Справа № 209/6856/25
Провадження № 2/209/2395/25
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором № 1532305 від 28 травня 2024 року в розмірі 63478,08 грн. та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 28 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою було укладено договір № 1532305 про надання споживчого кредиту, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р627, направленим на її номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору відповідачці був наданий кредит в розмірі 15000 грн., шляхом перерахування коштів на її банківську картку № НОМЕР_2 , який вона зобов'язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 1,5 % в день в межах строку кредиту. Відповідачка здійснювала часткові оплати за договором, останній платіж був здійснений 25 липня 2024 року в розмірі 6750,01 грн. 20 січня 2025 року між TOB «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-01/25, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1532305 від 28 травня 2024 року у розмірі 63478,08 грн., з яких 14999,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 40978,10 грн. - заборгованість по відсотках, 750 грн. - пеня. Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
12 вересня 2025 року відповідачка, до відкриття провадження у справі, подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що з поданим позовом не погоджується у повному обсязі, вважає вимоги позивача незаконними та такими, що підлягають відхиленню. Відсутні належні докази укладення договору саме з нею. Позивач посилається на електронний договір, проте він не надав жодних технічних доказів (ІР-адреса, лог-файли, SMS-підтвердження), що саме вона уклала цей договір. Без таких доказів неможливо встановити факт укладення угоди саме нею. Відсотки, штрафи та пеня є завищеними. Позивач вимагає величезні відсотки та штрафи. Відповідно до cт. 551 ЦК України суд має право зменшити неустойку, якщо вона є явно завищеною. Вона є споживачем фінансових послуг і умови договору, що передбачають надмірні штрафи, є несправедливими (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), і ставлять її у нерівне становище. Вона перебуває у скрутному матеріальному становищі: виховує двох малолітніх дітей, не має стабільного доходу, у 2024-2025 роках отримувала допомогу, як малозабезпечена сім'я. Відповідно до ст. 233 ЦК України, договір, укладений на вкрай невигідних умовах під впливом тяжких обставин, є кабальним. Умови кредиту Свеа Фінанс є саме такими. Позивач просить стягнути витрати на правову допомогу, але не надав жодних підтверджуючих документів (договір з адвокатом, квитанції). Відповідно до ст. 141 ЦПК України, такі витрати не підлягають стягненню. Просить суд розглянути справу без її особистої участі, врахувавши подані нею документи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у разі часткового задоволення обмежити стягнення лише тілом кредиту, без відсотків, штрафів і пені, судові витрати на правничу допомогу просить не стягувати.
01 жовтня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 28 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1532305, який був підписаний електронним підписом позичальника, шляхом надіслання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Р627 на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_1 , та відповідно до умов якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 12500 грн., шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , на строк 360 днів та зобов'язалася повернути кредитні кошти і сплатити проценти за кожен день користування позикою в розмірі 1,5 %. 01 червня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою була укладена додаткова угода по договору № 1532305 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року, яка була підписана електронним підписом позичальника, шляхом надіслання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Н152 на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_1 , та відповідно до умов якого відповідачці було збільшено суму кредиту на 2500 грн., які були перераховані на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . Таким чином розмір кредиту, наданого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відповідачці становить 15000 грн. Ці обставини підтверджуються копією договору з додатками (а.с. 8-13), додатковою угодою (а.с. 16-17). паспортом споживчого кредиту (а.с. 14-15, 18-19), листами ТОВ "ПЕЙТЕК" про перерахування коштів (а.с. 24, 24 оберт).
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 625 та ст. 1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч.2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі N 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі N 127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з договору та додаткової угоди, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Суд не приймає твердження відповідачки щодо відсутності належних доказів укладення договору саме з нею, оскільки при поданні відзиву до суду відповідачкою було зазначено контактний номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 39, 41), який відповідно до наданих позивачем доказів використовувався для отримання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Крім того, відповідачка, як тримач карткового рахунку/картки № НОМЕР_2 , могла отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту отримання коштів за кредитним договором і користування ними. Натомість відповідачкою не надано до суду жодних доказів на спростування даного факту, тож посилання останньої про відсутність доказів укладення договору саме з нею, суд визнає, як спробу уникнути цивільно-правової відповідальності за кредитним договором.
Також судом встановлено, що 20 січня 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 01.02-01/25, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 1532305 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року, укладеним з відповідачкою, що підтверджується договором факторингу з додатками (а.с. 25-34), реєстром боржників (а.с. 36), витягом з реєстру боржників (а.с. 37).
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» виконало свої зобов'язання за договором факторингу № 01.02-01/25 від 20 січня 2025 року та перерахувало ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» суму коштів в розмірі 1664956,63 грн. за відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 9897 від 21 січня 2025 року (а.с. 35).
Відповідно до витягу з реєстру боржників (а.с. 37), ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 1532305 від 28 травня 2024 року у розмірі 63478,08 грн., яка складається з: 14999,98 грн. - сума основного боргу за кредитом, 40978,10 грн. - сума нарахованих процентів, 7500 грн. - сума штрафних санкцій.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладені договір про надання споживчого кредиту та договір факторингу відповідають вимогам закону, зобов'язання по кредитному договору відповідачкою у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально, тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за договором № 1532305 від 28 травня 2024 року у розмірі 63478 (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 08 копійок, яка складається з: 14999,98 грн. - сума основного боргу за кредитом, 40978,10 грн. - сума нарахованих процентів, 7500 грн. - сума штрафних санкцій.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судові витрати на плату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л. Шендрик