Провадження № 11-кп/824/4329/2025 Категорія: ч. 1 ст. 309 КК України
ЄУН: 359/3680/25 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
11 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12025116100000096, внесене до ЄРДР 31 березня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 15 лютого 2022 року вироком Обухівського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2025 року,
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 5 років позбавлення волі за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року, і за сукупністю вироків ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обраховується з моменту його затримання, а саме з 19 серпня 2021 року.
Цим же вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах (час, місце, спосіб, тощо), але не пізніше березня 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи в Державна установа «Київський слідчий ізолятор», незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який почав незаконно зберігати при собі.
У подальшому 20 березня 2025 року, продовжуючи реалізуючи свій кримінальний протиправний намір, ОСОБА_7 , знаючи властивості та способи вживання наркотичного засобу, діючи з умислом направленим на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, обмотав полімерною плівкою та помістив наркотичний засіб до свого анального отвору та продовжив його незаконне зберігання.
Цього ж дня, тобто 20 березня 2025 року приблизно о 18.24 год. ОСОБА_7 доставлено для подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі до ДУ «Бориспільська ВК № 119», що заходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1. Після цього під час обшуку речей засудженого ОСОБА_7 та його догляду у приміщенні ДІЗО ПКТ в камері № 8 оперативними працівниками ДУ «Бориспільська ВК № 119» у останнього в анальному отворі виявлено полімерний згорток, в середині якого знаходилась суха подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-25/17343-НЗПРАП від 25 березня 2025 року надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом та рослиною, обіг якої обмежено - канабіс. Загальна маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 15,67 г.
Канабіс згідно «Списку № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» в Таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 - є наркотичним засобом та рослиною, обіг якого обмежено.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання; визначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі; на підставі ст. 71, ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі; виключити з резолютивної частини вироку посилання суду про приєднання до строку відбуття покарання строк фактичного затримання; строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту ухвалення вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 7 квітня 2025 року. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає про те, що, призначаючи обвинуваченому остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягав застосуванню З посиланням на положення ст. 71 КК України, прокурор наголошує, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та відбуває на даний час покарання. Строк покарання за вказаним вироком останньому визначено рахувати з 19 серпня 2021 року, а саме, з моменту затримання. За таких обставин на день ухвалення оскаржуваного вироку від 7 квітня 2025 року ОСОБА_7 , фактично відбув 3 роки 7 місяців 19 днів позбавлення волі. Невідбута частина покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року складає 1 рік 4 місяці 11 днів позбавлення волі.
Однак, згідно з оскаржуваним вироком суд призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі, вказав про частково приєднання на підставі ст. 71 КК України покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року у виді 5 років позбавлення волі та остаточно призначив покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 3 місяців позбавленні волі. Разом з тим, враховуючи, що невідбута частина покарання за попереднім вироком складає 1 рік 4 місяці 11 днів позбавлення волі, суд на підставі ст. 71, 72 КК України повинен був призначити ОСОБА_7 остаточне покарання в межах від 1 року 4 місяців 12 днів до 1 року 10 місяців 11 днів позбавлення волі, чого не зробив, тим самим, застосував закон, який підлягає застосуванню.
Окрім того, згідно з оскаржуваним вироком строк відбуття покарання обвинуваченому визначено рахувати з моменту його затримання, а саме, з 19 серпня 2021 року. Однак, ОСОБА_7 не затримувався у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 309 КК України, запобіжний захід відносно нього не обирався, а запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , обирався в межах кримінального провадження за ч. 2 ст. 186 КК України та строк попереднього ув'язнення з 19 серпня 2021 року вже зарахований вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року. Таким чином, як наголошує прокурор, суд безпідставно повторно зарахував в строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк з дня його затримання в іншому кримінальному провадженні - з 19 серпня 2021 року, який вже врахований, тобто, застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Захисник ОСОБА_9 , належним чином повідомлений про день. час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомивши, що він перебуває у відпустці.
Вислухавши позицію обвинуваченого, який вважав можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності захисника, прокурора, яка, з огляду на позицію обвинуваченого та те, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, також вважала можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності захисника, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам, встановленим судом.
Порушень кримінального процесуального закону при розгляді обвинувального акта щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку у спрощеному порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому обставини вчинення кримінального правопорушення, як і правова кваліфікація дій обвинуваченого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 394 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої прокурором апеляційної скарги.
Прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій обвинуваченого.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, то колегія суддів доходить такого висновку.
За змістом оскаржуваного вироку при обранні виду та розміру покарання обвинуваченому судом враховані даніпро особу обвинуваченого, суспільна небезпека вчиненого ним, його відношення до скоєного, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, матеріальний та сімейний стан особи, а саме: те, що обвинувачений раніше судимий 15 лютого 2022 року вироком Обухівського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, міру покарання відбуває у Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», до лікарів нарколога та психіатра за амбулаторною допомогою не звертався; на утримані малолітніх дітей та осіб інвалідів немає; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, - щире каяття, сприяння досудовому розслідуванню та суду у встановленні істини у справі; відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення належить призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.
Також судом враховано, що згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 72 КК Україниодному дню позбавлення волі відповідають - п. б) два дні обмеження волі.
Оскільки ОСОБА_7 засуджений вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, новий злочин вчинив під час відбування покарання, суд дійшов висновку, що на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді 5 років позбавлення волі за попереднім вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року ОСОБА_7 належить призначити остаточне покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, і таке покарання, на переконання суду, є мірою, достатньою для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочину та дані про особу обвинуваченого.
Також суд постановив рішення про обрахування строку відбування покарання ОСОБА_7 з моменту його затримання, а саме з 19 серпня 2021 року.
Однак, колегія суддів частково погоджується з таким рішенням суду, з огляду на таке.
Так, погоджуючись з оскаржуваним вироком суду в частині призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, призначивши остаточне покарання обвинуваченому всупереч положень ст. 71 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
З наявних матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, під час відбування покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року, яким ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. При цьому строк покарання за вказаним вироком обчислюється ОСОБА_7 з 19 серпня 2021 року, а саме, з моменту затримання (ас. 53-56). .
За таких обставин, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі, на день ухвалення оскаржуваного вироку від 7 квітня 2025 року ОСОБА_7 фактично відбув за попереднім вироком 3 роки 7 місяців 19 днів позбавлення волі, а невідбута частина покарання за попереднім вироком складає 1 рік 4 місяці 11 днів позбавлення волі.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 71 КК України, призначаючи остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю вироків, суд першої інстанції повинен був виходити, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком є саме 1 рік 4 місяці 11 днів позбавлення волі, а не 5 років позбавлення волі, які призначені були обвинуваченому за попереднім вироком суду.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що покарання за сукупністю вироків обвинуваченому повинно бути призначено з урахуванням того ж принципу, який був застосований судом першої інстанції: до покарання, призначеного за оскаржуваним вироком, частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року. При цьому таке покарання відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України повинно бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю вироків обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Також, на переконання колегії суддів, є слушними доводи прокурора і в частині неправильного обчислення судом першої інстанції строку покарання обвинуваченому, що випливає, у т.ч., і з виду та розміру покарання, невідбутого за попереднім вироком, та частково приєднаного з урахуванням положень ст. 72 КК України до покарання, призначеного за оскаржуваним вироком.
Так, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурором, у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а, відтак, і відсутній строк попереднього ув'язнення, який підлягав зарахуванню в строк покарання в межах вказаного кримінального провадження.
Окрім того, остаточне покарання обвинуваченому призначено на підставі ст. 71 КК України, а не ст. 70 КК України, якою передбачено зарахування в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. За таких обставин строк покарання обвинуваченому за оскаржуваним вироком слід обраховувати з дня проголошення вироку, а саме з 7 квітня 2025 року.
Враховуючи незастосування судом першої інстанції кримінального закону, який підлягав застосуванню, що відповідно до положень ст. 409 КПК України є підставою для зміни вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та обчислення строку відбуття покарання, колегія суддів доходить висновку про зміну вироку суду в частині призначення обвинуваченому остаточного покарання, з урахуванням положень ст. 72 КК України, на підставі ст. 71 КК України, та обчислення строку відбуття покарання.
За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України змінити в частині призначеного обвинуваченому на підставі ст. 71 КК України покарання та обчислення строку відбуття покарання:
На підставі ч. 1 ст. 71, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року, визначивши за сукупністю вироків остаточне покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі; на підставі ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, частково невідбутої частини покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року, до остаточного покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обраховувати з 7 квітня 2025 року.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим ОСОБА_7 , який утримується під вартою, - в той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4