Провадження № 11-сс/803/2250/25 Справа № 203/8333/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , уродженця с. Ленківці Шепетівського району Хмельницької області, із вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні трьох, малолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , останнього звільнено з-під варти.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_8 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого саме ст. 408 КК України.
Вказано, що ОСОБА_8 , дізнавшись, що його нібито оголошено у розшук як особу, що самовільно залишила військову частину 13.11.2025 року, самостійно прибув до начальника ВСП для з'ясування обставин, та пояснив, що не мав наміру ухилятись від проходження військової служби та виконання своїх посадових обов'язків.
Також суд зазначив, що ОСОБА_8 має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, має на утриманні трьох малолітніх дітей, що свідчить про відсутність визначених ст. 177 КПК України ризиків.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи та неврахування достатності підстав для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу, так як злочин було вчинено в умовах воєнного стану.
Вважає ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованими й такими, що підтверджуються долученими до клопотання матеріалами, які містять достатньо доказів та вказують на обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 та наявність ризиків переховування, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого злочину, або продовження злочинної діяльності.
Зазначає, що для наявності у діях особи складу дезертирства не має значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби, - безпосередньо в момент самовільного залишення частини, або вже в період незаконного перебування за її межами.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні з викладених в ній підстав; захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх обгрунтованими з огляду на наступне.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 цих вимог закону не дотримався, оскільки підставою для відмови у застосуванні до цього підозрюваного будь-якого запобіжного заходу став висновок про недоведеність підозри щодо останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який суд апеляційної інстанції вважає передчасним.
Так, ОСОБА_8 інкриміноване вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - дезертирства, тобто самовільного залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчиненого в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання слідчого, ОСОБА_8 повинен був проходити військову службу у тимчасовому місці розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 (більш точна адреса в умовах воєнного стану розголошенню не підлягає), втім близько 12:00 годин 12 листопада 2025 року самовільно залишив його, маючи при собі видану йому зброю - автомат і пістолет з набоями, та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби, та близько 00:40 годин 14 листопада 2025 року був виявлений на території м. Дніпро екіпажем ОПП, зі складанням щодо нього протоколу за ст. 130 КУпАП, після чого о 03:00 годин 14 листопада 2025 року був затриманий працівниками ВСП у ЗСУ.
У справі наявна довідка-доповідь військової частини НОМЕР_1 від 13 листопада 2025 року про самовільне залишення служби підозрюваним (а.с. 57-60), повідомлення Східного ТУ ВСУ про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 7), протокол затримання ОСОБА_8 14 листопада 2025 року у м. Дніпро (а.с. 14-17).
Свідки ОСОБА_9 (заступник начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ), ОСОБА_10 (начальник відділу комплектування офіцерським складом військової частини НОМЕР_1 ), ОСОБА_11 (т.в.о. начальника відділу військової частини НОМЕР_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у своїх показаннях обставини самовільного залишення ОСОБА_8 місця проходження служби та наступного виявлення його у м. Дніпро підтвердили (а.с. 24-33).
З наведеного суддів приходить до висновку про достатню обгрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, для вирішення питання про застосування щодо останнього запобіжного заходу.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Міркування слідчого судді про відсутність у діях підозрюваного суб'єктивної сторони інкримінованого діяння, а саме наміру ухилитися від військової служби у подальшому, колегія суддів вважає передчасними, оскільки встановлення таких обставин і є предметом досудового розслідування, яке на даний час триває, і сприяти якому має застосування запобіжного заходу.
Посилання слідчого судді на недостатню тривалість самовільного залишення ОСОБА_8 військової частини суд апеляційної інстанції оцінює як такі, що не грунтуються на законі про кримінальну відповідальність, оскільки диспозиція інкримінованої останньому ч. 4 ст. 408 КК України не містить посилання на таку ознаку його об'єктивної сторони.
Також колегія судів погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності відносно ОСОБА_8 ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
На існування та особливу вагомість цих ризиків вказує сутність інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке полягає зокрема у самовільному залишенні військової частини, а також те, що підозрюваний покинув місце проходження військової служби разом із зброєю та боєприпасами і згідно із показаннями свідка ОСОБА_12 погрожував кинути гранату йому та полковнику ОСОБА_9 в автомобіль.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про доведеність передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України підстав для застосування до ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування запобіжного заходу.
Обговорюючи питання про його вид, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що згідно із положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Крім того колегією суддів враховується, що ОСОБА_8 має не зняті дисциплінарні стягнення, за місцем проходження служби характеризується негативно зокрема як особа, що систематично порушує військову дисципліну (а.с. 59, 60), та неодноразово не з'являвся до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги прокурора, що у сукупності з іншими зазначеними вище обставинами справи та відомостями про особу підозрюваного об'єктивно вказує на неможливість забезпечення його належної процесуальної поведінки шляхом застосування менш обтяжливого запобіжного заходу.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для утримання від визначення цьому підозрюваному застави як альтернативного запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_8 небезпідставно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а відтак за правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд може як утриматись від визначення йому альтернативної застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і визначити її.
Разом із тим, автоматична відмова в застосуванні застави, без здійснення судового контролю, є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення ЄСПЛ у справі "Буров проти України" п. 51).
Аналізуючи тяжкість та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, особу підозрюваного, його майновий стан, сімейний стан, колегія суддів не знаходить підстав для утримання від визначення йому альтернативної застави.
Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України встановлюють, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах нездатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Беручи до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів вважає, що застава у мінімальному для злочинів відповідного ступеня тяжкості розмірі, - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - з урахуванням характеру та обставин інкримінованого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 та обсягу існуючих на даний час ризиків, буде достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від слідства та суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню.
Пунктом 2 та 4 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі викладеного апеляційна скарга прокурора задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою клопотання прокурора належить задовольнити, застосувавши до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з альтернативною заставою у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 242 240 грн., та покладенням на нього відповідних обов'язків у випадку її внесення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 14 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,альтернативну заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 242 240 грн., яка може бути винесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 14 січня 2026 року включно.
У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокована військова частина, в якій він проходить військову службу, без дозволу слідчого або прокурора;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, - до 14 січня 2026 року включно.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити.
Контроль за виконанням обов'язків покласти на прокурора та командира військової частини, в якій ОСОБА_8 проходить службу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4