справа №759/216049/25 головуючий у суді І інстанції Проскурня О.І.
провадження №33/824/5413/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко Микола Сергійович 23 жовтня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
Зауважив, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 , повідомив, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень він, з метою зупинення кровотечі, обробляв пошкоджені ділянки використовуючи антисептичні медичні препарати, не виключено на спиртовій основі, шляхом їх нанесення на пошкодженні ділянки обличчя та роту.
По приїзду працівників поліції не відмовлявся пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, будучи впевненим у його відсутності. Під час огляду з першої спроби газоаналізатор «Drager alcotest 7510» чітко зазначив за результатами тесту - алкоголь у роті. На, що ОСОБА_1 , зазначив ймовірні причини саме такого результату. Однак, працівники поліції вимагали повторного огляду, на що ОСОБА_1 , також погодився та добровільно пройшов відповідний тест. З результатами другого тесту ОСОБА_1 не погодився з посиланням на упереджене ставлення працівників поліції під час його освідування та вимагав надати йому можливість пройти незалежний аналіз у термін 2 год. Але працівники поліції затримали ОСОБА_1 та повезли до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості самостійно пройти огляд з метою спростування результатів визначених працівниками поліції.
Суд належної оцінки зазначеним доводам не надав, заперечення сторони захисту не спростував, належним чином вимоги ст.280 КУпАП не виконав, у зв'язку з чим незаконно визнав ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та притягнув до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Мельниченко Микола Сергійович доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Київська міська прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 06 листопада 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2025 року о 07 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Чорнобильській, 15А, ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Drager alcotest 7510», результат - позитивний, 2.41 % проміле, тест від 02 вересня 2025 року №1529. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ч.1ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення;
відеозаписом, де зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , в ході якого він підтвердив факт керування автомобілем (1 хв. 45 сек.), пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager alcotest 7510» та згоду ОСОБА_1 на такий огляд (50 хв. 02 сек.), процес проходження огляду на місці зупинки та ознайомлення ОСОБА_1 з його результатами (55 хв. 52 сек.), пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога (56 хв. 40 сек.) та подальшу відмову ОСОБА_1 від такого огляду (56 хв. 45 сек.), в подальшому працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога для огляду (02 год. 07 хв. 25 сек.), однак ОСОБА_1 повторно відмовився (02 год. 07 хв. 30 сек.);
чек-листом приладу «Drager alcotest 7510», де зафіксовано стан алкогольного сп'яніння, результат тесту - 2.41% проміле, що містить примітку про відмову ОСОБА_1 від підпису;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зафіксовано результат тестування і наявність стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , який не містить підпису ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції вважав, що наданими доказами підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9. а, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено наступне.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння (п. 5).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. (п. 6, 7).
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що роздруківка з результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу засвідчує результат тесту, проведеного з використанням приладу «Drager alcotest 7510» 2,41 проміле, який перевищує гранично допустиму норму встановлену п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735.
Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За даними відеозапису, який долучено поліцейськими до протоколу про адміністративне правопорушення і який безперервно фіксує процедуру огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та містить дату, час та становить цілісну, логічну картину події.
Так, 02 вересня 2025 року о 07-36 год. на виклик у зв'язку з ДТП приїхав наряд поліції.
За обставин ДТП, водій автомобіля «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ) пересік подвійну смугу чим порушив ПДР, провину свою визнав.
У зв'язку з подією ДТП працівники поліції провели огляд на стан сп'яніння усіх учасників події.
О 07-57 год за допомогою приладу «Drager alcotest 7510» проведено огляд ОСОБА_1 та виявлено сп'яніння у 2,41 проміле (07-59 год). З таким результатом ОСОБА_1 фактично не погодився, зазначивши, що це багато. Проте, вказав, що вчора вживав (випив пляшку горілки), однак сьогодні не пив.
О 08-01-58 проведено повторно огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою приладу «Drager alcotest 7510» - результат 2,41 проміле (08-02 год.)
О 08-03 год поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога на що той відмовився.
Оскільки відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію», відеозапис події відповідає вимогам статті 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення, який є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта, що ОСОБА_1 в результаті отриманих тілесних ушкоджень, з метою зупинення кровотечі, обробляв пошкоджені ділянки використовуючи антисептичні медичні препарати, не виключено на спиртовій основі, шляхом їх нанесення на пошкодженні ділянки обличчя та роту, апеляційний суд сприймає критично.
Зафіксовані на дослідженому судом відеозаписі події та обставини ДТП свідчать, що учасники ДТП травми не отримали, про наявність таких не заявляли. Зокрема, ОСОБА_1 не мав зовнішніх ознак травм, про їх отримання працівників поліції ні до ні перед оглядом не повідомив, як і не попередив про попередню обробку ротової порожнини будь-якими засобами, а заперечуючи проти результату огляду підтвердив, що напередодні вживав високу міру міцного алкоголю.
Більш того, ОСОБА_1 також відмовився від проходження огляду у медичному закладі, що на переконання апеляційного суду, у випадку правдивості тверджень апелянта, могло б підтвердити його позицію, з урахуванням методів медичних досліджень (не аналіз пари з ротової порожнини, а забір біологічної речовини), однак цього не зробив та мав пасивну поведінку.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів неправомірних дій співробітників поліції, апелянт не долучив доказів, що він оскаржував дії працівників поліції чи звертався до уповноваженого органу з дисциплінарною скаргою, тощо.
В той же час, апеляційний суд не встановив в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Посилання апелянта на заінтересованість працівників поліції та інших учасників ДТП у притягненні його до відповідальності апеляційний суд також вважає припущеннями, непідтвердженими належними та допустимими доказами.
Отже, позиція апелянта, висловлена в апеляційній скарзі розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання апелянта на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №441037 від 02 вересня 2025 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 29 грудня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко