Провадження № 22-ц/803/8631/25 Справа № 216/3257/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
24 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №216/3257/14-ц за позовом Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Парковка та реклама», про повернення майна, що безпідставно використовується, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Бутенко М.В., -
Позивач, Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернувся доЦентрально-Міського районного суду м.Кривого Рогуіз позовом до ОСОБА_1 , третя особа: КП «Парковка та реклама» про повернення майна, що безпідставно використовується.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської областіпосилалося на те, що 31 серпня 2007 року між Управлінням комунальної власності виконкому Криворізької міської ради, яке згідно «Положення про управління комунальної власності міста виконкому міськради» виконує функції орендодавця комунального майна, та членом спілки художників України ОСОБА_1 був укладений договір оренди №1/35 нежитлового приміщення розташованого на 8 поверсі житлового будинку, загальною площею 80,04 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , для використання під розміщення творчої майстерні.
Зазначає, що термін дії договору з 20 серпня 2007 року по 19 серпня 2008 року включно. У 2008 році на підставі п.10.6 договір був пролонгований до 19 серпня 2013 року.
Вказує, що на підставі ст.ст.17, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також п.10.5 Договору, листом №3340 від 22 липня 2013 року орендарем було повідомлено про закінчення терміну дії договору 19 серпня 2013 року, та повідомлено, що в зв'язку з наявністю боргу з орендної плати перед КП «Парковка та реклама», договір продовжено не буде, орендарю необхідно терміново розрахуватися за орендоване приміщення та здати у п'ятиденний термін по акту прийому-передачі.
Листом управління комунальної власності місті №3777 від 21 серпня 2013 року, відповідача повідомлено про те, що договір оренди закінчився 19 серпня 2013 року, та продовжено не буде.
Зауважує, що незважаючи на закінчення строку дії договору оренди відповідач продовжує використовувати нежитлове приміщення без відповідних правових підстав, чим порушує права та законні інтереси управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.
У зв'язку з чим, представник позивача просила позовні вимоги задовольнити та зобов'язати Труфкіна А.Д., повернути Управлінню комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області нежитлове приміщення, на 8 поверсі житлового будинку, загальною площею 80,04 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 серпня 2020 рокупозовні вимоги Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа - КП «Парковка та реклама», про повернення майна, що безпідставно використовується задоволені. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Управлінню комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області нежитлове приміщення, на 8 поверсі житлового будинку, загальною площею 80,04 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з такими рішеннями суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 серпня 2020 року є незаконним, необґрунтованим з неналежним дослідженням доказів, що стосуються фактів, на які він посилався у відзиві на позов.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом було проігноровано встановлений факт рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 рокуу справі №408/4082/12, згідно з резолютивною частиною якого, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним окремої частини договору оренди приміщення, шляхом визнання з 31 серпня 2007 року недійсною п.1.1 Договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №1/35 від 31 серпня 2007 року, щодо встановлення загальної площі об'єкту оренди - 80,4 м2 та зобов'язано сторони Договору вирішити питання щодо укладення п.1.1 Договору, зокрема, стосовно розміру площі об'єкта оренди.
Зазначає, що рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 рокуу справі №408/4082/12 не оскаржене та набрало законної сили.
Зауважує, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертає увагу суду, що оскаржуване судове рішення від 06 серпня 2020 року у справі №216/3257/14 було прийняте за відсутності фактичного предмету Договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №1/35 від 31 серпня 2007 року, а саме невідповідності нерухомого майна у вигляді приміщення на 8 поверсі житлового будинку, загальною площею 80,04 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично не відповідає дійсності в розумінні безспірних встановлених обставин.
Зважаючи на зазначені вище встановлені безспірні обставини, Центрально-Міським районним судом м.Кривого Рогу було незаконно та необґрунтовано прийнято рішення від 06 серпня 2020 року, що не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
У зв'язку з чим просить рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2020 рокупо справі № 216/3257/14 - скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач Управління комунальної власності міста Виконкому Криворізької міської ради, скориставшись своїм правом, через свого представника Волошиненко С.М., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому звикладеним у апеляційній скарзі не погоджується та вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що враховуючи предмет спору в даній справі та виходячи з характеру спірних правовідносин, судом вірно встановлено обставини, які мають значення для вирішення даної справи та входять до предмету доказування, встановлені на підставі письмових доказів, які є в матеріалах справи.
Вказує, що рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 13 червня 2013 року у справі 408/4082/12 визнано недійсною частину п.1.1 договору оренди №1/35 від 31 серпня 2007 року, щодо встановлення загальної площі об'єкту оренди - 80,04 кв.м, зобов'язано сторони вирішити питання щодо укладення п.1.1 договору, а саме: стосовно розміру площі об'єкта оренди, відмовлено у задоволенні вимог щодо зобов'язання Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради викласти п.1.1 договору у конкретній редакції.
Звертає увагу, що відповідачем ОСОБА_1 замовчується факт того, що рішенням того ж Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2018 року у справі №210/2982/16-ц за його позовом до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про зміну правовідношення, шляхом внесення змін в договір оренди приміщення відмовлено. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області його було залишено без змін.
Вказує, що під час судового розгляду судами встановлено, що Договір оренди №1/35 від 31 серпня 2007 року укладений між сторонами, припинений 13 серпня 2013 року, оскільки власник майна, після закінчення терміну дії договору, не побажав укласти договір оренди на новий строк.
Зауважує, що станом на день звернення до суду спірний договір оренди є припиненим, у зв'язку з чим відсутні підстави для прийняття до уваги обставини, встановлені рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року у справі № 408/4082/12, які припинили своє існування до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
У зв'язку з чим просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2020 року по справі № 216/3257/14 - без змін.
Третя особа КП «Парковка та Реклама» Криворізької міської ради, через свого представника Шабліян О.В., також подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що КП «Парковка та реклама» КМР з викладеним у апеляційній скарзі у справі №216/3257/14-ц не погоджується та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було проігноровано встановлений факт рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 13 червня 2013 року по справі № 408/4082/12, а тому вважає рішення незаконним, проте з таким не можливо погодитись.
Зауважує, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про застосування при вирішенні даного спору обставин, встановлених рішенням Дзержинського районного суду від 14 лютого 2018 року у справі №210/2982/16-ц, яке було залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області, серед яких - встановлення судами того факту, що договір оренди №1/35 від 31 серпня 2007 року, укладений між сторонам, припинений 13 серпня 2013 року, оскільки власник майна, після закінчення терміну дії договору, не побажав укласти договір оренди на новий строк.
Зазначає, що станом на день звернення до суду спірний договір оренди є припиненим, у зв'язку з чим відсутні підстави для прийняття до уваги обставини, встановленні рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 13 червня 2013 року по справі №408/4082/12, які припинили своє існування до звернення позивача до суду з цим позовом.
Окрім того зазначає, що рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 13 червня 2013 року по справі № 408/4082/12 стосується розміру приміщення, що надавалось в оренду за спірним договором, а не пролонгації договору оренди. Управлінням комунальної власності міста повідомлено відповідача про припинення договору оренди у встановлений Договором порядок, а спір щодо розміру приміщення, що надавалось в оренду, не може вплинути на обов'язок відповідача звільнити приміщення у зв'язку з закінченням строку дії Договору.
У зв'язку з чим, просилаапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 серпня 2020 року у справі №216/3257/14-ц залишити без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.09.2025 року відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи через бажання слухати справу з представником, фахівцем в галузі права, яке було задоволено і слухання справи призначено на 12.11.2025 року.
У вказану дату представником відповідача подано клопотання про перенесення дати слухання через його хворобу, яке було задоволено і слухання справи відкладено на 24.12.2024 року.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явились, подали клопотання про зупинення розгляду справи в зв'язку з їх зверненням до суду до Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області з позовом «про визнання незаконним пункту договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії».
Інші учасники справи в судове засідання також не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судом відмовлено у задоволенні даного клопотання через його необґрунтованість (станом на 24.12.2025 даних про відкриття провадження за поданим позовом не надано) і наявність процесуальних інструментів, передбачених ЦПК України, для вирішення правовідносин, що можливо виникнуть, у разі задоволення поданого відповідачем позову (як то перегляд рішення за нововиявленими обставинами, поворот виконання…).
Таким чином, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 31 серпня 2007 року між ОСОБА_1 як членом спілки художників України та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради був укладений договір оренди №1/35. Предметом договору оренди був об'єкт нерухомості комунальної власності міста - нежитлове приміщення на 8 поверсі житлового будинку, загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.10.1, договір діє з 20 серпня 2007 року по 19 серпня 2008 року. Припиняє дію договір у разі закінчення терміну дії (п.10.4). Пунктами п.п.10.5, 10.6 визначено, що за місяць до закінчення терміну дії договору орендодавець нагадує про закінчення терміну дії договору орендарю. Якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця до закінчення та після закінчення терміну дії договору договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.
Сторони визнають пролонгацію договору щорічно, також відповідач не заперечував отримання листів позивача №3340 та №3777 щодо закінчення терміну дії договору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.
Окрім цього, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав встановленим факт, що договір оренди №1/35 від 31 серпня 2007 року, укладений між сторонами, припинений 13 серпня 2013 року, оскільки власник майна, після закінчення терміну дії договору, не побажав укладати договір оренди на новий термін, а обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. Серед обставин встановлених судом, судом також встановлено, що спірний договір припинений 19 серпня 2013 року не був пролонгований сторонами, відповідно заперечення відповідача є безпідставними в контексті наведених норм законодавства та фактичних обставин справи встановлених судом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
У справі, що розглядається, орендоване майно є комунальним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII, який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.
Так, відповідно до частини першої статті 17 Закону №2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
За частиною третьою статті 17 Закону №2269-XII після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Водночас за частиною другою цієї ж статті, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведених норм, заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Як було встановлено судом на підставі ст.ст.17, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також п.10.5 Договору, листом №3340 від 22 липня 2013 року орендодавцем було повідомлено про закінчення терміну дії договору 19 серпня 2013 року, та повідомлено, що в зв'язку з наявністю боргу з орендної плати перед КП «Парковка та реклама», договір продовжено не буде, орендарю необхідно терміново розрахуватися за орендоване приміщення та здати у п'ятиденний термін по акту прийому-передачі.
Також листом управління комунальної власності місті №3777 від 21 серпня 2013 року, відповідача повідомлено про те, що договір оренди закінчився 19 серпня 2013 року, та продовжено не буде. Проте, незважаючи на закінчення строку дії договору оренди, відповідач продовжує використовувати нежитлове приміщення без відповідних правових підстав, чим порушує права та законні інтереси управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.
Окрім цього, рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2018 року, у справі за №210/2982/16-ц, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про зміну правовідношення, шляхом внесення змін в договір оренди приміщення - відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року, вищевказане рішення залишено без змін, та набрало законної сили і в касаційному порядку не оскаржувалось. Серед інших обставин які встановив суд у вказаному рішенні, також констатовано, що договір оренди від 31 серпня 2007 року №1/35, укладений між сторонами, припинений 13 серпня 2013 року, оскільки власник майна, після закінчення терміну дії договору, не побажав укладати договір оренди на новий термін.
Таким чином, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, з яким колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухваливши рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не надав оцінку всім доводам та запереченням сторін, чим порушив засади змагальності сторін спростовуються матеріалами справи, зводяться до не згоди із судовим рішенням і не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2020 року немає.
Відповідно до ч. ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2020 року у цивільній справі № 216/3257/14-ц - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складений 26.12.2025р.
Головуючий суддя О.В. Агєєв