Провадження № 11-кп/824/5751/2025
ЄУН: 759/578/25 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
15 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених (в режимі ВКЗ) ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим - кожному - ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 - строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 4 грудня 2025 року, включно.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжних заходів.
Також цією ухвалою продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_16 у вигляді цілодобового домашнього арешту, рішення в цій частині не оскаржується.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, звільнити ОСОБА_11 з-під варти та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження,що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення. Зокрема, як зазначає апелянт, суд першої інстанції, обґрунтовуючи прийняте рішення тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав лише на наявність ризиків, однак без будь-якого їх обґрунтування та наведення будь-яких належних доказів.
Як вважає захисник, суд не перевірив належним чином заявлених ризиків та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що судом при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших, альтернативних, запобіжних заходів.
Також захисник вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам висновки суду першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо неможливості визначення застави, а також щодо обґрунтованості підозри та висунутого ОСОБА_11 обвинувачення. При цьому, як вважає захисник, ризик переховування від суду відсутній взагалі, оскільки своєю поведінкою до затримання обвинувачений довів відсутність такого ризику.
Інші ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку апелянта, також відсутні, оскільки обвинувачений ОСОБА_11 не здійснював ніякого незаконного впливу на свідків чи інших осіб та надалі не збирається здійснювати такого впливу, а тому вважати такий ризик наявним є безпідставним припущенням. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обвинувачений не має ніякої можливості, а доказів того, що він буде продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення не має і бути не може.
Захисник ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_13 подав дві аналогічні апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу суду щодо ОСОБА_13 , постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід у вигляді застави у розмірі на розсуд суду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник зазначає, що оскаржувана ним ухвала суду є незаконна та необґрунтована, а тому підлягає до скасування. Захисник наголошує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Натомість у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_13 прокурор посилається на наявність таких ризиків, як можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, а також можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Однак, на думку захисника, дані ризики є надуманими та нічим не підтвердженими, з огляду на таке.
Такий ризик, як переховування від суду, повністю і беззаперечно спростовується можливістю застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді застави.
Щодо ризику впливу на свідків, то як вважає захисник, вказаний ризик повністю спростовується тим, що з більшістю свідків обвинувачений взагалі не знайомий та не знає їх. Більш того, всі свідки допитані під час досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиві покази, а тому даний ризик взагалі виключається.
Зазначений прокурором ризик про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на переконання захисника, є надуманим, оскільки прокурор ні у клопотанні, ні в усних поясненнях взагалі не зміг обґрунтувати вказаний ризик фактичними обставинами та доказами.
Серед іншого, як вказує апелянт, наявні обґрунтовані підстави для застосування відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді застави. Крім того, ОСОБА_13 не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду, проживає із цивільною сім'єю, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, через військовий стан виїзд за кордон неможливий. Більш того, сам ОСОБА_13 заінтересований в об'єктивному та повному розслідуванні кримінального провадження та встановленню всіх обставин у кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_14 в апеляційній скарзі просить поновити строк для апеляційного оскарження ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року, скасувати ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_14 , застосувати відносно нього інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_7 посилається на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 177 КПК України, а тому вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а викладені в ухвалі висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, як зазначає захисник, під час розгляду клопотання прокурором не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення обмежилася лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для продовження запобіжного заходу, без встановлення їх наявності та обґрунтованості до ОСОБА_14 , що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У зв'язку з вищенаведеним у скарзі робиться висновок про те, що при продовженні тримання ОСОБА_14 під вартою суд не в повній мірі дослідив всі обставини, врахувавши тільки тяжкість кримінального правопорушення, що не може бути безумовною підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а посилання прокурора на те, що жодний з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, є необґрунтованим.
Захисник вважає, що прокурор, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен був довести існування зазначених ним ризиків та неможливість застосування до ОСОБА_14 більш м'яких запобіжних заходів, однак цього зроблено не було.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_12 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_12 , постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що висновки суду, викладені в ухвалі суду, є необґрунтовані та ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду.
При цьому захисник зазначає про те, що, в порушення вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, прокурор, подаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, не довів, що жодний з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а також безпідставно послався на неможливість застосування застави, оскільки його доводи повністю спростовуються вимогами кримінального процесуального закону та сталою судовою практикою.
На думку захисника, під час розгляду клопотання суд і прокурор не врахували даних про особу обвинуваченого. Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_12 має міцні соціальні зв'язки, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_17 , на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 .
За таких обставин, на думку захисника, суд з урахуванням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, а також характеру пред'явленої підозри, повинен був з'ясувати, чи буде рішення про тримання ОСОБА_12 під вартою законним та доцільним, яке забезпечить його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не має можливості обмежитись застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
Враховуючи ці та інші доводи, наведені у скарзі, а також, посилаючись на судову практику Європейського суду з прав людини у контексті обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апелянт звертає увагу на обов'язковість доказування існування заявлених ризиків, а не лише на зазначення їх стандартного переліку.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_16 ухвала не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які просили ухвала суду від 6 жовтня 2025 року скасувати, відмовивши у клопотанні прокурора та застосувавши до обвинувачених більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою, обвинувачених на підтримку доводів апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою та наголосивши, що на даний час відносно обвинувачених постановлена інша ухвала суду, якою кожному з обвинувачених продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, дослідивши наявні у розпорядженні колегії суддів матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів встановлено, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва суду перебуває об'єднане кримінальне провадження № 62024000000000832 від 19 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, та № 62025000000000416 від 23 квітня 2025 року відносно ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України.
За змістом оскаржуваної ухвали прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у виді тримання під вартою та обвинуваченому ОСОБА_16 у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати та не зменшилась ступінь цих ризиків, зокрема: можливість обвинувачених переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, а інші менш суворі запобіжні заходи не можуть запобігти існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_7 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_14 , просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки воно не відповідає вимогам законодавства, також звертав увагу, що ОСОБА_14 довгий час знаходиться під вартою, і ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу, на даний час зменшились і наявні підстави для зміни запобіжного заходу; просив врахувати, що обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, буде відповідати практиці Європейського суду з прав людини. Просив обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Захисник ОСОБА_10 заперечував проти клопотання прокурора, вважав, що підозра ні слідчим суддею, ні апеляційною інстанцією не перевірялась, всі ризики, вказані у клопотанні прокурора, відсутні, підозра не обґрунтована, просив змінити запобіжний захід ОСОБА_11 на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_9 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_12 , заперечував проти клопотання та просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту, вказуючи на відсутність та зменшення ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, всі докази вини є лише припущеннями сторони обвинувачення; зазначаючи, що ОСОБА_12 має постійне місце проживання в м. Києві, дружину та дитину, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий.
Захисник ОСОБА_15 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_13 , заперечував проти клопотання та просив обрати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави, вказував на відсутність ризиків, зазначених у клопотання прокурора.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Так, приймаючи рішення про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд першої інстанції взяв до уваги стадію судового розгляду, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, можливість обвинувачених переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, які ще судом не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у виді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, при цьому суд не вбачав підстав для задоволення клопотань сторони захисту.
Крім того, суд врахував, що обвинуваченого ОСОБА_14 було екстрадовано з території Румунії, а щодо обвинуваченого ОСОБА_11 розглядається ще одне кримінальне провадження в іншому суді, що також свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
На підставі п. 4 та п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначав розмір застави щодо обвинувачених, зважаючи на те, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ст. 255 КК України, та особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та враховує, що згідно з положеннями ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Наведені вище положення КПК України свідчать про те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, при тому, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та враховує, що з наявних у розпорядженні колегії суддів матеріалів та під час апеляційного розгляду встановлено, що питання продовження обвинуваченим строку тримання під вартою вирішено на стадії судового розгляду, тобто, прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта відносно обвинувачених за інкримінованим кожному з них обвинуваченням та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду у порядку ст. 291 КПК України, отже, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 набули статусу обвинувачених, і обґрунтованість висунутого обвинувачення підлягає перевірці судом першої інстанції шляхом дослідження доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного перегляду судового рішення даної категорії справ, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам захисників в частині обґрунтованості висунутого обвинувачення. Не вправі давати таку оцінку на стадії судового розгляду і суд першої інстанції, оскільки така оцінка, як і оцінка доказам, обставинам інкримінованих кримінальних правопорушень, кваліфікації дій обвинувачених може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті, а тому доводи апеляційних скарг у цій частині є непереконливими.
Щодо наявності ризиків, то колегія суддів враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що, приймаючи рішення про продовження кожному з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційних скарг захисників, врахував обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наслідки, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, які пов'язані з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту, а також незаконним збутом та контрабандою психотропних речовин, дані про особу кожного обвинуваченого,в тому числі вік, стан здоров'я, сімейний стан, соціальні зв'язки, майновий стан, стадію судового розгляду, в ході якого свідки, експерти лише підлягають допиту, а також дані про те, що ОСОБА_14 був екстрадований з території Румунії, а щодо обвинуваченого ОСОБА_11 розглядається ще одне кримінальне провадження в іншому суді, та виходив з наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
При цьому колегія суддів вважає, що, не зважаючи на наявність в обвинувачених сімейних зв'язків, постійного місця реєстрації та проживання, на даній стадії судового розгляду є допустимим висновок щодо високої ймовірності вчинення обвинуваченими позапроцесуальних дій з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що буде перешкоджати судовому розгляду, у т.ч. впливу на свідків. експертів з метою зміни ними показань, які, як вказав суд в оскаржуваній ухвалі, ще не допитані.
Колегія суддів враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом. Окремо колегія суддів звертає увагу, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у даному кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань.
З урахуванням стадії судового провадження та обставин висунутого обвинувачення, на переконання колегії суддів, на даному етапі ризик впливу на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показань на його користь є реальним.
Також колегія суддів вважає небезпідставним наявність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення або продовження тих, у вчиненні яких вони обвинувачуються, що підтверджується обставинами та характером інкримінованих кримінальних правопорушень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені на даний час як дані щодо особи кожного обвинуваченого, так й інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі, обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, їх тяжкість, покарання, яке може бути призначене кожному з них у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, у своїй сукупності переконливо свідчать, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких кожний з них обвинувачується, що свідчить про реальність у кримінальному провадженні ризиків, наявність яких на даному етапі судового розгляду виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти спробам кожного з обвинуваченого забезпечити їхню належну процесуальну поведінку.
З приводу доводів захисників про відсутність ризиків переховування, незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів, знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, то колегія суддів, з огляду на характер висунутого кожному обвинувачення, роль кожного з них, що знайшло своє відображення у змісті клопотань прокурора, вважає непереконливими, оскільки, на думку колегії суддів, такі спроби не були реалізовані, оскільки обвинувачені утримаються під вартою та не мали такої можливості.
Окрім того, на переконання колегії суддів, на час постановлення оскаржуваної ухвали відсутні підстави для застосування до обвинувачених за відсутності заяв відповідних осіб - передача на поруки, відсутності стримуючих факторів для настання встановлених ризиків, - як домашній арешт або особисте зобов'язання.
Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я, наявні матеріали не містять і стороною захисту не надано.
При цьому колегія суддів враховує положення ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з якими суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ст. 255 КК України, та особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незастосування у кримінальному провадженні щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді застави.
За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції на даному етапі прийняв рішення з урахуванням встановлених та з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, обґрунтовано продовжив кожному з обвинувачених строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПКУкраїни, можуть на даному етапі забезпечити виконання кожним з обвинувачених процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, а тому апеляційні скарги захисників не підлягають до задоволення.
На думку колегії суддів, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для скасування ухвали колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року, якою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 4 грудня 2025 року, включно, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4