Ухвала від 24.12.2025 по справі 202/5207/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3701/25 Справа № 202/5207/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 18 листопада 2025 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 18 листопада 2025 року та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги обвинувачений посилається на те, що судове рішення про продовження строку тримання під вартою було ухвалено судом 18 листопада 2025 року без його участі. При цьому, останній зауважує, що того дня судом дійсно було проведено судове засідання, проте судове рішення про продовження строку тримання під вартою не оголошувалось, а з його змістом він ознайомився лише 20 листопада 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали, у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою цієї статті, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що рішення про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 18 листопада 2025 року судом не ухвалювалось.

Так, згідно з матеріалами, отриманими на запит апеляційного суду, 18 листопада 2025 року судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про відвід секретарю судового засідання. Відомості про ухвалення будь-яких інших рішень 18 листопада 2025 року суду надані не були.

Разом із цим, строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено ОСОБА_6 ухвалою суду від 25 листопада 2025 року.

Під час апеляційного розгляду обвинуваченому за його клопотанням було надано час для направлення на адресу апеляційного суду рішення від 18 листопада 2025 року, яке зі слів останнього було видано йому судом після судового розгляду.

Між тим, наданим правом обвинувачений не скористався, вказане рішення через адміністрацію установи виконання покарань не надіслав, а так само не надав його й під час апеляційного розгляду.

За вказаних обставин колегія суддів розцінює доводи обвинуваченого виключно як спосіб захисту, вважає, що предмет апеляційного оскарження відсутній, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Разом із цим, враховуючи те, що ухвала суду від 25 листопада 2025 року також оскаржена обвинуваченим до апеляційного суду, колегія суддів не вдається в обговорення законності та обґрунтованості продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4