Справа № 755/19629/25 суддя в І-й інстанції Галига І.О.
Провадження № 33/824/5966/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
22 грудня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Барановського Віталія Вікторовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2025 року серії ЕПР 1 №456077, 16 вересня 2025 року о 21 год. 20 хв., в місті Києві, бульвар Русанівський 10, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «BMW X3» д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2025 року серії ЕПР 1 №456102, 16 вересня 2025 року о 21 год. 20 хв., в місті Києві, бульвар Русанівський, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820 №ARJL-0258 тест №4121, результат позитивний - 1,08 ‰, чим порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130, ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Барановський В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 адвокат Барановський В.В. вказує, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, чим порушено право останнього на захист. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який на момент розгляду справи перебував у районі ведення бойових дій. З ним об'єктивно не було зв'язку, про що захисник повідомляв суд першої інстанції. У дати призначених засідань адвокат Барановський В.В. перебував у інших судових засіданнях у м. Суми та м. Дніпро, про що також було завчасно повідомлено суд та направлено підтверджуючі документи електронною поштою. КУпАП не передбачає способу повідомлення шляхом розміщення інформації на сайті суду як самостійного та достатнього. У матеріалах справи відсутні докази особистого вручення повісток ОСОБА_1 , відсутні також докази того, що він фактично ознайомився з оголошенням на веб-сайті. Крім того, у даній справі суд обмежився простим переліченням доказів без їх аналізу, без перевірки допустимості та належності. У постанові взагалі не наведено змісту відеозапису з нагрудного відеореєстратора № 470672, немає опису, які саме обставини він підтверджує, відсутні навіть відомості про те, що відеозапис фактично досліджувався в судовому засіданні. Суд не оцінив протиріччя між матеріалами справи. В направленні на медичний огляд вже зазначений результат 1,08 ‰, хоча направлення має складатися до проведення огляду, що ставить під сумнів порядок його оформлення, адже огляд у закладі охорони здоров'я фактично не проводився. В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння як свідка замість конкретної фізичної особи фактично зазначено лише технічний засіб відеозапису. Другий свідок відсутній, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про потерпілого - власника автомобіля марки «BMW X3», хоча з матеріалів видно, що транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Також суд у постанові не конкретизував, у чому саме полягало порушення п. 12.1 ПДР України, не дослідив схему ДТП та не встановив, чи було порушення з боку іншого учасника, не зазначив, чи є вимоги потерпілого, чи відшкодовано шкоду, чи заявлялись клопотання. Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між конкретним порушенням та настанням наслідків судом не встановлено, що суперечить позиції Верховного Суду, згідно з якою для притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідно визначити, яке саме порушення ПДР призвело до ДТП. Судом також не оцінено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який бере участь у заходах із захисту України. Не досліджувався й майновий стан, не встановлювались можливі пом'якшуючі обставини (відсутність шкоди здоров'ю потерпілих, молодий вік, щире каяття). Суд, пославшись на ст. 36 КУпАП, визначив остаточне стягнення за більш тяжке правопорушення. Проте, у постанові відсутні відомості про ухвалу щодо об'єднання матеріалів за ст. 124 і ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження, не зазначено, на підставі якого саме процесуального рішення вони розглядалися разом. Тому, захисник вважає за доцільне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В апеляційній скарзі адвокат Барановський В.В. також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що захисник дізнався про існування постанови лише 26 листопада 2025 року із Єдиного державного реєстру судових рішень. До того ж, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, після 17 листопада 2025 року перебував у зоні бойових дій та з ним тривалий час не було можливості встановити зв'язок. Разом із тим, строк на апеляційне оскарження не пропущено, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Дніпровського районного суду м. Києва винесена 17 листопада 2025 року. Строк на апеляційне оскарження постанови розпочався 18 листопада 2025 року та закінчився 27 листопада 2025 року. Апеляційна скарга подана за допомогою системи «Електронний суд» 27 листопада 2025 року, тобто у межах встановленого законом строку.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 22 грудня 2025 року, ОСОБА_1 та його захисник, а також потерпілий ОСОБА_2 не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи строки апеляційного перегляду, належне повідомлення захисника, особи, що притягується до адміністративної відповідальності та потерпілого про розгляд справи, ту обставину, що їх неявка не є обов'язковою та не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційній скаргу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника та потерпілого.
Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною сьомою статті 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Як передбачено п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення, в вину ОСОБА_1 ставиться не обрання безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, що відповідає п. 12.1 Правил та висновкам зробленим місцевим судом.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила Правил дорожнього руху, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Умовою відповідальності за вказаними нормами є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху і виявленими пошкодженнями.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2025 року о 21 год. 20 хв., в місті Києві, бульвар Русанівський, 10, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «BMW X3» д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно з вимогами Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу. Вказаних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.
У письмових поясненнях, наданих після ДТП, ОСОБА_1 вказував, що він рухався на автомобілі марки «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 і у передньому правому колесі його транспортного засобу вирвало гранату, ричаг, кермо повело, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль марки «BMW». Заперечень з приводу обставин вчинення правопорушення, зазначених у протоколі, ОСОБА_1 не висловлював.
Пояснення останнього, надані ним на місці ДТП, повністю узгоджуються з поясненнями іншого учасника ДТП, а саме потерпілого ОСОБА_2 , який вказав, що в момент удару автомобіль марки «BMW X3» д.н.з. НОМЕР_3 був припаркованим, ніхто у автомобілі не перебував.
Не зазначення у протоколі відомостей про власника автомобіля марки «BMW X3» не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Доводи ОСОБА_1 в частині, що перед зіткненням з припаркованим автомобілем у передньому правому колесі його транспортного засобу вирвало гранату, ричаг, кермо повело, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки жодного доказу на підтвердження зазначених обставин ні ОСОБА_1 , ні його захисник не надали.
Апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, оскільки він керуючи транспортним засобом, порушив вимоги саме п. 12.1 Правил дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, що повністю доведено в суді. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ч. ч. 2, 3, 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 2, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У відповідності до п. 6 розділу ІІ даної інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров'я, а водій зобов'язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.
Судом встановлено, що 16 вересня 2025 року о 21 год. 20 хв., в місті Києві, бульвар Русанівський, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820 №ARJL-0258 тест № 4121, результат позитивний - 1,08 ‰.
Відеозапис, що міститься у матеріалах справи, відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
З наданого суду відеозапису вбачається, що працівниками поліції було з'ясовано, де ОСОБА_1 бажає пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння: на місці зупинки транспортного засобу чи у закладі охорони здоров'я. Роз'яснено, що у разі відмови буде складено відповідний протокол. У подальшому, ОСОБА_1 вказав, що згоден пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та пройшов його. З результатом огляду 1,08 ‰ погодився, результат не заперечував та не висловив бажання пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги в частині не врахування судом вимог ст. 33, 34 КУпАП є не обґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 34 КУпАП визначені обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, чинний КУпАП не передбачає можливості застосування ст. 34 при накладенні стягнення за вчинення правопорушення, передбачені ст.ст. 124, 130 КУпАП.
Твердження про те, що місцевий суд не повідомляв особисто ОСОБА_1 про судові засідання, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, чим порушено право останнього на захист, апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.
У день призначення першого судового засідання 13 жовтня 2025 року до суду з'явився захисник ОСОБА_1 адвокат Барановський В.В. та ознайомився із матеріалами справи (а.с. 17).
У подальшому, адвоката Барановського В.В. повідомлено про судове засідання, яке було призначене на 04 листопада 2025 року (а.с. 26).
З поданих до суду клопотань про відкладення розгляду справи вбачається, що адвокату Барановському В.В. було відомо про судові засідання, які призначались на 04 листопада 2025 року та 17 листопада 2025 року, але у призначений час ні він, ні ОСОБА_1 до суду з'явились.
Апеляційний суд відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпції, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення ним правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не викликають у суду сумнівів. Усі вказані докази одержані законним шляхом.
Відповідно ст. 23, 33 КУпАП при визначенні адміністративного стягнення, суд врахував характер вчиненого правопорушення, відомості про його особу, тому апеляційний суд погоджується із остаточно накладеним адміністративним стягненням у межах санкції за більш серйозне правопорушення, оскільки стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Отже, при розгляді даної справи місцевим судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються. З зазначених підстав постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 130, 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Барановського Віталія Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв