Провадження № 22-ц/803/10214/25 Справа № 187/1157/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
25 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №187/1157/24 за позовом Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Петриківська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та витребування земельних ділянок у власність держави, за апеляційною скаргою керівника Слобожанської окружної прокуратури Кондратова Володимира Гарійовича на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, ухвалене у складі судді Костюкова Д.Г., -
У провадженні Царичанського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Петриківська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та витребування земельних ділянок? у власність держави.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лук'яненка Я.В. надійшла заява, в якій представник просив заяву прокурора про зміну предмету позову повернути прокурору, з підстав того, що заява про зміну предмету позову містить одночасно зміну підстав позову (з негаторного позову на віндикаційний позов), що суперечить положенням цивільного процесуального законодавства та виходить за межі наданих ст.49 ЦПК України прав стороні позивача.
Крім того 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Згідно приписів абзацу 2 частини 4 статті 177 Цивільного кодексу України, доповнення до якого були зроблені Законом № 4292-IX, у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лук'яненка Я.В. про повернення прокурору заяви про зміну предмету позову та про залишення позову прокурора без руху задоволено частково. Прийнято заяву позивача керівника Слобожанської окружної прокуратури про зміну предмету позову.
Позовну заяву Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Петриківська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та витребування земельних ділянок? у власність держави, залишено без руху та надано позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме: зазначити ціну позову; долучити до позовної заяви докази, що підтверджують вартість спірних земельних ділянок, експертно-грошова оцінка яких здійснена в порядку, визначеному законом станом на день звернення до суду, тобто на 23 червня 2025 року; надати докази внесення грошових коштів у вищевказаному розмірі на депозитний рахунок Царичанського районного суду Дніпропетровської області, долучити докази сплати судового збору у розмірі відповідно до вартості спірного майна.
На виконання ухвали суду першої інстанції від 15 серпня 2025 року від в.о. керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Меюса В.С. 25 серпня 2025 року в системі «Електронний суд» надійшла заява, в якій наведено обставини виниклих між сторонами правовідносин, їх правове обґрунтування і позиція позивача щодо відсутності підстав для виконання вимог суду, наведених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року позовну заяву Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Петриківська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та витребування земельних ділянок у власність держави - залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду Керівник Слобожанської окружної прокуратури Кондратов В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена із порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Слобожанською окружною прокуратурою подано заяву від 26 серпня 2025 року в якій змістовно розкрито, що положення частини 4 статті 177 ЦПК України (в редакції Закону №4292-ІХ) не підлягає застосуванню у даній справі, так як по перше, позов поданий за правилами, які діяли до 09 квітня 2025 року, а саме 25 листопада 2024; по друге, вказане положення може бути застосовано тільки до добросовісного набувача, який у даному випадку відсутній.
Слобожанською окружною прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Позовна заява прокурора на час направлення до суду відповідала вимогам, викладеним у цій статті, про що свідчить відкриття провадження у справі.
Зауважує, що згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначає, що в законодавстві України, в тому числі у Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі за текстом - Закон) відсутні норми, які вказують на те, що абз.2 ч.4 ст.177 ЦПК України має зворотну дію в часі.
Пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачає зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.
Натомість абзац 2 частини 4 статті 177 ЦПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права. Стаття 177 ЦПК України лише встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви. Таким чином абз.2 ч.4 ст.177 ЦПК України не має зворотної дії в часі.
Вказує, що відповідно до ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Крім того, прокурором у заяві від 23 червня 2025 року не пред'явлено нові позовні вимоги, а здійснена заміна одних позовних вимог іншими (змінено предмет позову).
Крім того, чинним законодавством не визначено обов'язку органів державної влади, місцевого самоврядування або прокурора вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у всіх категоріях справ. Обов'язок внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна передбачено у разі подання позовної заяви про витребування нерухомого майна саме від добросовісного набувача, що передбачено приписами частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону №4292-ІХ).
Питання добросовісності чи недобросовісності набувача судом визначається виходячи із конкретних обставин справи та може бути вирішене лише після дослідження доказів, наданих сторонами, на стадії ухвалення судового рішення. Таким чином, у випадку встановлення обставин недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч.5 ст.390 ЦК України.
При цьому, у позовній заяві прокурора, фактичні обставини справи та наданні письмові докази у своїй сукупності та взаємозв'язку, обґрунтовано вказують на недобросовісність поведінки відповідача у спірних правовідносинах, при цьому сам факт добросовісності/недобросовісності підтверджується судом лише за результатами дослідження та оцінки усіх доказів та фактичних обставин справи, а тому обов'язок внесення коштів на депозитний рахунок суду у даному випадку на цій стадії відсутній.
Зазначає, що відповідно до положень ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
У справі, що розглядається - прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації.
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 відкрито провадження у справі.
Таким чином Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація набула статусу позивача у даній справі. Проте судом фактично зобов'язано прокурора, з урахуванням наданої оцінки спірної земельної ділянки, надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості майна.
В той же час, ч.2 ст.185 ЦПК України зазначено, що у випадку якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
У даній справі провадження вже відкрито, і суд, в порушення ст.56, ч.2 ст.185 ЦПК України, прирівняв прокурора до позивача, та пов'язав підставою повернення позову, саме ненадання прокурором підтвердження внесення на рахунок суду коштів, що вочевидь має виконати лише позивач - Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація.
Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
Тобто, прокурор у даному випадку, не має законних підстав для виготовлення оцінки на спірну земельну ділянку, так як не є ні позивачем у справі, ні власником земельної ділянки.
У зв'язку з чим просив ухвалу Царичанського районного суду від 01 вересня 2025 року у справі №187/1157/24 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Царичанського районного суду.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лук'яненко Я.В., скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу в якому не погоджується із позицією відповідача, викладеною у скарзі та вважає ухвалу Царичанського районного суду від 01 вересня 2025 року у справі №187/1157/24 законною та обґрунтованою.
Зазначає, що позовну заяву прокурора повернуто судом через невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а саме: прокурором/позивачем не сплачено на депозитний рахунок суду коштів у розмірі ринкової вартості витребовуваних земельних ділянок. Це рішення суду прийнято з посиланням на норми цивільного та цивільного процесуального законодавства, змінені/доповнені Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09 квітня 2025 року.
У своїй апеляційній скарзі прокурор стверджує, що власники витребуваних ним земельних ділянок не є добросовісними набувачами, а також, що зазначені вище положення законодавства не повинні застосовуватися, оскільки позов подано до 09 квітня 2025 року.
Зауважує, що відповідачі у справі не є первісними власниками земельних ділянок, а абсолютно добросовісно придбали їх у первісного власника за ринковою вартістю. Жодних аргументів про будь-які недобросовісні дії відповідачів у справі ні у позові прокурора, ні в апеляційній скарзі не наводиться, вочевидь, через їх повну відсутність. За таких обставин, твердження прокурора про недобросовісність набуття відповідачами у власність земельних ділянок є безпідставним, бездоказовим та не може прийматися судом до уваги. Відтак, принаймні на даному етапі судового розгляду, добросовісність відповідачів має бути презюмована і суд має здійснювати розгляд усіх питань з точки зору добросовісності відповідачів, доки протилежне не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.
Поряд з цим, у даній справі первісний позов прокурора був негаторним, тобто його позовні вимоги зводились до усунення перешкод у користуванні нерухомими майном. У подальшому прокурором змінено позовні вимоги шляхом подання «уточненої» позовної заяви з вимогами про витребування майна у відповідачів. Таку «уточнену» позовну заяву прокурором подано 23 червня 2025 року, тобто уже після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Рішення про прийняття такої «зміненої» позовної заяви приймалось судом 15 серпня 2025 року. Відтак очевидно, що до такої «зміненої» позовної заяви мають застосовуватися положення законодавства в редакції, принаймні, на дату її подання, тобто станом на 23 червня 2025 року.
Відповідно положення ЦК та ЦПК України мали застосовуватися з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Відтак, подаючи 23 червня 2025 року змінений позов з новими вимогами про витребування земельних ділянок у відповідачів, прокурор зобов'язаний був виконати наведені вище вимоги про внесення на депозит суду відповідної суми коштів.
Посилання ж прокурора на те, що первісний позов подано до 09 квітня 2025 року є у цьому випадку абсолютно безпідставним, оскільки до нової «уточненої» позовної заяви мають застосовуватися норми законодавства, чинного саме на момент подання такої нової «уточненої» позовної заяви.
Таким чином, твердження прокурора про неможливість застосування у цій справі положень цивільного та цивільного процесуального законодавства, введених у дію 09 квітня 2025 року Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», є необґрунтованими та безпідставними.
У зв'язку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року у справі № 187/1157/24 залишити без змін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та треті особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача і відповідача Брови Д.А., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Так судом встановлено, що у червні 2024 року Слобожанська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація звернулась до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача Філія «Петриківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.
23 червня 2025 року через систему «Електронний суд» позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову з вимогою про витребування земельних ділянок.
29 липня 2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лук'яненка Я.В. надійшла заява, відповідно до якої представник просив заяву прокурора про зміну предмету позову повернути прокурору, оскільки вважає, що заява про зміну предмету позову містить не лише зміну предмету позову, а й одночасно зміну підстав позову (з негаторного позову на віндикаційний позов), що суперечить положенням цивільного процесуального законодавства та виходить за межі наданих ст.49 ЦПК України прав стороні позивача.
Крім того зазначив, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Згідно приписів абзацу 2 частини 4 статті 177 Цивільного кодексу України, доповнення до якого були зроблені Законом №4292-IX, у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Керуючись ч.11 ст.187 ЦПК України просив суд залишити позовну заяву без руху для усунення позивачем зазначених обставин, шляхом проведення експертно-грошової оцінки земельних ділянок, щодо яких заявлено позов, та внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лук'яненка Я.В. про повернення прокурору заяви про зміну предмету позову та про залишення позову прокурора без руху задоволено частково. Прийнято заяву позивача керівника Слобожанської окружної прокуратури про зміну предмету позову та залишено її без руху з наданням позивачу 5-денного строку, з дня отримання копії даної ухвали, для усунення виявлених недоліків, а саме: зазначити ціну позову, долучити до позовної заяви докази, що підтверджують вартість спірних земельних ділянок, експертно-грошова оцінка яких здійснена в порядку, визначеному законом станом на день звернення до суду, тобто на 23 червня 2025 року, надати докази внесення грошових коштів у вищевказаному розмірі на депозитний рахунок Царичанського районного суду Дніпропетровської області, долучити докази сплати судового збору у розмірі відповідно до вартості спірного майна.
Згідно з довідкою про доставку електронного документу «Ухвала недоліки» від 15 серпня 2025 року доставлена до електронного кабінету Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області 19.08.2025 о 23:07:13.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа «Ухвала недоліки» від 15 серпня 2025 року доставлена до електронної кабінету Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації 19.08.2025 о 23:01:28.
26 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від в.о. керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Меюса В.С. надійшла заява, в якій зазначено, що ціна позову за заміненим предметом позову, враховуючи нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, які є предметом спору в даній справі, складає 11 485 787,50 грн.
Позовна заява зі зміненим предметом позову містить 5 вимог майнового характеру на загальну суму 11 485 787,50 грн., з урахуванням понижуючого коефіцієнту за подання документів в електронній формі, загальна сума судового збору, яку необхідно сплатити за них складає: 11 485 787,50 грн.*1,5%-0,8=137 829,45 грн.
З урахуванням сплаченого судового збору, прокуратурою додатково сплачено судовий збір на загальну суму: 137 829,45 грн. - 12 112,00 грн. = 125 717,45 грн., на підтвердження чого надана платіжна інструкція №2562 від 26.08.2025.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 15 серпня 2025 року про усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, а саме в частині надання експертної оцінки землі та внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, 23 червня 2025 року через систему «Електронний суд» позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову з вимогою про витребування земельних ділянок у власність держави.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання в право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.
Положеннями статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 02 листопада 2004 року в справі «Tregubenko v. Ukraine», заява № 61333/00, пункт 54).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року в справі «Rysovskyy v. Ukraine» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Набувач визнається добросовісним, якщо під час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.
За приписами частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст.390 ЦК України доповнено ч.5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві, і який має бути враховано судами за нового розгляду справи з огляду на частину другу розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті, під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначені статті, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по аналогічних справа від: 30 квітня 2025 року - у справі №686/14711/21, від 07 травня 2025 року - у справі №128/680/21, від 21 травня 2025 року - у справі №678/1280/21.
З урахуванням наведеного і встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що хоча прокурор звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторний позов) в червні 2024 року, але заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої змінено спосіб захисту шляхом пред'явлення вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов), він подав до суду 23 червня 2025 року, тобто після набрання чинності вищевказаних змін у законодавстві. Тому вимоги процесуального закону щодо долучення до позовної заяви доказів на підтвердження вартості спірних земельних ділянок, експертно-грошова оцінка яких здійснена в порядку, визначеному законом станом на день звернення до суду і внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, підлягають обов'язковому застосуванню. На дану обставину обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції в своїй ухвалі від 15 серпня 2025 року про залишення позову без руху для усунення недоліків (що відповідає вимогам процесуального закону), надавши позивачу строк для виконання вимог ухвали і закону.
26 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від в.о. керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у заяві про зміну предмету позову та заяві про усунення недоліків наведені посилання на положення чинного цивільного законодавства щодо витребування майна у добросовісного набувача, при цьому прокурором (як і Дніпропетровською обласною державною адміністрацією - обласною військовою адміністрацією) не виконані вимоги щодо долучення до позовної заяви доказів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України, у зв'язку із тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
З урахуванням встановлених обставин справи, доводи апеляційної скарги, на переконання колегії, є не доведеними, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженої ухвали суду.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду залишити без змін.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу керівника Слобожанської окружної прокуратури Кондратова Володимира Гарійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 29.12.2025 р.
Головуючий суддя О.В.Агєєв