Провадження № 11-кп/824/3986/2025 Категорія: ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України
ЄУН: 357/2433/24 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
18 грудня2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12023111030005529за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працює слюсарем з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування на ТДВ «Терезине», розлученого, на утриманні має малолітню дитину 2022 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-17.02.2023 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2025 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_6
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від5 березня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
На підставі ч.1 ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2023 року, визначено остаточне покарання у виді 3 (років) років 25 днів позбавлення волі.
Строк відбування покарання обраховується з дня набрання цим вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано до строку покарання час перебування ОСОБА_6 в місцях попереднього ув'язнення з 23 листопада 2023 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Виправдано ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання щодо долі речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 23.11.2023 приблизно о 22 години 00 хвилин, перебуваючи біля магазину «Гастрономчик», що розташований неподалік будинку № 23 по вулиці Першотравневій в селищі міського типу Терезине Білоцерківського району Київської області між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 виник умисел на заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
З метою реалізації вказаного умислу, діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпеку своїх дій, а також бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, ОСОБА_6 наніс один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_10 , внаслідок чого останній отримав легке тілесне ушкодження у вигляді синця на верхній губі зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи зліва.
Крім того органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_11 , що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин:
23 листопада 2023 року близько 21.30 год. ОСОБА_6 та ОСОБА_11 перебували біля магазину «Гастрономчик», що розташований неподалік будинку № 23 по вулиці Першотравневій в селищі міського типу Терезине Білоцерківського району Київської області. У цей час між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 виник умисел на заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.
З метою реалізації вказаного умислу, діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпеку своїх дій, а також бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи спричинення шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_11 , наніс один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_11 , що призвело до падіння з прискоренням та співудару останнього об асфальтовану поверхню дороги, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, з переломом кісток основи та склепіння черепа з субарахноїдальними крововиливами та крововиливами в тканину головного мозку. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 помер на місці.
Суд виправдав ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним вироком, прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок щодо ОСОБА_6 у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років, за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі 9 років; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та невідбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2023 року визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 3 місяці.
Потерпілі, повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явились.
Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
Під час апеляційного розгляду захисник заявив клопотання, підтримане обвинуваченим, про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Вислухавши клопотання сторони захисту, прокурора, яка не заперечувала проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
За змістом ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Положеннями ч. 1 ст. 285 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України, у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Згідно з положеннями ст. 285 КПК України обвинуваченому роз'яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України та право заперечувати проти закриття кримінального провадження у цій частині з зазначеної підстави, яка не є реабілітуючою, на що обвинувачений надав свою згоду про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що йому зрозуміла така підстава звільнення від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч.1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого, роз'яснивши ОСОБА_6 наслідки задоволення клопотання, вислухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти задоволення клопотання захисника в інтересах обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку, що клопотання захисника в інтересах обвинуваченого підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 органами досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні 23 листопада 2023 року кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, і за вироком суду був визнаний винуватим саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вину у вчиненні якого визнав повністю, та виправданий за ч. 2 ст. 121 КК України.
Вирок суду не набрав законної сили.
Санкція частини ч. 1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року, у зв'язку з чим згідно з ч. 2 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до кримінального проступку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду.
Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріали провадження не містять даних про те, що обвинувачений ухилявся від досудового розслідування або суду, а також відсутні відомості про те, що обвинувачений протягом цього часу вчинив інший злочин, тобто, відсутні відомості про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.
На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції вирок суду, який наразі оскаржується, не набрав законної сили.
Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (чч. 2-4 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що у провадженні наявні умови, які є правовою підставою для прийняття рішення судом апеляційної інстанції про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України.
Отже, з урахуванням обставин справи, положень ч. 2 ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України станом на час апеляційного розгляду сплинув строк 2 роки та закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності, а, відтак, на думку колегії суддів, є правові підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Оскільки обвинувачений надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення судового провадження за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до ст.. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За таких обставин клопотання захисника в інтересах обвинуваченого та за згодою останнього про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України підлягає до задоволення, вирок суду - скасуванню, ОСОБА_6 - звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України - закриттю.
Разом з тим, оскільки прокурором подана апеляційна скарга на вирок суду і в частині виправдання обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України, то у цій частині апеляційний розгляд підлягає продовженню.
Керуючись ст. ст. 376, 405 КПК України, колегія суддів
Клопотання захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2025 року в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження № 12023111030005529 за ч. 1 ст. 125 КК України щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 184 КПК України, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; прибувати до суду за викликом.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.
Апеляційне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України продовжити.
Ухвала в частині закриття кримінального провадження може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4