Провадження № 11-сс/803/2344/25 Справа № 932/18868/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №62025050010011658 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді , постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає про те, що:
- ризики, передбачені ч. 1,3,5 ст. 177 КПК України, є недоведеними;
- не враховані дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину та дружину;
- підозра є необгрунтованою;
- у клопотанні необгрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року було задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 січня 2026 року включно, з визначенням застави у розмірі 90 840 ,00 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявні ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик за п. 3 ч.1 ст. 177 КПК є недоведеним, врахував особу підозрюваного, який не має постійного місця проживання, відсутнє джерело доходу, міцні соціальні зв'язки, має на утриманні хвору неповнолітню дитину.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Клопотання захисника ОСОБА_7 щодо поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до матеріалів справи резолютивна частина ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року постановлена у судовому засіданні за участю захисника - 27.11.2025 року, тобто останній день для подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу слідчого судді припадає на 02.12.2025 року, при цьому відповідно до матеріалів справи повний текст ухвали було оголошено 02.12.2023 року без осіб, які беруть участь у судовому провадженні та без фіксації, що підтверджується довідкою (а.п.116),повний текст ухвали слідчого судді було отримано захисником 04.12.2025 року (а.п. 121), що є підставою для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пункт 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, з наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні прокурора дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема: актом службового розслідування від 20.06.2025 року проведеного за фактом самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що під час перевірки особового складу виявив відсутність ОСОБА_8 у військовій частині НОМЕР_1 , який на телефонні дзвінки не відповідав, місцезнаходження ОСОБА_8 було не відомо та до військової частини не повернувся.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому колегія суддів враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Отже, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення є доведеною.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання до 10 років позбавлення волі, що полягає у самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем ( крім строкової служби), що свідчить про ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Разом з цим, слідчий суддя врахував, що підозрюваний також може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтувавши наявність цього ризику в ухвалі , крім того, на його існування вказує ігнорування встановлених законодавством України вимог щодо порядку несення військової служби та те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час воєнного стану протягом тривалого часу, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України має місце.
Також слідчим суддею правильно встановлено, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є недоведений, оскільки у клопотанні старший слідчий не вказав прізвища осіб, на яких було здійснено вплив.
Доводи в апеляційній скарзі захисника щодо відсутності ризиків, передбачених п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - не впливають на висновки слідчого судді, оскільки зазначений ризик не був врахований слідчим суддею.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні старшого слідчого та встановлені в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані щодо особи підозрюваного, а саме, що він є військовослужбовцем, наявні міцні соціальні зв'язки, має на утриманні хвору неповнолітню дитину, раніше не судимий.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 , а саме те, що він підозрюється у самовільному залишенні місця служби , вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем ( крім строкової служби), на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано визначив заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень, оскільки ОСОБА_8 підозрюється за ч.5 ст. 407 КК України, що є тяжким злочином, має матеріальне забезпечення як військовослужбовець, тому колегія суддів вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину та дружину, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, так як зазначені обставини не були стримуючими факторами.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимоги апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Поновити захиснику ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4