Провадження № 11-кп/803/3682/25 Справа № 208/2651/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 та клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 16 грудня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040160000083, про продовження строків тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
08 грудня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обґрунтовуючи клопотання захисник звертає увагу, на довготривале утримання обвинуваченого під вартою, а саме сукупний строк складає 5 років 9 місяців, у зв'язку з чим зауважує, що зі сплином часу заявлені стороною обвинувачення ризики є нівельованими. Зазначає, про те, що ОСОБА_6 має офіційно зареєстроване місце проживання та стійку позицію щодо дотримання належної процесуальної поведінки, крім того, обвинувачений має достатні соціально-стримуючі фактори у запобіганні ризикам. Також, захисник звертає увагу на наявність міцних соціальних зв'язків, неповнолітньої дитини та утриманців.
16 грудня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду прокурором ОСОБА_7 скеровано клопотання про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строків тримання під вартою, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи, що санкція інкримінованої статті передбачає довготривале позбавлення волі, ризик переховування обвинуваченого з метою уникнення від кримінальної відповідальності є триваючим та не зменшився. Крім того, з огляду на тяжкість, суспільний інтерес інкримінованих злочинів та дані про особу ОСОБА_6 який не працевлаштований, легального джерела доходу, міцних соціальних зв'язків не має, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вагомими та триваючим.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та заперечував проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, захисників та обвинуваченого ОСОБА_6 , які кожен окремо заперечували проти задоволення клопотання прокурора та наполягали на задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який, обговоривши доводи вказаних вище клопотань, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіривши доводи захисника щодо зміни запобіжного заходу, співставивши їх із матеріалами долученими до клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 ст. 201 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підставою для зміни запобіжного заходу за ініціативою сторони захисту повинні слугувати нові обставини, які не розглядалися судом.
Перевіряючи доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить будь-яких нових обставин, фактів чи істотних змін у даних про особу обвинуваченого, які б не були відомі суду під час продовження запобіжного заходу, при цьому звертається увага, що усі ствердження адвоката зводяться лише до довготривалого утримання ОСОБА_6 під вартою та як наслідок нівеляцію ризиків, однак дані доводи були предметом ретельної перевірки суду та дістали належну правову оцінку.
Доводи захисту щодо наявності соціально-стримуючих факторів, постійного місяця проживання, утриманців, не слугують самі по собі підставою зміни запобіжного заходу, оскільки існували і на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у запобіганні протиправної діяльності.
Ствердження захисника щодо недоцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через те, що обвинувачений буде дотримуватись належної процесуальної поведінки не є слушними, оскільки ґрунтуються лише на особистих припущення адвоката.
Враховується, що тривалість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Також, у даному випадку враховується, що тривалість застосування такого заходу забезпечення зумовлена не тільки тяжкістю інкримінованого злочину та його суспільним інтересом, а і складністю справи, об'ємом досліджених доказів, великою кількістю свідків, які підлягали безпосередньому допиту у суді.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника.
Вирішуючи питання обґрунтованості клопотання прокурора щодо необхідності продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
З огляду на те, що 04 листопада 2025 року постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції та продовжено обвинуваченому строк запобіжного заходу 04 січня 2026 року, без визначення застави, а тому враховуючи, що новий розгляд апеляційних скарг потребує відповідного часу, є необхідність розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів у відповідності до ст. 178 КПК України, враховує ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, яке відносяться до категорії особливо тяжких, суворість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватими, що в сукупності дає підстави вважати, що останній усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, в разі визнання винуватим, може переховуватися від суду.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_6 в силу вимог ст. 89 КК України хоча раніше не судимий, однак інкримінований злочин вчинив за попередньою змовою, з застосуванням насильства до потерпілого, окрім того останній міцних соціальних зв'язків та утриманців не має, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
З огляду на викладене, вказані ризики не зменшилися та не є нівельованимим.
Разом з цим, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже, колегія суддів, враховуючи вищенаведене, а також, що апеляційне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не закінчено, вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою є обґрунтованими, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Заперечення захисту щодо застосування альтернативного запобіжного заходу не є переконливими, оскільки, відповідно до вимог п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України альтернативний запобіжний захід у вигляді застави може не встановлюється щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, з застосуванням насильства до потерпілого або погрозою його застосування.
Крім того, матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційному суду такі відомості не доведені.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає наявними підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і неможливим на цей час застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040160000083 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 16 грудня 2025 року про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою до 60 днів, а саме до 20 лютого 2026 року, включно, без визначення застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4