Справа № 177/3609/25
Провадження № 2-сз/177/17/25
25.12.2025 м. Кривий Ріг
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А. розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041730001449 від 01.11.2025 за ч. 2 ст. 194 КК України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання Ференц Я.З.,
прокурора Бориса Р.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
захисника обвинуваченого,
адвоката Єгорова Є.С.,
Указаний обвинувальний акт, затверджений 19.12.2025 прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону Борисом Р.В., надійшов до Криворізького районного суду Дніпропетровської області 23.12.2025.
Ухвалою суду від 23.12.2025 призначено підготовче судове засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Стверджував, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України. Підстави для закриття справи чи внесення подання про визначення підсудності відсутні. Дане кримінальне провадження розглядати у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження.
Потерпіла ОСОБА_2 правом участі в підготовчому судовому засіданні не скористалася. Про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Заяв, клопотань із процесуальних питань, зокрема, щодо відкладення підготовчого судового засідання, до суду не подано.
Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Єгоров Є.С., кожен окремо, не заперечували щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов до наступного висновку.
Дане кримінальне провадження підсудне Криворізькому районному суду Дніпропетровської області.
Підстави для прийняття рішень визначених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України.
Судовий розгляд, із урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування в даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно з ухвалою слідчого судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.11.2025, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії до 30.12.2025.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні подав клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці. Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 2 ст. 194 КК України, санкцією якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Наявність підозри обґрунтовується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Раніше обвинувачений притягався до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, однак, відповідних висновків для себе не зробив. Розгляд справи по суті не розпочато, потерпіла та свідки не допитувалися, у зв'язку з чим. Наявний ризик впливу на вказаних учасників. Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, до ОСОБА_1 під час досудового розслідування застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначені ризики не відпали та не зменшилися, а отже, із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, прокурор просив продовжити строк застосування тримання під вартою ще на 60 днів.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити з підстав, що наведені в ньому.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та просили застосувати домашній арешт.
Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження під час його вирішення, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд керується правилами, передбаченими розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Прокурор у судовому засіданні наполягав на тому, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали та продовжують існувати.
Суд погоджується, що наявні ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитися від суду. Так, ОСОБА_1 обвинувачуєте у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. Наявність випадків притягнення обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності підтверджують ризик ймовірного вчинення останнім нового кримінального правопорушення. Останній раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, що свідчить про антисоціальну направленість його поведінки та небажання вести законослухняний спосіб життя.
Суд враховує також позицію викладену ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 та «Волосюк проти України» від 12.03.2013, відповідно до якої, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик можливого переховування від суду, на переконання суду, є реальним та таким, що не зменшився, враховуючу існуючу в країні обстановку, наявність тимчасово непідконтрольних територій та триваючу збройну агресію росії проти України, а також характеризуючи дані на обвинуваченого.
На даний час розгляд справи по суті не розпочато, не допитані потерпіла, свідки, обвинувачений, не досліджено матеріали кримінального провадження. Із урахуванням обставин цього кримінального провадження, існує ризик впливу на потерпілу та свідків, із метою надання чи зміни ним показань на користь обвинуваченого.
Доводи сторони захисту про наявність у обвинуваченого гарантованого місця проживання та соціальних зв'язків, не спростовують встановлені в справі ризики щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , тому на даній стадії розгляду справи підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Суд також бере до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Докази неможливості подальшого перебування під вартою обвинуваченого, зокрема, і щодо стану здоров'я, суду не надано.
Таким чином, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, репутацію, а також тяжкість покарання, що може йому загрожувати в разі визнання винуватим, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, клопотання прокурора про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підлягає до задоволення.
Відповідно, із вищевказаних підстав, не можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, про що заявлялося стороною захисту.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Як передбачено ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та наявні ризики, суд дійшов висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є в кримінальному провадженні, є застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн. Суд вважає, що саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками й достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 181-182, 194, 199, 314- 317, 372, 376 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041730001449 від 01.11.2025 за ч. 2 ст. 194 КК України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити до судового розгляду на 08.01.2026, о 14 год. 30 хв., у залі судових засідань № 1 Криворізького районного суду Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, 5А.
Викликати в судове засідання учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025041730001449 від 01.11.2025 за ч. 2 ст. 194 КК України, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26.02.2026 включно.
Визначити заставу в розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_1 , так і іншою фізичною або юридичною особою.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.
У разі внесення застави й звільнення обвинуваченого з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього строком до 26.02.2026 включно такі обов'язки:
- не відлучатися із м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками в цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Із моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: