Справа № 204/10800/25
Провадження № 2-а/204/71/25
26 грудня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У жовтні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив суд скасувати постанову №8255 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 03 жовтня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у даній справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що протокол №1071 про адміністративне правопорушення від 03 жовтня 2025 року складено відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 . У протоколі зазначено про те, що позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 :00 годині, о котрій годині складався протокол невідомо, але в ньому зазначено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 03 жовтня 2025 року о 12 год. 10 хв. Так, згідно зі статтею 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача достатнього часу для підготовки пояснень до розгляду справи про адміністративне правопорушення, ознайомлення з матеріалами справи, реалізації права на правову допомогу. Перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 не надала посвідчення співробітника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 щоб він міг пересвідчитися в тому, що ОСОБА_4 є посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 . Копія посвідчення не долучена до протоколу. Також ОСОБА_4 не надала довіреності щодо повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія якої також не долучена до протоколу про адміністративне правопорушення. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №8255 від 03 жовтня 2025 є незаконною.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 жовтня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.
З урахуванням вимог ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
12 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача - Горбатова Г.А. направила на адресу суд відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що оскаржувана постанова винесена законно та правомірно. Окрім того, представник наголошує, що 04.05.2024 року набув чинності Закон України № 3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та визначив поняття тільки придатність, «часткову» придатність та непридатність до несення служби. Цей документ передбачає низку змін для військових та військовозобов'язаних, які мають цей статус. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX громадяни, які наразі мають статут «обмежено придатний», повинні повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 4 лютого 2025 року (в подальшому Законом України від 12.02.2025 № 4235-IX термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025). З огляду на викладе, Позивач під час мобілізації повинен був пройти медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності його до військової служби. Обов'язок проходження Позивачем ВЛК є цілком законним та обґрунтованим, оскільки саме ВЛК визначає стан здоров'я військовозобов'язаного, що за своїм змістом є персональними даними Позивача, які повинні бути відображені в Реєстрі відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Взагалі відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, не можливо отримати без безпосередньої участі громадянина, який проходить такий огляд.
22 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Куснер Н.О. подано на адресу суду відповідь на відзив у якому позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, зазначивши наступне. Відповідно до абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, на медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. За рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військоволікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Таким чином, позивач наголошує, що процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує: формування повістки про виклик військовозобов'язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі; видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку №560; реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військоволікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку №560. Таким чином, на думку представника позивача, за встановлених обставин відсутні правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за не проходження військово-лікарської комісії, оскільки, його дії не свідчать про умисне ухилення від проходження огляду.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 жовтня 2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №8255 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. Підставою для винесення постанови вказано невиконання позивачем обов'язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби (а.с.11).
В свою чергу, з протоколу №1071 від 03.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 з'явився 03.10.2025 року об 11:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку із відображенням в застосунку Резерв+ відмітки про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 взято на військовий облік 14.12.2000 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 ). ОСОБА_1 , який відповідно до раніше пройденого ним ВЛК 20.09.2000 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, всупереч п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов, таким чином порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (враховуючи, що діяння вчинене в особливий період) ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.10).
Під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було встановлено, що ОСОБА_1 рядовий (перебуває у сигнальному списку) перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та не є особою з інвалідністю. Однак у встановлений термін, а саме з 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд.
Правомірність та обґрунтованість постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.
Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за непроходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (03 жовтня 2025 року), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.
Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
В свою чергу, Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов'язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як вбачається з матеріалів справи 14.11.2000 року ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.40).
При цьому, станом на день винесення оскарженої постанови останньому виповнилося 44 роки. Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Однак, до 05 червня 2025 зазначених дій позивачем не було вчинено.
Зазначені обставини підтверджують факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист".
Такі дії вчинені в особливий період.
Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Сторонами не наведено суду інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 )
Суддя Н.В. Токар