Провадження № 11-кп/803/3880/25 Справа № 186/1004/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041380000161, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Лозове
Петропавлівського району
Дніпропетровської області,
зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, продовжено строком на 60 днів, з 11 грудня 2025 року по 08 лютого 2026 року включно. Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Своє рішення судмотивував тим, що на даний час ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були наявні при обранні запобіжного заходу, не змінилися, доводи прокурора, викладені в клопотанні, є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують. Кримінальне провадження надійшло в провадження суду 01 травня 2025 року, розгляд його потребує додаткового часу, тому строк тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Судом враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного, тяжкого злочину, не працює, розлучений, має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, не є особою з інвалідністю, неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у період іспитового строку за попереднім вироком суду, що свідчить про те, що, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому вказані підстави виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів. Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд врахував вимоги ч.3 ст.183 КПК України та визначив обвинуваченому заставу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, з покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу суду від 11.12.2025 року та постановити нову, якою обрати менш суворий запобіжний захід - домашній арешт за місцем проживання: АДРЕСА_1 , просить розглянути зменшення грошової застави, визначивши її мінімальний розмір.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що судом не об'єктивно досліджено підстави (ризики) та не враховані всі обставини, які дають можливість застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Вважає клопотання сторони обвинувачення формальним. Зазначає, що ОСОБА_8 перебуває під вартою вже 9 місяців, і ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, зі сплином часу не можуть бути незмінними і безумовно продовжувати існувати на стадії судового розгляду кримінального провадження, однак судом даний аспект не враховано. Зауважує, що під час судового розгляду вже були допитані свідки сторони обвинувачення та судом досліджені всі матеріали справи. Вказує, що прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_8 має наміри переховуватися, обвинувачений раніше ніколи не перебував в розшуку, вчасно став на облік до відділу пробації для проходження випробувального терміну, пропусків не мав, фактів намагання покинути місце проживання прокурором не надано. Посилається на дію комендантської години та наявність блокпостів цілодобово по всій території України, що виключає можливість неправомірного переміщення осіб в певний час. Вважає, що загальне твердження щодо існування судимості не може бути безумовною підставою для подальшого тримання особи під вартою. Звертає увагу, що ОСОБА_8 має місце реєстрації, що є місцем проживання - АДРЕСА_1 , проживає з батьком та матір'ю - особами похилого віку, має на утриманні двох неповнолітніх доньок, має у власності квартиру у м. Шахтарське, яку здає в оренду, що свідчить про сталі і міцні соціальні зв'язки.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Шахтарського міського суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були наявні при обранні запобіжного заходу, не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого злочину, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним.
Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного, тяжкого злочину, не працює, розлучений, має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, не є особою з інвалідністю, неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у період іспитового строку за попереднім вироком суду, що свідчить про те, що, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому вказані підстави виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів.
Слідчим суддею не встановлено будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, необхідних для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з чим також погоджується колегія суддів.
Таким чином, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого, умисного кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років, не працює, постійного джерела доходів не має та, враховуючи тяжкість злочину, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, оскільки останній не працює, у нього відсутній постійний заробіток, 20 січня 2025 року засуджений Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70, ст.ст.75,76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, та покладенням обов'язків.
Апеляційний суд не приймає посилання захисника на дію комендантської години по всій території країни, контроль на блок-постах при в'їзді та виїзді з населених пунктів, що посилює контроль та виключає можливість переховування, оскільки ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Твердження захисника, що обвинувачений ніколи у розшуку не перебував, раніше хоч і був судимий, проте вчасно став на облік до відділу пробації для проходження випробувального терміну, пропусків не мав, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами провадження, які не містять таких відомостей, та стороною захисту до апеляційної скарги не надано документів на підтвердження наявності у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, апеляційний суд враховує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За встановленими в клопотанні прокурора обставинами, на думку апеляційного суду, визначений судом розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4