Справа № 760/27177/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8616/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
22 грудня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області капітана юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 в межах кримінального провадження №22025101110000555 від 28.04.2025 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Сторона захисту не погоджується із задоволенням клопотання, посилаючись на необґрунтованість ризиків, що вказані слідчим, та вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України.
Апелянт зазначає, що матеріали, надані стороною обвинувачення не містять достатніх доказів для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину.
Також вказує, що у своєму клопотанні слідчий наголошував на всіх ймовірних ризиках, але чіткого та логічного обґрунтування зі сторони обвинувачення не було надано.
На переконання сторони захисту, зобов'язання довести існування ризиків не може мати в собі лише словесне пояснення слідчого/прокурора, його думку, яка базується на припущеннях, а мають бути надані документальні докази.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення обґрунтовувала тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, тому з метою уникнення покарання, яке передбачене за даний злочин, він буде переховуватись від органів досудового розслідування.
Однак, в обґрунтування даного ризику сторона обвинувачення наводить виключно припущення, які не є доказом або прямим фактом вчинення підозрюваним такої дії.
Захисник вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який зазначений в клопотанні слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не доведено і не обґрунтовано.
Також, стороною обвинувачення в клопотанні було зазначено ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який слідчий обґрунтовував таким чином: « ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме може знищити докази своєї злочинної діяльності, зокрема, наркотичні засоби, обіг яких обмежений...». З огляду на вищевказане, можна зробити висновок, що сторона обвинувачення знову ж демонструє тільки свої власні припущення.
У даному випадку, стороною обвинувачення не було наведено жодного конкретного факту чи доказу, які б могли підтвердити намір або дії підозрюваного ОСОБА_7 , спрямовані на знищення, підроблення або спотворення речей чи документів, пов'язаних з кримінальним провадженням.
Крім того, слідчий та прокурор не наводив чіткого обґрунтування, чому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може усунути цей ризик.
Захисник вважає, що стороною обвинувачення не було доведено і необґрунтовано ризик, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення також вказала ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Слідчий вказував, що ОСОБА_7 має копії відповідних процесуальних документів із зазначеними анкетними даними осіб, які також залучені до кримінального провадження і завдяки таким даним можем впливати на свідків та обвинувачених.
У клопотанні сторони обвинувачення відсутні посилання на конкретні факти: погрози, підкуп свідків, пропозиції та інші незаконні методи отримання інформації, які б підтверджували реальні методи і спроби впливу.
Загальне припущення не має відношення до реального обґрунтування ризику.
Поряд із цим, захисник звертає увагу на відсутність в клопотанні достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику, а також переліку свідків, на яких може здійснюватися тиск і форми такого тиску.
Сторона захисту не погоджується з даним ризиком і вважає його надуманим, не обґрунтованим.
Також на думку захисника надуманим і необґрунтованим є ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки наявність даного ризику взагалі нічим не підтверджено.
Крім цього, в апеляційній скарзі захисник вказує, що сторона обвинувачення зазначала, що підозрюваний ОСОБА_7 , не маючи стабільного джерела прибутку та з намаганням задовольнити свої матеріальні проблеми злочинною діяльністю - може вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що також є безпідставними припущеннями слідчого, які не є реальним доказом того, що підозрюваний має на меті вчиняти злочини.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на необґрунтованість підозри та відсутність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, апелянт вважає, що слідчий суддя зобов'язаний був постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000555 від 28.04.2025, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України та ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України.
05.11.2024 у рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
05.11.2024 повідомлення про підозру та повістки про виклик на 18.11.2024, 19.11.2024 та 20.11.2024 у відповідності до ст. 135 КПК України було вручено для передачі підозрюваному ОСОБА_7 . Голові Печерської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_13 , за результатами чого підозрюваний не з'явився.
Крім того, цього ж дня, повідомлення про підозру від 05.11.2024 та повістки про виклик на 18.11.2024, 19.11.2024, 20.11.2024 були надіслані у програмі для обміну миттєвими повідомленнями «Viber» у форматі PDF з роз'ясненням на особистий номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з прив'язаного до мобільного телефону: « НОМЕР_1 ». Відповідно до скріншотів повідомлення ОСОБА_7 було надіслано о 14 год. 45 хв., за результатами чого підозрюваний не з'явився.
Також, цього ж дня, повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 05.11.2024 та повістки про виклик на 18.11.2024, 19.11.2024, 20.11.2024 були надіслані у програмі для обміну миттєвими повідомленнями «WhatsApp» у форматі PDF з роз'ясненням на номер мобільного телефону, яким користується мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_14 , з прив'язаного до мобільного телефону: « НОМЕР_2 ». Відповідно до скріншотів повідомлення ОСОБА_14 було надіслано о 14 год. 00 хв., за результатами чого підозрюваний не з'явився.
18.11.2024 ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
19.11.2024 ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
20.11.2024 ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
28.04.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
28.04.2025 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_7 від 28.04.2025 та повістки про виклик на 01.05.2025, 02.05.2025 та 03.05.2025 були надіслані шляхом використання послуг поштового оператора «Укрпошта» на адресу реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, цього ж дня, повідомлення про нову та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 28.04.2025 та повістки про виклик на 01.05.2025, 02.05.2025 та 03.05.2025 були надіслані у програмі для обміну миттєвими повідомленнями «Viber» у форматі PDF з роз'ясненням на особистий номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з прив'язаного до мобільного телефону: « НОМЕР_1 ».
Також, цього ж дня, повідомлення про нову та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 28.04.2025 та повістки про виклик на 01.05.2025, 02.05.2025 та 03.05.2025 були надіслані у програмі для обміну миттєвими повідомленнями «WhatsApp» у форматі PDF з роз'ясненням на номер мобільного телефону, яким користується мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_14 , з прив'язаного до мобільного телефону: « НОМЕР_2 »., за результатами чого підозрюваний не з'явився.
01.05.2025 ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
02.05.2025 ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
03.05.2025 ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
20.11.2024 слідчим слідчого управління Головного управління, керуючись статтями 40, 110 та 281 КПК України, підозрюваного ОСОБА_7 було оголошено в розшук, виконання якого доручено співробітникам ГУ «Д» ДЗНД ГУ СБУ.
14.01.2025 на адресу слідчого управління Головного управління надійшов лист з ГУ «Д» ДЗНД ГУ СБУ про те, що стосовно ОСОБА_7 заведено оперативно-розшукову справу категорії «розшук» № 534.
Наразі розшук підозрюваного триває, встановити місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 не виявилось можливим.
01.10.2025 року старший слідчий 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області капітана юстиції ОСОБА_9 , за погодження з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22025101110000555, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2025, за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України та ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у створенні та керівництві злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України; у вчиненні контрабанди особливо небезпечних наркотичних засобів, тобто їх переміщенні через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України; у вчиненні контрабанди особливо небезпечних наркотичних засобів, тобто їх переміщенні через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України; у вчиненні контрабанди особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин у великих розмірах, тобто їх переміщенні через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України; у організації вчинення контрабанди особливо небезпечних наркотичних засобів, тобто їх переміщенні через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; у організації вчинення контрабанди особливо небезпечних наркотичних засобів, тобто їх переміщенні через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, вчиненому повторно у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; у організації вчинення закінченого замаху на контрабанду особливо небезпечних психотропних речовин, тобто їх переміщенні через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю у великих розмірах, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України; у організації вчинення закінченого замаху на контрабанду особливо небезпечних психотропних речовин, тобто їх переміщенні через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю у великих розмірах, вчиненого повторно у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України; у організації вчинення незаконного придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; у організації вчинення незаконного придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин у особливо великих розмірах, вчиненого повторно у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; у організації вчинення незаконного придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; у організації вчинення незаконного придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин у великих розмірах, вчиненому повторно у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; у організації вчинення незаконного придбання та зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України; у організації вчинення незаконного придбання та зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчиненого повторно у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України; у організації утримання місця для незаконного виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин, з корисливих мотивів, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України; у організації вчинення організації місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, з корисливих мотивів, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
05.11.2024 у рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
28.04.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про нову та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
20.11.2024 слідчим слідчого управління Головного управління, керуючись статтями 40, 110 та 281 КПК України, підозрюваного ОСОБА_7 було оголошено в розшук, виконання якого доручено співробітникам ГУ «Д» ДЗНД ГУ СБУ.
14.01.2025 на адресу слідчого управління Головного управління надійшов лист з ГУ «Д» ДЗНД ГУ СБУ про те, що стосовно ОСОБА_7 заведено оперативно-розшукову справу категорії «розшук» № 534.
Слідчий вказав, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також зазначив, що на даний час існують наступні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, також враховуючи факт здійснення ним організації контрабандного переміщення наркотичних засобів та психотропних речовин, а також їх зберігання з метою збуту на території України шляхом використання програм для обміну миттєвими повідомленнями та перебування ОСОБА_7 за межами території країни, а відтак встановлена наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме може знищити докази своєї злочинної діяльності, зокрема, наркотичні засоби, обіг яких обмежений, які підтверджують факт вчинення ним інкримінованих йому злочинів.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 , з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення, в якому він у даний час підозрюється, може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та інших підозрюваних, відомості щодо яких було виділено в окреме кримінальне провадження.
Враховуючи те, що підозрюваному надані копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних, на переконання сторони обвинувачення підозрюваний може незаконно впливати на зазначених свідків та обвинувачених, з метою зміни показів останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, обґрунтовується тим, що підозрюваний є лише ланкою добре налагодженої злочинної схеми щодо контрабанди наркотичних засобів, тобто їх переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у великих розмірах у складі злочинної організації, тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може перешкоджати органу досудового розслідування встановлювати інших можливих співучасників злочинної діяльності.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_7 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, підтверджується тим, що останній не має стабільного джерела прибутку та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення ним вказаних злочинів.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, має достатні можливості для того щоб негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду шляхом незаконного впливу на свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні, приховування, знищення чи спотворення речових доказів, може вчиняти інші кримінальні правопорушення - до нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі зазначених обставин, слідчий просить застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в порядку частини шостої статті 193 КПК України, оскільки останній оголошений у міжнародний розшук.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області капітана юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обираючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 , у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність по справі інформації, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від органів досудового розслідування та суду) вбачається з того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, також враховуючи факт здійснення ним організації контрабандного переміщення наркотичних засобів та психотропних речових, а також їх зберігання з метою збуту на території України шляхом використання програм для обміну миттєвими повідомленнями та перебування ОСОБА_7 за межами території країни, встановлена наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме може знищити докази своєї злочинної діяльності, зокрема, наркотичні засоби, обіг яких обмежений, які підтверджують факт вчинення ним інкримінованих йому злочинів.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні) підтверджується тим, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення, в якому він на даний час підозрюється, може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та інших підозрюваних, відомості щодо яких було виділено в окреме кримінальне провадження.
Враховуючи те, що підозрюваному надані копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних, підозрюваний може незаконно впливати на зазначених свідків та обвинувачених, з метою зміни показів останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), обґрунтовується тим, що на даний час перевіряються відомості щодо залучення інших осіб до організованої групи та вчинення ними злочинів, які могли сприяти їх вчиненню або подальшому переховуванню підозрюваних. Крім цього, приховання доказів, знищення речових доказів, повідомлення невстановленим співучасникам інформації, яка сприятиме їхньому переховуванню, є актуальною.
Організована група у своїй діяльності вживала конспіративні заходи своєї злочинної діяльності, учасники вживали активні дії для не викриття себе та всіх співучасників організованої групи. У тому числі, існує ризик покриття невстановлених співучасників та надання їм інформації про хід та стан досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, що може стати йому відомим під час реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що в свою чергу суттєво нашкодить кримінальному провадженню.
Крім цього, приховання доказів, знищення речових доказів, повідомлення невстановленим співучасникам інформації, яка сприятиме їхньому переховуванню, є актуальною.
Враховуючи викладене, існує реальний ризик, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто наявний реальний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується) обґрунтовується тим, що вчинені ОСОБА_7 кримінальні правопорушення класифікуються як особливо тяжкі злочини, які мають корисливий мотив. Відсутність законного джерела доходу та наявність корисливого мотиву, разом із систематичним вчиненням злочинів з метою особистого збагачення, відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження, створюють підстави для висновку, що зазначена особа може продовжувати злочинну діяльність, збагачуючись шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, слідчим суддею враховано, на теперішній час, місцезнаходження ОСОБА_7 , у зв'язку з чим останнього постановою слідчого від 20.11.2024 року оголошено в міжнародний розшук.
Також враховано, що 14.01.2025 на адресу слідчого управління Головного управління надійшов лист з ГУ «Д» ДЗНД ГУ СБУ про те, що стосовно ОСОБА_7 заведено оперативно-розшукову справу категорії «розшук» № 534.
Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, законодавцем передбачено можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності декількох обставин, які одна від одної не залежать.
У зв'язку із перебуванням підозрюваного за межами України та переховування від органів досудового розслідування, останнього оголошено у розшук, а в подальшому - у міжнародний розшук, що підтверджується постановою слідчого від 20.11.2024 року, яка в свою чергу оскарженню та скасуванню не підлягає.
Отже, КПК України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошена у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Зі змісту даної норми закону випливає, що такий розшук може бути державним, міждержавним, міжнародним. Особа оголошується в міжнародний розшук після або одночасно з оголошенням в державний розшук. За наявності підтвердження відомостей про виїзд розшукуваної особи з України міжнародний розшук оголошується негайно. Міжнародний розшук не замінює собою міждержавний розшук в межах певного кола держав і може здійснюватися паралельно з ним.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено шляхом винесення постанов про оголошення ОСОБА_7 в державний і міжнародний розшуки.
Винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.
Фактично дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до РА Укрбюро Інтерполу та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є початком перебування особи в міжнародному розшуку в розумінні вимог ст. 281 КПК України, а будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витягу з бази Інтерполу тощо, зазначена норма закону не вимагає.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5).
Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК).
Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на територію України до місця кримінального провадження.
Таким чином, органом досудового розслідування доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, а тому у сторони обвинувачення наявне право на звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного та конкретними ознаками інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для залишення без задоволення клопотання слідчого колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянта на недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, а також те, що наразі місцезнаходження підозрюваного невідоме, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання відсутні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4