Справа № 204/10138/25
Провадження № 2/204/4717/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
29 грудня 2025 року Чечелівський районний суд у складі:
головуючого судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Сустав Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Сустав Наталією Валеріївною, до ОСОБА_2 про стягнення коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
У провадження Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Сустав Наталією Валеріївною, до ОСОБА_2 про стягнення коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між сторонами було зареєстровано шлюб, у якому народився спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина є малолітньою, проживає разом із матір'ю та перебуває на її повному утриманні. Інших дітей або осіб, яких би утримував батько, немає. Станом на момент звернення до суду шлюб офіційно не розірвано. Починаючи з серпня 2025 року батько дитини повідомив про намір припинити надання матеріальної допомоги дружині, а з вересня 2025 року фактично повністю припинив будь-яке матеріальне забезпечення як дружини, так і спільного сина. У зв'язку з цим мати була змушена звернутися за правничою допомогою та ініціювати питання про примусове стягнення аліментів.
Батько дитини є працездатним та працевлаштованим, зокрема проходить військову службу, однак матері дитини не відомі відомості про його офіційне місце роботи та розмір доходу, а також відсутні документи, що підтверджують ці обставини. Разом із тим, його майновий і трудовий стан свідчить про наявність можливості надавати матеріальну допомогу.
На користь матері дитини вже видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання спільного сина. До декретної відпустки мати працювала в ТОВ «ТМД ГРУП», однак з серпня 2024 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У цей період вона не має можливості здійснювати трудову діяльність та отримує лише незначні соціальні виплати на дитину, які не забезпечують належного рівня існування ані для неї, ані для дитини .Спільний син проживає разом із матір'ю у житлі, що належить їй, що дозволяє уникнути витрат на оренду, однак вона самостійно несе витрати на оплату комунальних послуг та повне забезпечення себе і дитини. Вік дитини не дозволяє матері поєднувати догляд за нею з роботою, у зв'язку з чим вона фактично позбавлена можливості самостійно отримувати дохід.
З огляду на те, що відповідач не має на утриманні інших осіб, крім їхнього спільного сина, він володіє достатніми фінансовими можливостями для надання матеріальної допомоги дружині у розмірі 1/6 частини свого доходу до досягнення дитиною трирічного віку. Зазначений розмір утримання є обґрунтованим, співмірним його доходам та не створює для відповідача надмірного фінансового навантаження.
02 жовтня 2025 року ухвалою Чечелівського районного суду справу було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
03 листопада 2025 року представник відповідача - адвокат Мельник В.С. направив на адресу суду відзив на позовну заяву, яким просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначивши, що відповідач із моменту народження сина належним чином і в повному обсязі виконує свої батьківські та сімейні обов'язки щодо матеріального забезпечення дитини та дружини. Наголосив, що фінансова допомога надавалася добровільно, регулярно та систематично шляхом щомісячних грошових переказів на банківський рахунок позивачки у середньому в розмірі 17-18 тисяч гривень, а з урахуванням установлених аліментів на дитину - близько 25-27 тисяч гривень щомісяця. Представник відповідача категорично заперечує твердження позивачки про припинення матеріальної допомоги у серпні - вересні 2025 року, вказуючи, що зазначені твердження є неправдивими та не відповідають дійсним обставинам справи. У відзиві наведено дані про загальну суму грошових переказів за майже два роки, яка становить понад 417 тисяч гривень, що підтверджується відповідними платіжними документами. Зазначається, що розмір аліментів на дитину є достатнім для повного забезпечення її потреб, а також, на думку представника відповідача, опосередковано покриває потреби матері, яка здійснює догляд за дитиною.Окремо звертається увага на те, що відповідач несе додаткові фінансові зобов'язання такі як регулярна матеріальна допомога батькам, придбання медикаментів, окрім того витрати пов'язані з проходженням військової служби, забезпечення зв'язку, потреби підрозділу, утримання та ремонт власного автомобіля, внески до загального фонду підрозділу а також оренду житла. Усі ці витрати є необхідними та об'єктивно зумовленими умовами служби.У зв'язку з цим, стягнення додаткових аліментів на утримання дружини у розмірі однієї шостої частини доходу створить для відповідача надмірне фінансове навантаження. Також зазначається, що фактичні подружні відносини між сторонами припинилися, відповідач подав позов про розірвання шлюбу, між сторонами існує конфлікт. Подання позивачкою позовної заяви про стягнення аліментів на своє утримання є реакцією на рішення відповідача розірвати шлюб та є зловживанням правом з метою помститися відповідачу та створити для нього додаткове фінансове навантаження.
11 листопада 2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Сустав Н.В. надійшла відповідь на відзив, в якій остання просила залишити відзив без розгляду у зв'язку із пропущенням відповідачем строку на його подання. Щодо викладеного зазначила, що стягнення аліментів на дружину не є «додатковим», а є окремо передбаченим чинним законодавством, що не має відношення до стягнення аліментів на дитину. Це зобов'язання є правомірним і відповідає чинному законодавству. По-друге, позивачем було заявлено стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки доходу відповідача, що є стандартною практикою для таких випадків, зокрема, коли дитина не досягла трирічного віку і мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Цей розмір є обґрунтованим і відповідає загальній судовій практиці. По-третє, аліменти, які передбачені законодавством, мають обмежений термін, і їх стягнення триває лише до досягнення дитиною трьох років, що не може створювати надмірного фінансового навантаження на відповідача. По-четверте, сам відповідач зазначав, що готовий утримувати свою дружину та сина, і навіть зазначав, що здійснює добровільне утримання щомісячно, що викликає питання щодо того, чому він обурюється з приводу офіційного оформлення цього утримання відповідно до законодавства, якщо це є абсолютно справедливим і правомірним. Щодо іншого твердження у відзиві, що «представник відповідача категорично заперечує проти тверджень позивачки, що відповідач у серпні-вересні 2025 року припинив надавати матеріальну допомогу дружині та сину», необхідно зазначити, що в позовній заяві чітко вказано, що припинення допомоги сталося саме з вересня 2025 року, а відповідач не надав доказів перерахування коштів у зазначений період. Це свідчить про неправдивість його тверджень, на підтвердження припинення матеріальної допомоги надається листування через додаток Telegram від 07.09.2025 року, де відповідач чітко зазначає, що позивачка повинна звернутися до суду для стягнення аліментів, що підтверджує припинення добровільних виплат.Також вказано, що відповідач нібито надає матеріальну допомогу своїм батькам, однак це не відповідає дійсності. Відповідач не має батьків пенсіонерів похилого віку, а його мати є працездатною і має стабільний дохід. Тому твердження про надання фінансової допомоги батькам є безпідставним.Позивачка жодним чином не вводила суд в оману, і всі факти, що стосуються припинення надання фінансової допомоги з боку відповідача, були коректно зазначені в позовній заяві. Позивачка також утрималася від того, щоб описувати деталі образливої поведінки відповідача, вважаючи це зайвим для вирішення питання стягнення аліментів. Однак, оскільки відповідач заперечує позовні вимоги, позивачка змушена розкрити всі відповідні обставини. Враховуючи викладене, позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьохрічного віку, як це передбачено чинним законодавством.
27 листопада 2025 року у судове засідання відповідач не з'явився. В судовому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про витребування доказів від Головного управління Пенсійного фонду України, а саме довідку форми ОК-5, задля з'ясування актуальних доходів відповідача, що є необхідним для повного та всебічного розгляду справи.
Ухвалою суду вищевказане клопотання було задоволено. Однак на адресу суду витребувані докази не надійшли.
У судове засідання призначене на 23 грудня 2025 року відповідач не з'явився. На адресу суду від представника відповідача надходила заява про розгляд справи без участі, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. Також просив долучити до матеріалів справи довідку про доходи матері відповідача, з якої вбачається отримання нею мінімальної заробітної плати, що підтверджує факт потреби матеріальної допомоги з боку сина.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, позивач пояснила, що до серпня 2025 року відповідач надсилав кошти на утримання її та їх спільної дитини, бо в них була домовленість стосовно цього. Зазначила, що він дійсно перебуває на військовій службі та має додаткові витрати понесені зі службою, а саме виймання будинку в оренду, обслуговування автомобіля, сплата старлінку, тощо. Окрім того, сторона позивача не вважає, що перераховані на її рахунок кошти були аліментами, оскільки вони перебували в подружжі і вона також надавала йому матеріальну допомогу задля його потреб, зокрема на ремонт його автомобіля. На сьогоднішній день позивач не володіє інформацією щодо актуальних доходів відповідача. Що стосується тверджень щодо утримання відповідачем його матері заперечували, зазначивши що вона є працездатною, має середній дохід та не досягла пенсійного віку.
Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.14).
Від шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.13).
Дитина проживає разом із матір'ю, яка здійснює фактичний догляд за нею. Дана обставина підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с.15,18); довідкою про склад сім'ї № 6567, згідно якої позивач разом із дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Наказом від 01 серпня 2024 року за № 1/08-1, виданого директором ТОВ «ТМД ГРУП» позивачці було надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку з 07.08.2024 р. по 19.05.2025 р. (а.с.17). Згідно з матеріалами справи, грошового забезпечення за місцем роботи вона не отримує, а її дохід складається із соціальних виплат на дитину у розмірі 860,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних сил України та несе військову службу в умовах правового режиму воєнного стану, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (а.с.50), а також відповідними даними з копії постанови Індустріального відділу ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на доходи боржника (а.с. 122).
У відзиві на позовну заяву представником відповідача наведений детальний аналіз банківських переказів у період з 11 жовтня 2023 року по 21 жовтня 2025 року, тобто протягом 24 місяців на загальну суму 417 858,62 грн. (а.с.38), що також підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с.45-49).
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо надання утримання (аліментів) дружині, з якою проживає дитина, які регулюються положеннями ст.ст. 75, 80, 84 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Суд застосовує вказані норми, виходячи з того, що право дружини на утримання у цей період є безумовним (окрім умови спроможності чоловіка платити) та спрямоване на забезпечення інтересів матері та дитини в найбільш вразливий період їхнього життя.
При визначенні розміру аліментів суд керується ст. 80 СК України, яка передбачає можливість присудження аліментів у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
Також суд застосовує за аналогією ст. 182 СК України та загальні засади регулювання сімейних відносин (ст. 7 СК України - справедливість, добросовісність, розумність), враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище платника і одержувача аліментів, наявність інших утриманців та витрат.
Позивач просила суд стягнути 1/6 частку від усіх видів доходів відповідача. Суд, зважаючи на заперечення відповідача, частково погоджується з його доводами про те, що стягнення аліментів у такому розмірі призведе до надмірного фінансового навантаження на відповідача з огляду на наступне.
У позовній заяві позивач зазначає про наявність судового наказу від 18 вересня 2025 року, ухваленого Чечелівським районним судом м. Дніпра у справі № 204/9842/25 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , - аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначає, зокрема, що несе витрати пов'язані з військовою службою, а саме: виймання орендованого будинку, сплата послуг супутникового інтернет-зв'язку, разом з побратимами робить внески до загального фонду підрозділу, обслуговування власного автомобіля, які він сплачує зі своєї заробітної плати, у зв'язку з несенням служби. Факт того, що відповідач перебуває на військовій службі позивачем визнається, як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив.
Загальновідомим є факт того, що специфіка несення служби в умовах воєнного стану вимагає від військовослужбовців використання власних ресурсів для забезпечення мобільності та зв'язку, що прямо впливає на їхню безпеку та ефективність виконання завдань.
Суд визнає ці витрати такими, що об'єктивно зменшують наявний у розпорядженні відповідача дохід (реальну платоспроможність), а тому вони є «істотними обставинами» в розумінні законодавства, які підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів.
Щодо доводів відповідача, про необхідність надання ним регулярної матеріальної допомоги своїм батькам, які є пенсіонерами похилого віку, на підтвердження чого суду надано копію довідки про доходи матері позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд погоджується з доводами сторони позивача, що враховуючи зазначений вік мати відповідача навряд чи є особою похилого віку, або пенсіонером, що в той же час не виключає потребу надання їй допомоги.
Відносно доводів сторони відповідача, щодо добровільної сплати аліментів, судом встановлено, та не заперечується стороною позивача, факт перерахування відповідачем значних сум коштів (понад 417 тис. грн) на користь позивача за період з 11 жовтня 2023 року по 21 жовтня 2025 року. Суд оцінює це як доказ платоспроможності та сумлінності відповідача.
Разом з тим, добровільне виконання обов'язку не позбавляє позивача права на судовий захист. Судове рішення виступає гарантією стабільності утримання на майбутнє. Тому аргумент відповідача про відсутність спору через добровільну сплату не може бути прийнятий судом як підстава відмови у позові.
З урахуванням встановлених обставин, а саме: розміру доходів відповідача, наявності у нього обов'язкових витрат, пов'язаних зі службою, а також необхідності дотримання балансу інтересів сторін (щоб аліменти не були надмірним тягарем, але при цьому забезпечували гідний рівень життя матері з дитиною), суд вважає що справедливим розміром аліментів у даній справі буде 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів з дня звернення до суду, а саме з 26 вересня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох річного віку.
У судовому засіданні 23 грудня 2025 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 29 грудня 2025 року. У зазначене засідання сторони не з'явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), аліменти на її утримання у розмірі 1/7 (однієї сьомої) частини усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно з дати подання позовної заяви, тобто з 26 вересня 2025 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох річного віку.
Стягнення аліментів проводити щомісячно, починаючи з 26 вересня 2025 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 29 грудня 2025 року.
Суддя