна з приміщеннями на різних поверхах під єдиним номером 613-614. У цьому контексті, слід зазначити, що на першому поверсі як раз і були розташовані нежитлові приміщення № НОМЕР_1 , 12, 13 виділені позивачам, які ними були переобладнані в житлові.
У свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 від 20.12.2004 та розпорядженні органу приватизації № 6545 від 17.12.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить на праві власності по 1/4 частці один об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність порушення норми ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на час приватизації), яка дозволяла здійснення права на приватизацію житла лише один раз.
Суд вважає, що таке розташування приміщень не свідчить про відсутність у позивачів права на приватизацію вказаного житла, а відповідно і не тягне незаконність її результатів.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Суд вважає, що визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 17.12.2004 року за №6545 про передачу у власність позивачам квартири АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, виданого КППВО «Енергія» 20.12.2004р. на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не призведе до відновлення їх порушених прав, оскільки позивачі мали право на приватизацію та скористались ним, що засвідчують зазначені правовстановлюючі документи, незважаючи на вказані недоліки. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Ефективним захистом порушених прав буде саме визнання за позивачами права власності на об'єкти нерухомого майна як окремі.
Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У цій справі позивачі були вимушені звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за ними права власності на нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.
У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
У постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/18384/15 зроблено правовий висновок, відповідно до якого позов про визнання права власності може пред'явити винятково власник такого майна. Відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій від третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Зважаючи на викладене, оскільки позивачі є власниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_10 (яка фактично є квартирою АДРЕСА_12 , набули їх на законних підставах, при цьому не мають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, наслідком чого має бути державна реєстрація такого права, судом не встановлено підстав, що перешкоджали б у визнанні права власності на квартири за позивачами.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачами права спільної часткової власності в рівних частинах на квартиру АДРЕСА_7 та права спільної часткової власності в рівних частинах на квартиру АДРЕСА_3 , оскільки під час розгляду справи були підтверджені обставини, на які позивачі посилаються як на підставу свого позову і це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивачів. В іншій частині позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 345, 355, 356, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 76, 89, 209, 223, 263-268 ЦПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_6 /, ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_6 /, ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_13 /, ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_6 / право спільної часткової власності по 1/4 частці за кожним на квартиру АДРЕСА_7 .
3. Визнати за ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_6 /, ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_6 /, ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_13 /, ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_6 / право спільної часткової власності по 1/4 частці за кожним на квартиру АДРЕСА_3 .
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова