19 грудня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/7220/22
номер провадження: 22-ц/824/5474/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора та за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року у складі судді Юзькової О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ОГП), Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачами не виконуються ухвали слідчих суддів про внесення відомостей за текстами заяв позивача про їх власні службові злочини, надаються недостовірні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Зазначене тягне за собою подальші звернення з відповідними повідомленнями про вчинення злочинів.
Позивач зазначав, що відповідачами не були виконані такі судові рішення: ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року у справі №757/48139/21-к; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у справі №760/28738/21; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2021 року у справі №757/61978/21-к; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у справі №760/28732/21; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі №760/29851/21; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року у справі №760/30889/21; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у справі №760/30890/21; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року у справі №760/33284/21; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року у справі №760/20293/18; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року у справі №760/33286/21; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у справі №757/67660/21-к; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі №760/33722/21; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року у справі №757/931/22-к; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі №757/933/22-к; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2022 року у справі №760/34908/21; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі №760/2237/22; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року у справі №760/2243/22; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у справі №757/57920/20-к; ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року у справі №761/1441/21; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі №760/817/21; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у справі №757/1566/21-к; ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у справі № 760/815/21; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у справі №757/5068/21-к; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у справі №757/11479/21-к; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у справі №757/29207/20-к; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі №757/25237/20-к; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі №757/33093/20-к; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі №757/57799/20-к; ухвала слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року у справі №757/52192/18; ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року у справі №757/56154/17-к; ухвала слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 05 січня 2018 року у справі №757/35460/17-к.
Вказував, що цими судовими рішеннями було зобов'язано уповноважених осіб державний органів, а саме, відповідачів ОГП та НАБУ внести відомості за його заявами про вчинення злочинів до ЄРДР. Проте позивач отримував лише формальні відписки від відповідних органів. Така бездіяльність відповідачів спричинила позивачу моральну шкоду, оскільки направлена на покриття корупційних злочинів та перешкоджанню розкриття вбивства його рідного брата.
Позивач вважав, що внаслідок такої фактичної протиправної бездіяльності уповноважених осіб ОГП та НАБУ позивач зазнавав системних душевних страждань. У зв'язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої позивач визначив у сумі 2 240 000 грн 00 коп., виходячи із формул, які, на його думку, відповідають європейськими стандартам з визначенням розміру компенсації за невиконання судових рішень в подібних правовідносинах.
Також позивач вважав, що держава в особі відповідачів має компенсувати йому витрати понесені на виготовлення і надання дуже численних ксерокопій документів у розмірі 20 000 грн 00 коп. та вартість експертизи шкоди 5 000 грн 00 коп. (у разі її призначення судом).
З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з Держави України в особі відповідачів солідарно з ДКСУ шляхом списання з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 2 240 000 грн 00 коп. та матеріальну шкоду, а саме: понесені витрати на виготовлення і надання численних ксерокопій документів у розмірі 20 000 грн 00 коп.; вартість експертизи шкоди 5 000 грн 00 коп. (у разі її призначення судом).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 50 000 грн 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що суд установив факт протиправної бездіяльності органів державної влади, яка полягала у систематичному невнесенні відомостей за заявами позивача до ЄРДР, що підтверджується численними ухвалами слідчих суддів, винесеними на користь позивача. Така бездіяльність призвела до порушення розумних строків розгляду його заяв, позбавила позивача можливості вести звичний спосіб життя та зумовила тривалі душевні страждання, що свідчить про наявність моральної шкоди і причинного зв'язку між нею та протиправною поведінкою відповідачів ОГП та НАБУ. Водночас суд дійшов висновку, що заявлений розмір компенсації є явно завищеним і не підтверджений належними доказами щодо обсягу страждань, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, справедливий розмір відшкодування моральної шкоди становить 50 000 грн 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині присудженої судом суми відшкодування нанесеної моральної шкоди, та постановити нове рішення, яким стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ДКСУ на свою користь суму відшкодування солідарно у заявленому ним розмірі 2 265 000 грн 00 коп., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права,
Апеляційна скарга мотивована тим, що 08 листопада 2024 року суд першої інстанції оголосив лише короткий текст рішення, а повного тексту станом на момент подання апеляції він не отримав, що позбавило його можливості ознайомитися з мотивами рішення, своєчасно підготувати аргументовану скаргу.
Вказує, що суд першої інстанції, дослідивши значний масив матеріалів, фактично підтвердив і не спростував доведеність однієї з головних заявлених обставин, а саме, протягом багатьох років відповідачами не виконано 32 ухвали слідчих суддів, які напряму стосувалися процесуальних прав позивача та розслідування тяжких злочинів. Частина ухвал не виконана взагалі, а по іншій частині відповідачами виготовлялися витяги, які за своєю суттю є підробленими документами, бо не відповідали ні тексту заяв про злочини, ні вимогам КПК України. Зазначає, що такі дії мали очевидну мету, а саме, обійти ст. 216 КПК України, не допустити його до слідства як потерпілого та штучно переводити матеріали до органів, які не мають компетенції щодо злочинів, що їм інкримінуються.
Наголошує, що на кожний порожній і нічим не обґрунтований відзив відповідачів ним була надана детальна відповідь із доказами службових злочинів: ч.3 ст. 382 КК України, ст. 111 КК України, ст. 364 ч.2 КК України, ст. 442 КК України та інші. Всі ці відповіді містили переконливі таблиці, хронологію невиконаних ухвал, конкретні джерела і фактичні докази. Водночас відповідачі не надали жодного доказу, який би спростував доведені факти. Більше того, представник НАБУ у своїх виступах намагався звести усю проблему до права на оскарження, уникаючи відповіді на питання виконання ухвал, а отже фактично визнаючи їх невиконання.
Наголошує, що визначений судом розмір відшкодування є неспівмірним установленим порушенням за 32 невиконані ухвали слідчих суддів, які фактично заблокували розслідування умисного вбивства його брата та супутніх тяжких злочинів, присуджено лише 50 000 грн 00 коп., що становить приблизно 1 560 грн 00 коп. за кожну ухвалу.
Зазначає, що суд першої інстанції не навів жодного аргументу чому ігнорує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка прямо застосовується в Україні. ЄСПЛ у справі «Штефан проти України» та низці аналогічних справ визначив 2 000 євро (близько 90 000 грн 00 коп.) компенсації за одне невиконане судове рішення. У даній справі таких рішень - 32, що становило б близько 2 880 000 грн 00 коп., але суд присудив у десятки разів меншу суму без жодного пояснення причин такого відступу від обов'язкової практики.
Звертає увагу на те, що невиконання ухвал стосується його головного кримінального провадження - умисного вбивства рідного брата, яке вже 22 роки саботується різними правоохоронними органами. Тривалість і системність цих порушень сама по собі є окремим елементом шкоди, який суд не врахував.
Позивач також вказує, що суд не застосував ст. 262 ЦПК України та не постановив окремої ухвали, хоча встановлені факти невиконання рішень мають прямі ознаки злочинів. Зазначає, що він не дорікає судді, розуміючи у якій складній ситуації працює українська судова система та який тиск можливий з боку силових структур, однак така відсутність окремої ухвали підтверджує неповноту рішення.
Вважає, що рішення суду, хоч і правильне за своїми фактичними висновками щодо встановлених порушень, проте є неповним і таким, що не відповідає принципу справедливості у частині визначення розміру відшкодування. Присуджена сума неспівмірна ні з кількістю порушень, ні з їхніми наслідками для позивача, ні з міжнародними стандартами, ні з тривалістю та масштабами бездіяльності відповідачів.
28 січня 2025 року та 22 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 до його апеляційної скарги, в яких він підтримує раніше викладені доводи апеляційної скарги та додатково вказує на незаконність дій посадових осіб НАБУ, ДБР, ОГП, САП. Наголошує шо такі пояснення несуть інформативній характер та не є бажанням позивача збільшити обсяг заявлених позовних вимог. Крім того на підтвердження незаконності дій і бездіяльності вказаних вище правоохоронних органів позивач просить долучити нові докази.
Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, НАБУ подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до НАБУ та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга НАБУ мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність протиправної поведінки уповноважених службових осіб НАБУ та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю органу і моральною шкодою позивача, тоді як жодна з ухвал слідчих суддів, на які посилається ОСОБА_1 , не містить встановлення незаконності дій чи бездіяльності НАБУ, а лише реалізує механізм судового контролю за внесенням відомостей до ЄРДР, передбачений ст.ст. 303-307 КПК України. Усі процесуальні обов'язки, покладені відповідними ухвалами, НАБУ виконало, що підтверджується витягами з ЄРДР, які надані суду. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доказам.
Вказує, що в матеріалах справи містяться 14 ухвал слідчих суддів, на які посилається позивач, проте кожна з них стосується виключно вирішення питання про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і не містить встановлення фактів протиправності або порушення прав позивача з боку НАБУ.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від:
- 22 січня 2021 року у справі № 760/817/21 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Директора НАБУ Ситника А.С., яка, за твердженням заявника, полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Суд зобов'язав службову особу НАБУ внести відомості, викладені у заяві № 871 від 11 січня 2021 року (вх. С-273), не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали;
- 03 лютого 2021 року у справі № 760/815/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених службових осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою № 872 від 11 січня 2021 року. Суд зобов'язав відповідальних службових осіб внести інформацію до ЄРДР;
- 04 листопада 2021 року у справі № 760/28738/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на невнесення уповноваженою особою НАБУ відомостей, зазначених у заяві вих. № 898 від 20 жовтня 2021 року (вх. № С-13543). Суд зобов'язав службову особу внести відповідні дані до ЄРДР;
- 04 листопада 2021 року у справі № 760/28732/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на невнесення відомостей до ЄРДР за заявою вих. № 901 від 26 жовтня 2021 року (вх. С-13850). Суд зобов'язав здійснити внесення таких відомостей протягом 24 годин після отримання копії ухвали;
- 24 листопада 2021 року у справі № 760/29851/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою вих. № 902 від 05 листопада 2021 року. Суд зобов'язав уповноважену особу внести відповідні дані;
- 29 листопада 2021 року у справі № 760/30889/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення до ЄРДР відомостей, викладених у заяві № 903 від 10 листопада 2021 року (вх. № С-14532). Суд зобов'язав уповноважених осіб вжити дій для внесення даних;
- 01 грудня 2021 року у справі № 760/30890/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на невнесення відомостей до ЄРДР за заявою № 907 від 13 листопада 2021 року (вх.№ С-14792; С-14793). Суд зобов'язав уповноважену службову особу внести дані та повідомити заявника;
- 22 грудня 2021 року у справі № 760/33718/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на невнесення відомостей за заявами № 913-914 від 13 грудня 2021 року. Суд зобов'язав внести такі відомості та поінформувати заявника;
- 22 грудня 2021 року у справі № 760/33284/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на невнесення відомостей до ЄРДР за заявою № 910 від 03 грудня 2021 року (вх. № С-15729). Суд зобов'язав уповноважену особу внести відомості;
- 22 грудня 2021 року у справі № 760/33360/21 задоволено скаргу на невнесення відомостей до ЄРДР за заявою № 911 від 06 грудня 2021 року (вх. № С-15827). Суд зобов'язав уповноважену особу здійснити внесення даних;
- 10 січня 2022 року у справі № 760/34908/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на невнесення до ЄРДР відомостей за заявою вих. № 918 від 28 грудня 2021 року (вх.№С-16781). Суд зобов'язав внести відповідні дані у 24-годинний строк;
- 17 січня 2022 року у справі № 760/33722/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей за заявою № 912 від 13 грудня 2021 року. Суд зобов'язав внести відомості та повідомити заявника;
- 04 лютого 2022 року у справі № 760/2243/22 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на невнесення Директором НАБУ відомостей за заявою № 923 від 24 січня 2022 року (вх. Ко-740). Суд зобов'язав уповноважену особу внести відповідні дані;
- 18 лютого 2022 року у справі № 760/2237/22 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на невнесення відомостей до ЄРДР за заявою № 921 від 27 січня 2022 року. Суд зобов'язав уповноважену особу внести відповідні відомості та поінформувати заявника.
Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 стверджував, що невиконання НАБУ чотирнадцяти ухвал слідчих суддів нібито спричинило йому моральну шкоду. Водночас позивач не надав жодного доказу існування причинно-наслідкового зв'язку між кожною з ухвал і заявленими немайновими втратами, не конкретизував у чому полягають страждання чи приниження, не визначив їх обсяг і не пояснив, як саме ці наслідки пов'язані з діями посадових осіб НАБУ.
Вказує, що до справи долучені такі витяги, які підтверджують реєстрацію відповідних заяв, проте суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та фактично виходив із припущення про невиконання ухвал, не дослідивши долучені докази.
Крім того, у матеріалах справи містяться документи, які підтверджують вжиття НАБУ заходів щодо виконання ухвал слідчих суддів. Суд першої інстанції не дослідив та не оцінив ці докази, хоча вони мають істотне значення для правильного вирішення спору. Фактична незгода позивача зі змістом витягів з ЄРДР не може бути підставою для висновку про невиконання ухвал, оскільки саме ці витяги підтверджують факт внесення відомостей та початок досудового розслідування.
Наголошує, що права позивача у зв'язку з невнесенням відомостей були поновлені ухвалами слідчих суддів, що відповідає процесуальній природі судового контролю за діями органів досудового розслідування. Сам факт винесення слідчим суддею ухвали про зобов'язання внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про незаконність поведінки посадових осіб органу, що неодноразово підтверджено Верховним Судом. У жодній із чотирнадцяти ухвал не міститься висновку про неправомірність дій або бездіяльності Національного бюро, що прямо виключає можливість покладення на державу відповідальності.
Позивач також не надав доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральних чи фізичних страждань. Посилання на те, що він вимушено витрачав час на підготовку скарг, звернення до органів та відвідування установ, не може свідчити про наявність моральної шкоди, оскільки такі дії є реалізацією гарантованого КПК України права на оскарження та не утворюють підстав для деліктної відповідальності. Суд першої інстанції не з'ясував, якими доказами підтверджується факт негативних переживань позивача, не дослідив обставин, що мають значення для визначення наявності і розміру шкоди, та не встановив причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленою шкодою.
Звертає увагу, що Верховний Суд у своїй усталеній практиці роз'яснює, що не кожне негативне емоційне переживання досягає рівня страждання чи приниження, яке вимагає компенсації; доведення цього лежить на позивачі. ОСОБА_1 таких доказів не надано. Фактично його аргументи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, прийнятими у межах кримінального провадження, що саме по собі не становить шкоди немайнового характеру.
Також не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОГП подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права,
Апеляційна скарга ОГП мотивована тим, що суд першої інстанції частково задовольняючи позов, обмежився загальною констатацією про нібито невиконання ухвал слідчих суддів, не встановив, які саме дії чи бездіяльність посадових осіб правоохоронних органів становили порушення, хто їх вчинив, які норми закону були порушені та чим доводиться причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідачів і моральною шкодою, на яку посилається позивач.
Вказує, що на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05 січня 2018 року у справі № 757/35460/17-к, постановленої за заявою від 12 червня 2017 року, ОГП 03 березня 2018 року зареєстрував кримінальне провадження № 42018000000000486 за ознаками ч. 1 ст. 364 КК України, про що позивача повідомлено листом № 17/7-36812-18 від 14 березня 2018 року. Матеріали об'єднані з провадженням № 42012110090000120, досудове розслідування триває.
Зазначає, що ухвала від 07 лютого 2018 року у справі № 757/56154/17-к за заявою від 19 вересня 2017 року виконана шляхом реєстрації 02 березня 2018 року провадження № 42018000000000482 і позивача сповіщено листом № 17/7-3244-18. Матеріали об'єднано з № 42012110090000120, розслідування триває.
Ухвала від 06 липня 2020 року у справі № 757/25237/20-к за заявою від 15 червня 2020 року була виконана шляхом реєстрації 17 серпня 2020 року провадження № 42020000000001535. Позивача повідомлено листом № 31/3/3-1729вих-20 від 20 серпня 2020 року. 16 березня 2023 року провадження закрито у зв'язку з декриміналізацією ст. 375 КК України.
Стверджує, що ухвала від 12 січня 2021 року у справі № 757/57799/20-к реалізована реєстрацією 01 лютого 2021 року провадження № 42021000000000247. Позивача поінформовано листом № 31/3/3-205вих-21 від 03 лютого 2021 року. 10 червня 2021 року провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Ухвалу від 19 січня 2021 року у справі № 757/29207/20-к виконано реєстрацією 12 лютого 2021 року провадження № 42021000000000318. Позивача повідомлено листом №31/3/3-23731вих-21 від 09 березня 2021 року. 02 квітня 2021 року провадження закрито.
Ухвала від 25 січня 2021 року у справі № 757/57920/20-к виконана реєстрацією 26 лютого 2021 року провадження № 42021000000000442. Позивача повідомлено листом № 31/3/3-30532вих-21 від 24 березня 2021 року. 22 квітня 2021 року провадження об'єднано з № 52021000000000027. 02 жовтня 2023 року це провадження закрито, а 26 квітня 2024 року - відновлено й розслідування триває.
Ухвалу від 04 лютого 2021 року у справі № 757/5068/21-к щодо заяв від 25, 26 та 27 січня 2021 року виконано 24 лютого 2021 року реєстрацією проваджень № 42021000000000403, № 42021000000000404, № 42021000000000405. Позивача повідомлено листом від 24 лютого 2021 року № 31/3/3-342вих-21. Провадження об'єднано, слідство триває.
Ухвала від 05 квітня 2021 року у справі № 757/11479/21-к була реалізована шляхом реєстрації 24 лютого 2021 року проваджень № 42021000000000916, № 42021000000000917 та № 42021000000000918, об'єднаних з № 42012110090000120. Позивача повідомлено листом № 31/3/3-976вих-21 від 18 травня 2021 року. Розслідування триває.
Ухвала від 16 вересня 2021 року у справі № 757/48139/21-к виконана шляхом внесення 18 травня 2022 року відомостей і реєстрації провадження № 42022000000000591. Позивача повідомлено листом № 31/3/3-543вих-22 від 19 травня 2022 року. Провадження об'єднано з № 42021000000001282, яке 02 липня 2022 року закрито.
Ухвалу від 17 грудня 2021 року у справі № 757/61978/21-к виконано реєстрацією 16 травня 2022 року проваджень № 42022000000000577, № 42022000000000578, № 42022000000000579 та № 42022000000000580. Позивача повідомлено листом № 31/3/3-528вих-22 від 17 травня 2022 року. 27 березня 2023 року провадження закрито.
Ухвалу від 28 грудня 2021 року у справі № 757/67661/21-к виконано реєстрацією 17 травня 2022 року провадження № 42022000000000584, про що повідомлено листом № 31/3/3-553вих-22 від 20 травня 2022 року. Провадження об'єднано з № 42012110090000120, слідство триває.
Ухвалу від 25 січня 2022 року у справі № 757/933/22-к виконано реєстрацією 17 травня 2022 року провадження № 42022000000000583. Заявника повідомлено листом № 31/3/3-537вих-22 від 18 травня 2022 року. 27 лютого 2023 року провадження закрито.
Наголошує, що ухвали від 18 січня 2021 року (№ 757/1566/21-к) та від 13 січня 2022 року (№ 757/931/22-к), якими ОГП зобов'язано розглянути заяви позивача в порядку ст. 214 КПК, фактично до ОГП не надходили, що підтверджується даними інформаційної системи прокуратури.
Ухвали у справах № 791/38922/21 від 03 листопада 2021 року, № 761/1441/21 від 20 січня 2021 року, № 757/1569/21-к від 05 лютого 2021 року, № 757/1573/21-к від 05 лютого 2021 року, № 757/67660/21-к від 28 грудня 2021 року стосуються виключно компетенції ДБР, а не ОГП.
Ухвала Печерського районного суду від 13 серпня 2020 року у справі №757/33093/20-к, додана позивачем, містить неточності, оскільки в ЄДРСР оприлюднено інший текст, у якому йдеться про прокуратуру міста Києва, що ставить під сумнів достовірність документа, використаного позивачем.
Стверджує, що витяги з ЄРДР, сформовані згідно з Положенням про порядок ведення ЄРДР, є належним доказом внесення відомостей і виконання ухвал, тоді як суб'єктивні твердження позивача не спростовують офіційні дані. Наголошує, що згідно з правовими позиціями Верховного Суду сам факт ухвали слідчого судді про внесення відомостей не підтверджує протиправності дій прокурора.
Вказує, що позивач не довів наявності моральної шкоди, не навів доказів її обсягу, тривалості, інтенсивності та причинного зв'язку з діями ОГП, а матеріали справи не містять даних про будь-яке погіршення його життєвих або психологічних обставин, яке могло б бути наслідком дій службових осіб прокуратури.
Узагальнюючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що застосування ст.ст.1173 та 1174 ЦК України можливе лише за одночасної наявності трьох умов: незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади; шкоди, заподіяної фізичній або юридичній особі; причинного зв'язку між такою незаконною дією (бездіяльністю) та шкодою.
Вказує, що у справі не встановлено жодного із зазначених елементів: відсутнє судове рішення про незаконність дій ОГП, відсутні докази шкоди та її причинного зв'язку з поведінкою відповідача, позивач не підтвердив належними доказами ані факту, ані розміру, ані характеру моральних страждань. Таким чином, підстави для застосування ст.ст. 1173-1174 ЦК України відсутні, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване.
НАБУ подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що доводи апеляції є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказує, що ст.ст. 23, 1173, 1174 та 1176 ЦК України встановлюють вичерпні підстави для відшкодування моральної шкоди державою, серед яких внесення відомостей до ЄРДР не передбачено. Наголошує, що внесення таких відомостей на виконання ухвали слідчого судді від 03 вересня 2025 року у порядку ст. 303 КПК України не є протиправним діянням та не утворює складу цивільного правопорушення. Позивач не довів обов'язкових елементів цивільно-правової відповідальності - факту шкоди, її протиправного заподіяння та причинно-наслідкового зв'язку між діями органу та заявленими моральними стражданнями. Зазначає, що відсутність хоча б одного з цих елементів згідно зі ст.ст. 76, 81 ЦПК України є підставою для відмови у позові. Вказує, що відповідно до практики Верховного Суду сам факт внесення відомостей до ЄРДР не створює права на відшкодування моральної шкоди. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
ОГП подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що ухвали слідчих суддів, на які посилається апелянт, були виконані в повному обсязі уповноваженими особами, що підтверджується матеріалами справи та доданими доказами. Жодна з ухвал не містить встановлених судом ознак протиправної поведінки працівників ОГП та не констатує факту невиконання рішень. Вказує, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, її обсяг чи причинно-наслідковий зв'язок між діями правоохоронних органів та заявленими стражданнями. Суд першої інстанції також не встановив конкретних рішень чи дій, які б свідчили про неправомірність поведінки службових осіб прокуратури. Зазначає, що сам факт звернення заявника до суду для оскарження процесуальних рішень не є підтвердженням незаконності діяльності слідчого чи прокурора та не утворює підстав для стягнення моральної шкоди у розумінні ст. ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України та правових висновків Верховного Суду. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
ОСОБА_1 та ДКСУ не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, враховуючи доводи, наведені у відзиві НАБУ та ОГП на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 вересня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб ОГП, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 19 серпня 2021 року. Зобов'язано уповноважених осіб ОГП внести відомості ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 19 серпня 2021 року № 897/2 та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.
04 листопада 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої службової особи НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, зобов'язано службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві вих.№ 898 від 20 жовтня 2021 року, поданій ОСОБА_1 (вх. № С-13543 від 20 жовтня 2021 року).
17 грудня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення та зобов'язано уповноважених осіб ОГП внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про внесення кримінального правопорушення від 20 жовтня 2021 року вих. № 898, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
04 листопада 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР та зобов'язано службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві вих. № 901 від 26 жовтня 2021 року, поданій ОСОБА_1 до НАБУ (вх. С-13850 від 26 жовтня 2021 року).
24 листопада 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, зобов'язано службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві вих. 902 від 05 листопада 2021 року, поданій ОСОБА_1 до НАБУ.
29 листопада 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відповідальних осіб НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважених осіб НАБУ вжити дії щодо внесення до ЄРДР відомостей на підставі заяви ОСОБА_1 за № 903 від 10 листопада 2021 року (зареєстровано 10 листопада 2021 року під № С-14532) про вчинення кримінального правопорушення.
01 грудня 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка виразилась у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язано уповноважену службову особу НАБУ внести до ЄРДР відомості згідно заяв ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, що отримана суб'єктом оскарження № С- №14792, №С-14793 від 15 листопада 2021 року, про що проінформувати заявника.
22 грудня 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка виразилась у невнесенні відомостей до ЄРДР , зобов'язано уповноважену службову особу НАБУ внести до ЄРДР відомості згідно із заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 03 грудня 2021 року № 910, що отримана суб'єктом оскарження № С-15729 03 грудня 2021 року, про що проінформувати заявника.
05 вересня 2018 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва скасовано постанову детектива НАБУ Жуваки С.О. про відмову у визнанні потерпілим від 26 липня 2018 року, зобов'язано видати ОСОБА_1 пам'ятку про права потерпілого.
22 грудня 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка виразилась у невнесенні відомостей до ЄРДР, зобов'язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості згідно із заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення № 922 від 06 грудня 2021 року, що отримана суб'єктом оскарження № С-15827 06 грудня 2021 року, про що проінформувати заявника.
17 січня 2022 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка виразилась у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості згідно із заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 13 грудня 2021 року № 912, що отримана суб'єктом оскарження 13 грудня 2021 року, про що проінформувати заявника.
13 січня 2022 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, зобов'язано уповноважену особу ОГП розглянути в порядку ч. 4 ст. 214 КПК України заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2021 року за № 918 про вчинення кримінального правопорушення.
25 січня 2022 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано компетентну особу на внесення до ЄРДР ОГП внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 № 919 від 28 грудня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення.
10 січня 2022 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої службової особи НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, зобов'язано службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві вих. № 919 від 28 грудня 2021 року, поданої ОСОБА_1 до НАБУ (вх. № С-16830 від 28 грудня 2021 року).
18 лютого 2022 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка виразилась у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості згідно із заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення № 921 від 27 січня 2022 року, що отримана суб'єктом оскарження 27 січня 2022 року.
04 лютого 2022 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність директора НАБУ Ситника А.С., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, зобов'язано службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві вих. № 923 від 24 січня 2022 року, поданій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до НАБУ (вх. № Ко-740 від 24 лютого 2022 року).
25 січня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність ОГП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано компетентну особу на внесення відомостей до ЄРДР ОГП внести відомості до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_1 від 21 грудня 2020 року вх.№ С-18849 про вчинення кримінального правопорушення.
22 січня 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність директора НАБУ Ситника А.С., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначені в заяві № 871 від 11 січня 2021 року, поданій ОСОБА_1 до НАБУ (вх. С-273 від 11 січня 2021 року).
18 січня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважених осіб ОГП розглянути в порядку ч.4 ст.214 КПК України заяву ОСОБА_1 про груповий службовий злочин № 872 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ст.396 КК України.
03 лютого 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов'язано уповноважених службових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості по заяві ОСОБА_1 № 872 від 11 січня 2021 року.
04 лютого 2021 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених прокурорів ОГП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважених осіб ОГП внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 27 січня 2021 року № 876 від 26 січня 2021 року і від 25 січня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.
05 квітня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважених осіб ОГП внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 15 червня 2020 року № 842, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
06 липня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано компетентних осіб ОГП внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 № 842 від 15 червня 2020 року.
13 серпня 2020 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважену особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України розглянути в порядку ч.4 ст.214 КПК України заяву ОСОБА_1 від 22 липня 2020 року № 845/1 про вчинення злочинів.
12 січня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи ОГП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважену особу ОГП до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення № 860 від 21 грудня 2020 року, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
16 серпня 2019 року слідчим суддею Деснянського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до ЄДДР, зобов'язано уповноважену особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення по заяві ОСОБА_1 № 809 та № 810 від 16 жовтня 2018 року, повідомити ОСОБА_1 про внесення відомостей по заяві про кримінальне правопорушення до ЄРДР та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
07 лютого 2018 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважених осіб ОГП внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення за № 759 від 19 вересня 2017 року та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.
05 січня 2018 року слідчим суддею Дарницького районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, зобов'язано уповноважених осіб ОГП внести заяву скаржника ОСОБА_1 про намір вчинення злочинів № 747, АДРЕСА_1 та № 749 від 12 червня 2017 року до ЄРДР.
Зміст заявлених позовних вимог свідчить про те, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про відшкодування шкоди, завданої позивачу органом досудового розслідування у зв'язку з невиконанням судових рішень.
У даній справі правовідносини, які виникли між сторонами на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано ст.130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Частинами 2 та 3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Нормами, які регламентують відшкодування, зокрема, моральної шкоди є положення ст.1167 та ст.1176 ЦК України.
Статтею 1167 ЦК України (загальна правова норма, що регламентує відшкодування моральної шкоди) передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (що також передбачено ч.1 ст.1176 ЦК України); 3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім того, спеціальною правовою нормою ч.ч. 2, 6, 7 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
В Україні існує спеціальний Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зі змісту ст.1 якого слідує, що його дія поширюється на осіб, які незаконно зазнали обмеження будь-якого їх права внаслідок застосування щодо них органами досудового розслідування, прокуратури чи суду заходів впливу за положеннями КПК та КК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до п.5 ст.3 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Частинами 5 та 6 ст.4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
В тож же час за загальним принципом шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у справі, якщо це передбачено відповідним законом, наприклад, ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач, як особа, котра перебувала під слідством має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц.
Відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 2 КПК Українивизначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ч.1, 2 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
У матеріалах даної справи наявне численне листування між ОГП, НАБУ та ОСОБА_1 з приводу внесення відомостей за заявами позивача до ЄРДР та виконання винесених на користь позивача ухвал, з яких вбачається, що ухвали слідчих суддів, винесених на користь позивача, виконані у спосіб, передбачений законом, не були.
Позивач вказує, що відповідачі не виконують належним чином свої обов'язки, передбачені КПК України, як не виконують і судові рішення, прийняті на його користь, відомості до ЄРДР не вносять, що і потягло за собою цілу низку подальших його звернень щодо оскарження бездіяльності ОГП і НАБУ протягом 2018-2022 років, на що він був змушений витрачати свій час, робити численні копії документів, що призвело до його моральних страждань, порушення звичайних життєвих зв'язків.
За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.6Конвенції.
Відповідно до ст.129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до п.6 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення ст.3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст.1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Згідно з п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16).
Правова кваліфікація та характер правовідносин який виник між сторонами учасниками справи не заперечується.
Як встановлено вище, 05 вересня 2018 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва скасовано постанову детектива НАБУ Жуваки С.О. про відмову у визнанні потерпілим від 26 липня 2018 року, зобов'язано видати ОСОБА_1 пам'ятку про права потерпілого (а.с.91, т.1).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що уповноваженими особами НАБУ була належним чином виконана вказана ухвала слідчого судді від 05 вересня 2018 року та було видано ОСОБА_1 пам'ятку про права потерпілого.
Також 22 грудня 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка виразилась у невнесенні відомостей до ЄРДР, зобов'язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості згідно заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення № 922 від 06 грудня 2021 року, що отримана суб'єктом оскарження № С-15827 06 грудня 2021 року, про що проінформувати заявника (а.с.92, т.1).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що уповноваженими особами НАБУ була належним чином виконана вказана ухвала слідчого судді від 22 грудня 2021 року та було внесено до ЄРДР відомості згідно із заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення № 922 від 06 грудня 2021 року, що отримана суб'єктом оскарження №С-15827 06 грудня 2021 року, про що мало бути проінформовано заявника.
13 січня 2022 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, зобов'язано уповноважену особу ОГП розглянути в порядку ч. 4 ст. 214 КПК України заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2021 року за № 918 про вчинення кримінального правопорушення (а.с.104, т.1).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що уповноваженими особами ОГП була належним чином виконана вказана ухвала слідчого судді від 13 грудня 2021 року та було розглянуто в порядку ч.4 ст.214 КПК України заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2021 року за № 918 про вчинення кримінального правопорушення.
22 січня 2021 року слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність директора НАБУ Ситника А.С., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначені в заяві № 871 від 11 січня 2021 року, поданій ОСОБА_1 до НАБУ (вх. С-273 від 11 січня 2021 року) (а.с.121, т.1).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що уповноваженими особами НАБУ була належним чином виконана вказана ухвала слідчого судді від 22 січня 2021 року та службовою особою НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали було внесено до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначені в заяві № 871 від 11 січня 2021 року, поданій ОСОБА_1 до НАБУ (вх. С-273 від 11 січня 2021 року).
18 січня 2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язано уповноважених осіб ОГП розглянути в порядку ч.4 ст.214 КПК України заяву ОСОБА_1 про груповий службовий злочин № 872 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ст.396 КК України (а.с.123, т.1).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що уповноваженими особами ОГП була належним чином виконана вказана ухвала слідчого судді від 18 січня 2021 року та уповноваженими особами ОГП було розглянуто в порядку ч.4 ст.214 КПК України заяву ОСОБА_1 про груповий службовий злочин № 872 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ст.396 КК України.
Заперечуючи проти позову НАБУ повідомило про те, що згідно із службовою запискою заступника керівника Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4 , адресованою керівнику управління Ігорю Ярчаку, встановлено, що 10 січня 2022 на адресу Солом'янського районного суду міста Києва скеровано заяву про роз'яснення ухвали від 22 грудня 2022 року у справах №760/33286/21, оскільки згідно з ч.1 ст. 480-1 КПК України відомості щодо осіб, про яких йшла мова в заявах ОСОБА_1 , вносяться до ЄРДР Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора). Згідно з даними ЄДРСР, ухвалою від 18 лютого 2022 року у цій справі у роз'ясненні відмовлено. Однак на даний час ухвала від 18 лютого 2022 №760/33286/21 про роз'яснення ухвали до НАБУ не надходила.
Колегія суддів відхиляє заперечення НАБУ про неможливість виконання ухвали слідчого судді у зв'язку з поданням заяв про її роз'яснення, оскільки ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року у справі № 760/33286/21 є судовим рішенням та обов'язкова до виконання з моменту її постановлення. Як убачається з матеріалів справи та даних ЄДРСР, ухвалою суду від 18 лютого 2022 року у роз'ясненні зазначеної вище ухвали було відмовлено.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що звернення із заявами про роз'яснення від 10 січня 2022 року не зупиняло виконання судового рішення та не звільняло орган досудового розслідування від обов'язку внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Посилання НАБУ на відсутність надходження копії ухвали про відмову в роз'ясненні також не може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення, оскільки факт відмови у роз'ясненні підтверджується офіційними даними реєстру, а виконання ухвали слідчого судді не ставиться законом у залежність від отримання її додаткових копій чи результатів розгляду заяв про роз'яснення.
Також апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ОГП про відсутність надходження до ОГП ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП та зобов'язано внести відповідні відомості до ЄРДР, а також ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ОГП та покладено обов'язок вчинити визначені процесуальні дії, що не породжувало для ОГП обов'язку їх виконання та виключало б відповідальність за бездіяльність.
Ці доводи ОГП суперечать вимогам кримінального процесуального закону, оскільки ухвали слідчого судді є судовими рішеннями, що набирають обов'язкової сили з моменту їх постановлення, а обов'язок органу прокуратури щодо їх виконання не поставлений у залежність від факту фізичного отримання копії ухвали.
Крім того, ОГП, як центральний орган прокуратури, на який покладено обов'язок здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням і нагляду за додержанням законів, зобов'язаний самостійно контролювати стан кримінальних проваджень та реагувати на встановлені судом факти бездіяльності. Водночас про існування зазначених ухвал щодо ОГП, останньому стало відомо щонайменше під час розгляду цієї справи в суді.
Дана правова ситуація свідчить про те, що право позивача на реалізацію його процесуальних прав, як учасника кримінальних проваджень, є порушеним за наслідками бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тривалий розгляд кримінального провадження щодо умисного вбивства брата позивача, яке триває значний час, відсутність прийнятих належних процесуальних рішень, а також невиконання п'яти ухвал слідчих суддів: від 05 вересня 2018 року, від 22 грудня 2021 року, від 13 січня 2022 року, від 22 січня 2021 року та від 18 січня 2021 року, якими орган досудового розслідування та органи прокуратури зобов'язувалися внести відомості до ЄРДР, розглянути заяви позивача, усунути допущену бездіяльність та вчинити конкретні процесуальні дії в межах кримінального провадження, призвели до порушення розумних строків розгляду заяв позивача.
Сукупність зазначених обставин свідчить про надмірну тривалість вирішення ініційованих позивачем процесуальних питань в межах кримінальних проваджень та про відсутність ефективного реагування державних органів на встановлені судом порушення, що становить порушення права позивача на ефективний засіб правового захисту, гарантованого ст.13 Конвенції.
Крім того, колегія суддів враховує, що внаслідок бездіяльності відповідачів позивач був позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя та витрачати свій час на підготовку численних документів, зокрема листів, заяв та скарг, копій до них, відвідувати установи, де розташовані відповідачі, звертатись до суду, що призвело, як наслідок, до душевних страждань та завдання позивачу моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок бездіяльності відповідачів, яка полягала у невиконанні п'яти ухвал слідчих суддів на корить позивача, останньому було завдано моральної шкоди.
У свою чергу відповідачі належними та допустимими доказами зазначених обставин не спростували, протилежного не довели.
Разом з тим, за результатами апеляційного перегляду суд дійшов висновку, що за винятком цих п'яти ухвал слідчих суддів, усі інші ухвали слідчих суддів, постановлені у період з 2018 по 2022 роки, були виконані ОГП та НАБУ або ж відповідачами надано належні та допустимі докази правомірності вчинених процесуальних дій. З матеріалів справи вбачається, що виконання зазначених ухвал здійснювалося у розумні строки після їх постановлення та полягало у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР. Надані відповідачами процесуальні документи та службові листи у своїй сукупності підтверджують фактичне та повне виконання більшості ухвал слідчих суддів.
Водночас незгода позивача зі змістом внесених відомостей або їх правовою кваліфікацією не може сама по собі свідчити про невиконання судових рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки тривала та системна бездіяльність органів ОГП та НАБУ, яка полягала у невиконанні п'яти ухвал слідчих суддів, обов'язкових до виконання, призвела до порушення процесуальних прав позивача та завдання йому моральної шкоди, тоді як щодо інших ухвал слідчих суддів, постановлених у період 2018-2022 років, відповідачами надано належні й допустимі докази їх виконання або правомірності вчинених процесуальних дій, що у сукупності обґрунтовує висновок про законність рішення суду першої інстанції в частині присудження відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.
Також всупереч доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, який підлягає стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , виходячи з такого.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення ЄСПЛ «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року, заява № 68490/01).
У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
Тобто визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути обґрунтований позивачем і мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.
Абзац другий ч.3 ст.23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Разом з тим, судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення однотипних правопорушень.
Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц.
Оцінюючи сукупність установлених обставин, колегія суддів виходить з того, що протиправна бездіяльність ОГП та НАБУ у цій справі підтверджена виключно щодо вказаних вище п'яти ухвал слідчих суддів, згідно з якими відповідачів було зобов'язано вчинити конкретні процесуальні дії, зокрема внести відомості до ЄРДР, розглянути заяви позивача та усунути встановлену судом бездіяльність.
Разом із тим, щодо інших ухвал слідчих суддів, постановлених у період 2018-2022 років, ОГП та НАБУ надали суду належні та допустимі докази їх виконання або правомірності вчинених процесуальних дій, що виключає висновок про системне та повне ігнорування судового контролю з боку відповідачів.
Враховуючи процесуальний характер невиконаних ухвал, а також беручи до уваги правомірну поведінку відповідачів ОГП та НАБУ щодо виконання інших вказаних позивачем ухвал слідчих суддів, колегія суддів приходить висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн 00 коп. відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
Інші докази та обставини, на які посилаються ОСОБА_1 , ОГП та НАБУ у своїх апеляційних скаргах, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурор, Національного антикорупційного бюро України - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: