Справа № 638/13426/25
Провадження № 2/638/6011/25
29 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді - Шамраєва М.Є., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До суду звернувся представник АТ «Сенс Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 55204,65 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.12.2021 року ОСОБА_1 , уклав з АТ «Альфа Банк» (30.11.2022 зареєстровано зміну найменування на АТ «Сенс Банк»), угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631930713. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що в разі незгоди клієнта із зміненим розміром ліміту відновлювальної кредитної лінії клієнт зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації щодо зміни розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії (одним із зазначених вище способів) надати до Банку заяву щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії та повністю повернути заборгованість по кредиту та/або сплаті процентів за користування відновлювальною кредитною лінією / несанкціонованою кредитної заборгованістю перед Банком та/або неустойки чи інших платежів (у разі наявності) за Договором. У разі настання обставин, що передбачені цим абзацом та за умови відсутності на момент звернення клієнта до Банку із заявою про анулювання відновлювальної кредитної лінії заборгованості по кредиту (за її наявності) та/або сплатити проценти за користування коштами відновлювальної кредитної лінії (за їх наявності) / несанкціонованої кредитної заборгованості перед Банком (при наявності) та/або неустойки чи інших платежів (у разі наявності) за Договором Банк не здійснює подальшого кредитування клієнта і умови Договору щодо надання кредиту у вигляді кредитної лінії до відносин, що виникли на між Банком та клієнтом на підставі Договору не застосовуються. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 55204,65 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 17.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття провадження від 17.07.2025 за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «за закінченням терміну зберігання», відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зробила висновок, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».
Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Окрім цього, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).
Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Також Верховний Суд в окремій ухвалі від 23.01.2019 зазначив, що «ані Закон про поштовий зв'язок, ані Правила надання послуг поштового зв'язку не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення».
Суд ураховує в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України указані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що копією витягу з державного реєстру банків від 02.12.2022 та копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.08.2023 підтверджується факт державної реєстрації зміни найменування юридичної особи, що зареєстрована у Державному реєстрі банків - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (скорочене - АТ «Альфа-Банк») на нове найменування - Акціонерне товариство «Сенс Банк» (скорочене - АТ «Сенс Банк»).
Позивачем надано копію Довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», у тому числі, щодо умов обмеження гарантій, умов відшкодування у разі наявності у вкладника більше одного вкладу у банку, періоду відшкодування у разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних, валюту відшкодування, контактну інформацію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У цій довідці міститься інформація про підтвердження одержання підписом вкладника «5653».
Крім того, у наданій позивачем копії паспорту споживчого кредиту міститься інформація про основні умови кредитування, які пропонує Акціонерне товариство «Альфа-Банк», серед яких: тип кредиту - кредитування рахунку, мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту - 60100,00 грн., спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, без забезпечення кредиту, максимальна сума кредиту - 200000, розрахунковий період дорівнює одному місяцю, дата початку першого розрахункового періоду і закінчення всіх розрахункових періодів є дата відкриття банком рахунку (активації рахунку); датою початку усіх наступних розрахункових періодів є дата, яка слідує за датою відкриття рахунку.
Згідно з паспортом споживчого кредиту процентна ставка дорівнює 35,99 відсотків річних, є фіксованою. Тип картки - MasterCard Debit World неіменна/іменна. Строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки. Сума щомісячного платежу - 848 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 39,59 відсотків річних. Абсолютне значення подорожчання кредиту - 170 грн./ в міс. Порядок повернення кредиту: щомісячно, не менш ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.; можливе дострокове погашення без додаткових комісій. Наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит є пеня 35,99. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 35,99. Штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт виникнення прострочки: 100 грн. в день виникнення прострочки, 300 грн. в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.
Паспортом споживчого кредиту також визначено пільговий період - період часу (від початку розрахункового періоду), протягом якого за умови повного повернення клієнтом суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, що існувала на кінець останнього дня розрахункового періоду, процентна ставка за користування відновлювальною кредитною лінією, що використана для розрахунків за товари (роботи, послуги) в торгово-сервісних підприємствах та/або сплати суми комісій/проценті чи інших платежів, сплата яких передбачена умовами цього договору, які клієнт сплачує за здійснення операцій по рахунку СПЗ, встановлюється у розмірі 0,01% від суми операцій з розрахунків за товари (роботи, послуги) в торгово-сервісних підприємствах. У випадку настання обставин, що зумовлюють застосування до відносин клієнта та банка, що регулюються умовами цього договору, умов відповідної програми, до частини коштів кредитної лінії, що використана клієнтом для придбання товару/послуги в мережі партнерів, що вказані в додатку №4 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, умови надання пільгового періоду не застосовуються. Пільговий період для картки «Red» - до 62 днів.
У тексті паспорту споживчого кредиту наявна інформація про підтвердження ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту підписом споживача: 5653, а також інформація про дату та прізвище, ім'я, по-батькові: 06.12.2021 року, ОСОБА_1 .
В матеріалах справи міститься також копія Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії, в якому сторонами зазначено АТ «Альфа-Банк» в особі голови правління В.В.Михайльо та ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській обл,22.03.2006 року, що проживає за адресою АДРЕСА_1 . У тексті акцепту наявні підпис голови правління банку В.Михайльо та відбиток печатки банку.
У вказаному акцепті зазначено про наступні умови: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії. Найменування продукту: «Red». Мета кредиту - для особистих потреб. Опис послуги - надання Банком послуг Клієнту з обслуговування Кредитної Картки, а також надання Клієнту Кредиту у вигляді Відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого Клієнту Кредиту або його частини, Банк здійснює подальше кредитування Клієнта у межах її ліміту шляхом надання траншів. Клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривнях, реквізити якого будуть повідомлені клієнту окремо. Для клієнта випущена міжнародна платіжна карта MasterCard Debit World строком дії 5 років з моменту випуску. Сума встановленої кредитної лінії складає 60100,00 грн. Максимальна сума кредиту (кредитної лінії) - 200000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій та /або зняття готівки - у розмірі 35,99%. Тип процентної ставки - фіксована. Зміна процентної ставки за користування кредитної лінії можлива за умови укладення між сторонами відповідної угоди. Платежі з повернення кредиту здійснюватимуться відповідно до Договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості наведені в Тарифах, які є невід'ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfabank.com. Банк щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 у розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу (у разі його наявності) згідно з умовами договору.
За умовами акцепту угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання суми кредиту та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед банком та закриття рахунку.
Як вбачається з копії Витягу з державного реєстру банків найменування банку було змінено з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Позивач надав суду довідку про ідентифікацію, в якій зазначив про підтвердження ідентифікації Акціонерним товариством «Сенс Банк» клієнта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
У довідці вказано про те, що акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «5653», який був відправлений позичальнику 06.12.2021.
За даними виписки по рахунку ОСОБА_1 № 984815-2025/0423 за період з 06.12.2021 по 15.04.2025 по рахунку № НОМЕР_2 були проведені операції списання процентів за користування кредитом (покупки та готівкові операції), розрахунково-касового обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ), списання процентів за овердрафт, збільшення кредитного ліміту, погашення процентів на заборгованість по програмі «Моментальна розстрочка н картці», списання переказів з карти та карту, тощо.
У наданому позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 631749041 обчислено загальну суму заборгованості станом на 15.04.2025 за 40 звітних періодів усього у розмірі 55204,65 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 38367,17 грн., заборгованість за відсотками - 16837,48 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 0 грн., неустойка (комісія, штраф) - 0 грн.
Нормами статті 202 ЦК України визначено поняття та видів правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК).
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст.202 ЦК).
Статтею 204 ЦК України встановлено правило презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають правила щодо форми правочину та способів волевиявлення: п равочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2 ст.207 ЦК).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3 ст.207 ЦК).
Положеннями ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України надане визначення порушення зобов'язання як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Статтею 629 ЦК України встановлено принцип обов'язковості договору: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За правилами ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Положеннями ч.1 та ч.2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною . Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто правила, які регулюють правовідносини щодо договору позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті згаданого Закону надані, зокрема, наступні визначення:
- електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
Положення статті 8 цього Закону визначають правовий статус покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції наступним чином.
Так, права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів". Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (ч.1 ст.8).
Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення (ч.2 ст.8).
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі (ч.4 ст.8).
Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін (ч.6 ст.8).
Порядок укладення електронного договору передбачено статтею 11 Закону.
Згідно з її частиною першою пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього (ч. 7 ст. 11).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції (ч. 8 ст. 11).
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг (ч. 9 ст. 11).
Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством. У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов'язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством. Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов'язань між сторонами (ч. 10 ст. 11).
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено (ч. 11 ст. 11).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 13 ст. 11).
Правила підписання електронного правочину його сторонами передбачені статтею 12 Закону: якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. етою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №732/670/19.
Що стосується виписки з банківського рахунку клієнта, то у постанові від 30.11.2022 у справі №214/6975/15 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) виписка з особового рахунку клієнта банку має статус первинного документа.
У справі, що розглядається, позивач не надав доказів на підтвердження проходження відповідачем процедури ідентифікації при укладенні кредитного договору, а також на підтвердження того, що цей договір був підписаний саме відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Так, довідка про ідентифікацію містить твердження про те, що відповідач був ідентифікований позивачем.
Проте, позивач не надав доказів існування між сторонами правовідносин, у тому числі, з приводу договору банківського рахунку (договору про банківське обслуговування), які існували раніше, що свідчило б про те, що відповідач вже був зареєстрований у системі банку та що він мав саме той фінансовий телефонний номер (як один з засобів його ідентифікації як клієнта банку), на який було надіслано одноразовий ідентифікатор «5653».
Довідка про ідентифікацію не може замінити собою такі докази. Тим більше, що вона не містить жодних конкретних даних про договір про банківське обслуговування та/або про попередню реєстрацію відповідача як клієнта банку з вищевказаним фінансовим телефонним номером (реєстрацію особистого кабінету клієнта банку).
За правилами ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
У вищезгаданій справі №524/5556/19 суди встановили, що позивачка (позичальниця) ініціювала укладення оспорюваного договору, оформивши заявку на сайті відповідача, а спірний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою, як позичальником, за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачкою при реєстрації на сайті ТОВ «КУ «Європейська кредитна група». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
У справі, що розглядається, матеріали справи не містять доказів ініціювання позивачем укладення кредитного договору з позивачем, а також доказів щодо конкретного фінансового телефонного номеру відповідача, який міг бути ним використаний як один з засобів ідентифікації клієнта у системі банку при отриманні одноразового ідентифікатора.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач отримав підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину, як того вимагає ч.11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
За відсутності допустимих, достовірних та достатніх доказів про існування між сторонами правовідносин як банка та клієнта, які вже склалися до 05.08.2021, можна висловити лише таке припущення та, відповідно, припустити, що відповідач пройшов процедуру ідентифікації та підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора згідно з приписами Закону України «Про електронну комерції» з огляду на наявність персональних даних, що співпадають з персональними даними відповідача, у наданих позивачем копіях документів.
Проте, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Також суду не надано доказів видачі банком відповідачу банківської кредитної карти World Debit Mastercard. Будь-яких доказів, які б дозволяли однозначно ідентифікувати цю карту, матеріали справи теж не містять.
Сама по собі виписка по рахунку не задовольняє вимогам достатності доказів на підтвердження вищевказаної обставини з огляду на відсутність доказів підписання відповідачем кредитного договору.
Так, згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Що стосується паспорту споживчого кредиту, то навіть за умови підписання позичальником, цей документ не підтверджує факт укладення кредитного договору, а свідчить про виконання банком обов'язку з інформування позичальника про умови кредитування згідно з приписами Закону України «Про захист прав споживачів».
У постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 Верховний Суд вказав, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Проте у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Позивачем на підтверрдження укладення договору наданий підписаний Головою правління банку Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінія (далі - Акцепт), в якому зазначено про прийняття пропозиції відповідача на укладення угоди, натомість самої пропозиції (оферти), підписаної відповідачем, не надано.
Крім того, у тексті Акцепту пропозиції зазначено, що дата сплати обов'язкових мінімальних платежів з повернення кредиту визначається відповідно до Договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості наведені в Тарифах, які є невід'ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfabank.com. Проте, ані Договору, ані Тарифів суду не надано.
При цьому щодо Тарифів, які розміщуються на сайті банку, суд зауважує наступне.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У постанові від 17.04.2024 у справі №754/644/21 Верховний Суд зробив аналогічні висновки.
Крім того, у вимогі про усунення порушень, позивач посилається на те, що за умовами кредитного договору у випадку невиконання відповідачем його умов він повинен достроково виконати всі боргові зобов'язання перед позивачем протягом 30 календарних днів з дня отримання інформації від позивача.
В той же час у тексті Акцепту пропозиції такої умови немає.
За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки позивач не довів обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя М.Є. Шамраєв