3 грудня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2023,яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла.
На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України; кримінальне провадження стосовно нього у цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2021, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 2 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, вирішено виконувати самостійно.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Пирогівка Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим,
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, а також іншої (третьої) особи, виник спільний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_12 з корисливих мотивів, та напад на останнього, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб.
Так, 07 квітня 2017 року близько 09 год. потерпілий ОСОБА_12 на власному автомобілі приїхав до заправки «Аміс», що навпроти будинку № 16 по вул. Пріорській у м.Києві, зачинив двері автомобіля та направився у напрямку вказаного будинку на роботу. Коли ОСОБА_12 проходив повз паркан, який знаходиться біля новобудови, де стояв ОСОБА_6 , останній підійшов до ОСОБА_12 з лівої сторони та кулаком правої руки наніс один удар в ліву частину обличчя, а саме у скроню.
У цей же час, інша особа, яка знаходилась поруч з автомобілем марки «Volkswagen Golf 3», н.з. НОМЕР_1 , обхопив ОСОБА_12 руками, з метою придушення його волі до самооборони і блокуючи його можливість чинити опір та позбавити можливості для вільного руху. Після чого, ОСОБА_6 та інша особа, у примусовому порядку, проти волі ОСОБА_12 , помістили останнього в горизонтальному положенні на заднє пасажирське сидіння до салону автомобіля марки «Volkswagen Golf 3», н.з. НОМЕР_1 , а потім і самі сіли на заднє сидіння автомобіля та утримували ОСОБА_12 руками, щоб останній не чинив опір та не міг вільно залишити салон автомобіля. Інша особа, яка перебувала за кермом, почала керувати автомобілем.
Під час руху автомобіля, ОСОБА_12 почав чинити опір нападникам, а саме почав ногами вибивати задні праві двері автомобіля, щоб залишити салон автомобіля, де його насильно утримували. Продовжуючи реалізувати спільний умисел, ОСОБА_6 та інша особа, почали наносити численні удари в хаотичному порядку кулаками в ліву частину тулуба та в ліву ногу, в область гомілки ОСОБА_12 , тим самим спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден.
Вказані особи, перебуваючи в салоні автомобіля, погрожуючи ОСОБА_12 застосуванням ножа, наказали віддати належне йому майно. ОСОБА_12 , сприймаючи погрозу застосування до нього ножа як реальну, побоюючись за своє життя чи здоров'я, віддав нападникам годинник марки «Tissot», вартістю 15 000 гривень та сумку коричневого кольору, яка матеріальної цінності не становить, всередині якої знаходились: паспорт громадянина України та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_2 та гаманець чорного кольору, який матеріальної цінності не становить, грошові кошти в розмірі 10 000 гривень, грошові кошти в сумі 101 долар США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2 737 гривень 13 копійок.
Цього ж дня, приблизно о 09 год. 20 хв., ОСОБА_6 та дві інші особи, приїхали до будинку № 8-А по вул. Полярній у м. Києві, де покинули салон автомобіля і зникли у невідомому напрямку, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд та надали можливість ОСОБА_12 вільно залишити салон автомобіля.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, потерпілому ОСОБА_12 спричинено майнову шкоду на загальну суму 27 737 гривень 13 копійок.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за обвинуваченням в тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у нього, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 , виник спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_12 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та напад на останнього, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб. ОСОБА_7 визначив вчинення вказаних злочинів як основний засіб для власного збагачення.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_13 з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , для реалізації спільного злочинного умислу, під час розмови розробили злочинний план своїх дій із розподілом ролей між ними.
Так, згідно розподілених ролей, ОСОБА_13 , повинен керувати автомобілем темно-синього кольору з капотом зеленого кольору марки «Volkswagen Golf 3» з литовськими номерами н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні сидіти на пасажирських сидіннях позаду вказаного автомобіля та після прибуття на визначене місце ОСОБА_6 повинен спостерігати за навколишньою обстановкою, після появи ОСОБА_12 подавити його волю і в разі необхідності, якщо останній буде чинити опір, застосувати до нього фізичну силу та проти його волі помістити до вказаного автомобіля, а ОСОБА_7 повинен допомагати ОСОБА_6 , проти волі ОСОБА_12 , помістити останнього до вказаного автомобіля та застосовувати фізичну силу, і в разі опору зі сторони ОСОБА_12 , також погрозу застосувати насильства, що є небезпечним для його життя чи здоров'я, а саме висунути погрозу застосувати ножа, щоб в подальшому ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безперешкодно заволоділи особистим майном останнього.
В подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел вищевказаної групи осіб, 07.04.2017 приблизно о 07 год. 00 хв., ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_14 на автомобілі темно-синього кольору з капотом зеленого кольору марки «Volkswagen Golf 3», н.з. НОМЕР_1 , прибули до автозаправки «Амік», яка розташована навпроти будинку № 16 по вул. Пріорській у м. Києві, для очікування появи ОСОБА_12 .
Цього ж дня приблизно о 09 год. 00 хв., ОСОБА_13 , який перебував за кермом вказаного автомобіля, виїхав з автозаправки та припаркував автомобіль на тротуарі поблизу новобудови, яка знаходиться за цією ж адресою.
Продовжуючи реалізувати єдиний злочинний умисел, ОСОБА_6 вийшов з салону автомобіля та став поблизу паркану, який знаходиться біля новобудови і спостерігав за навколишньою обстановкою. В цей час ОСОБА_7 відчинив праві задні пасажирські двері автомобіля та знаходився біля нього, а ОСОБА_13 залишився всередині автомобіля на місці водія.
Цього ж дня приблизно о 09 год. 05 хв. потерпілий ОСОБА_12 на власному автомобілі марки «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , приїхав до заправки «Амік», що навпроти будинку № 16 по вул. Пріорській у м. Києві, зачинив двері автомобіля та направився у напрямку вказаного будинку на будівельний майданчик новобудови, оскільки він працює начальником дільниці ТОВ «Спецбуд-Плюс». Так, коли ОСОБА_12 проходив повз паркан, який знаходиться біля новобудови, де стояв ОСОБА_6 , останній підійшов до ОСОБА_12 з лівої сторони та кулаком правої руки наніс один удар в ліву частину обличчя, а саме у скроню.
Згідно розподілених ролей, в цей же час ОСОБА_7 , який знаходився поруч із вказаним автомобілем, обхопив ОСОБА_12 руками, з метою придушення його волі до самооборони і блокуючи його можливість чинити опір та бути позбавленим можливості для вільного руху. Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у примусовому порядку, проти волі ОСОБА_12 , тим самим порушуючи його право на свободу та особисту недоторканість, помістили останнього в горизонтальному положенні на заднє пасажирське сидіння до салону автомобіля марки «Volkswagen Golf 3», н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також сіли на заднє сидіння автомобіля та утримуючи ОСОБА_12 руками, щоб останній не чинив опір та не міг вільно залишити салон автомобіля, помістили його в горизонтальному положенні собі на ноги. ОСОБА_13 , який перебував за кермом, почав керувати автомобілем.
В цей час, ОСОБА_12 почав чинити опір нападникам, а саме почав ногами вибивати задні праві двері автомобіля, щоб залишити салон автомобіля, де його насильно утримували. Продовжуючи реалізувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали наносити численні удари в хаотичному порядку кулаками в ліву частину тулуба та в ліву ногу в область гомілки ОСОБА_12 , тим самим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спричинили ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження у вигляді саден.
Перебуваючи в салоні автомобіля, оскільки ОСОБА_12 не припиняв чинити опір та намагався ногами вибити задні праві двері автомобіля, щоб залишити його салон, з метою придушення волі потерпілого до самооборони та можливості чинити опір, ОСОБА_6 сказав щоб ОСОБА_7 дістав ніж та зарізав ОСОБА_12 . Останній сприйняв погрозу застосування до нього ножа як реальну, побоюючись за своє життя чи здоров'я.
В подальшому, рухаючись по вул. Полярній у м. Києві у напрямку будинку № 8-А, ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знаходились всередині салону автомобіля марки «Volkswagen Golf 3» н.з. НОМЕР_1 , заволоділи наступними особистими речами ОСОБА_12 , а саме: зірвали з лівої руки годинник марки «Tissot», вартістю 15 000 гривень та вихопили сумку коричневого кольору, яку ОСОБА_12 тримав в руках і яка матеріальної цінності не становить, всередині якої знаходились: паспорт громадянина України та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_2 та гаманець чорного кольору, які матеріальної цінності не становлять, грошові кошти в розмірі 10 000 гривень, грошові кошти в сумі 101 долар США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2 737 гривень 13 копійок.
Так, цього ж дня приблизно о 09 год. 20 хв., ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно позбавивши волі ОСОБА_12 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб та перешкоджаючи останньому обирати за своєю волею місцезнаходження, приїхали на автомобілі марки «Volkswagen Golf 3», н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_13 , доїхали до будинку № 8-А по вул. Полярній у м.Києві. ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покинули салон автомобіля і залишили місце вчинення кримінального правопорушення, зникнувши у невідомому напрямку, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд та фактично надали можливість ОСОБА_12 вільно залишити салон автомобіля.
Прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, окрім житла; за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 146 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2021, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, виконувати самостійно.
Крім того, прокурор просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, окрім житла; за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 146 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Взяти під варту ОСОБА_7 в залі суду та утримувати в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до часу приведення вироку до виконання. У строк відбування покарання зарахувати період його перебування в місцях попереднього ув'язнення з часу затримання, тобто з 02.08.2017 по 20.04.2018 включно. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня проголошення вироку. У резолютивній частині вироку зазначити «Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судові витрати солідарно в повному обсязі за проведення ряду експертиз в розмірі 5316 грн. 77 коп. з кожного». У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зокрема зазначає, що суд не надав жодної оцінки заяві ОСОБА_7 від 18.10.2017, написаної власноручно про його відмову від захисника ОСОБА_15 , яка свідчить про належну відмову підозрюваного від захисника згідно з ст. 54 КПК України. Вказує, що на момент надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними 18.10.2017, адвокат ОСОБА_15 вже не був захисником ОСОБА_7 , тому в протоколі відсутній його підпис. Звертає увагу, що ОСОБА_7 роз'яснено його процесуальні права, зокрема право на захист, однак останній, після відмови від адвоката ОСОБА_15 , не скористався своїм правом на захист, не вжив жодних заходів щодо забезпечення участі захисника в кримінальному провадженні. Стверджує, що на момент виконання слідчим вимог ст. 290 КПК України та на момент вручення ОСОБА_7 обвинувального акту, останній захисника не мав та представляв свої права та інтереси самостійно, а тому висновок суду про те, що адвокат ОСОБА_15 не ознайомлений з матеріалами досудового розслідування є помилковим. Зазначає, що виходячи з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 та пред'явленого обвинувачення, участь захисника не є обов'язковою, тому, реалізуючи своє право на захист, після відмови від захисника ОСОБА_7 обрав спосіб захищати свої права та інтереси самостійно, що не заборонено кримінальним процесуальним законом та не є порушенням його прав і свобод. Також вказує, що є необґрунтованою позиція ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо не надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, оскільки за весь час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_7 відмовлявся від отримання процесуальних документів та їх підпису в присутності понятих. Звертає увагу, що відмова ОСОБА_7 письмово підтвердити стороні обвинувачення факт надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, не свідчить про не відкриття таких матеріалів стороні в розумінні положень ч.12 ст.290 КПК України.
Також прокурор зазначає, що в порушення вимог ч.3 ст.285 КПК України, суд не роз'яснив обвинуваченим підстави звільнення їх від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.146 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а також про закриття кримінального провадження і права заперечувати проти закриття кримінального провадження на цій підставі. Звертає увагу, що під час судового розгляду від сторони захисту або сторони обвинувачення не надходило жодних клопотань про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності. Вказує, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.146 КК України на підставі ст. 49 КК України і закрив кримінальне провадження, оскільки такого клопотання до суду не надходило.
Крім цього, зазначає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, судом не враховано відсутність обставин, що пом'якшують покарання, а також те, що ОСОБА_6 до квітня 2017 року та протягом всього розгляду справу не працював, не має на утриманні будь-яких осіб. Також звертає увагу, що ОСОБА_6 засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2021 за ч.2 ст.190 КК України, а 13.01.2023 останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого. Вказує, що судом не враховано роль ОСОБА_6 при вчиненні спільного розбійного нападу, який не тільки наносив тілесні ушкодження потерпілому, а й вчиняв активні дії для незаконного позбавлення волі потерпілого.
Захисник ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187 КК України, та виправдати його у зв'язку з не доведенням, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема зазначає, що вирок винесено без врахування дійсних обставин справи, оскільки суд розглянув справу поверхнево, дав неправильну оцінку доказам, а деяким доказам не надав оцінку взагалі. Вказує на недопустимість протоколу затримання ОСОБА_6 , протоколу обшуку від 02.08.2017, протоколу огляду предмету від 15.08.2017, доручення слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 , аналітичної довідки від 10.07.2017, протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2017, обшуку транспортного засобу. Звертає увагу на неточність показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, на підставі яких суд виніс обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , а ті докази, які надала сторона обвинувачення, здобуті незаконним шляхом та з грубим порушенням норм процесуального законодавства України.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати. В судовому засіданні апеляційної інстанції уточнив вимоги апеляційної скарги та просив закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що розгляд кримінального провадження відбувався односторонньо і суд залишив поза увагою порушення, які були допущені під час проведення всіх слідчий дій. Вказує, що показання потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не відповідають дійсним обставинам кримінального провадження, оскільки містять значні розбіжності. Звертає увагу, що йому не було надано доступу до матеріалів досудового розслідування. Стверджує, що вирок було проголошено без його присутності, оскільки суд не надав йому можливості бути присутнім під час проголошення вироку. Також зазначає, що суд не взяв до уваги відеозаписи з камер відеоспостереження на місці події. Вказує, що всі слідчі експерименти та огляд місця події проводилися без його участі. Звертає увагу, що під час пред'явлення для впізнання за фотознімками, свідок ОСОБА_17 впізнав саме ОСОБА_7 як особу, яка вибігла з автомобіля, що перебував на місці злочину. Крім того, з висновку експерта вбачається, що відбитки пальців, вилучені з салону автомобіля, належать ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у висунутому йому обвинуваченні не визнав, відмовившись давати показання на підставі ст. 63 Конституції України.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; протоколі огляду місця події із фототаблицями від 07.04.2017; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2017; протоколі затримання ОСОБА_6 та протоколі обшуку від 02.08.2017; протоколі проведення слідчого експерименту від 08.07.2017; відомостях, отриманих від операторів стільникового зв'язку; висновках експертів № 1625 від 04.08.2017 та № 1349/Е від 25.09.2017.
Потерпілий ОСОБА_12 суду показав, що зранку 07.04.2017 близько 09 год. припаркував автомобіль на АЗС «Аміс», яка розташована на перехресті вулиць Автозаводської та Полупанова (Пріорської) у м.Києві. Перейшовши на іншу сторону дороги, побачив на узбіччі припаркований автомобіль марки «Volkswagen», з литовськими номерними знаками та капотом, який відрізнявся від кольору кузова і в якого були відчинені задні праві двері. Біля автомобіля стояли два чоловіка з рукавицями на руках (під час судового розгляду потерпілий впізнав вказаних чоловіків та вказав, що це були ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження). У момент коли потерпілий проходив повз автомобіля, ОСОБА_6 наніс йому правою рукою удар у ліву скроню. Особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, схопив його за ноги та повалив на асфальт. Після цього, вказані особи почали затягувати його на заднє сидіння автомобіля, він пручався та кликав на допомогу. В автомобілі його тримали ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. За кермом знаходився третій чоловік, обличчя якого він не бачив. Він намагався унеможливити зачинення дверцят, зокрема бив по них та тримав їх ногою. У цей час, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, почав наносити йому удари по голові, а ОСОБА_6 кусав за ногу та бив по ній. Один з чоловіків сказав: «Діставай ножа, приріжемо його». Потерпілий намагався з'ясувати, що від нього потрібно, на що йому висловили вимогу віддати годинник марки «Tissot», який коштує 15 000 грн., що він і зробив. У подальшому, під час поїздки нападники почали кричати, що їх хтось переслідує. Заїхавши в один із дворів, у потерпілого забрали сумку з документами та грошовими коштами у сумі 10 000 грн. та 101 долар США. Після цього, вказані чоловіки вибігли з автомобіля та почали тікати. Ззаду під'їхав автомобіль марки «Ford», з якого вийшов чоловік та побіг за нападниками.
Свідок ОСОБА_17 суду показав, що близько 09 год. 07.04.2017 їхав на роботу і на перехресті вулиць Автозаводської та Полупанова (Пріорської) у м. Києві почув хлопок з лівої сторони, а потім побачив, як через перехрестя на великій швидкості проїжджає автомобіль марки «Volkswagen Golf 3», з литовськими номерними знаками та капотом, який відрізнявся від кольору кузова.Він повернув слідом та помітив, як у вказаному автомобілі хтось ногами намагається вибити задні праві двері. Автомобіль рухався хаотично. Він переслідував «Volkswagen» та намагався притискати його до узбіччя. У ході переслідування автомобіль заїхав у двір на вул. Полярній. У «Volkswagen» відкрились водійська та двоє задніх дверей, звідки вибігли три чоловіка, які побігли на територію школи. Потерпілий залишався в автомобілі. ОСОБА_17 побіг за чоловіками, де на футбольному полі наздогнав одного із них, з яким у свідка була словесна суперечка. У подальшому, він повернувся до автомобіля, де потерпілий повідомив, що у нього забрали речі. У потерпілого були садна, він кульгав.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що близько 09 год. 07.04.2017 знаходився на трамвайній зупинці «Пріорська». Через дорогу на відстані 15-20 метрів він бачив автомобіль «Volkswagen Golf» на іноземній реєстрації. Поблизу автомобіля знаходились потерпілий та двоє чоловіків, один з яких був вищим за іншого. Свідок бачив, як чоловік вищого зросту вдарив потерпілого, а той, що був нижче - схопив за ноги. Після цього, вказані чоловіки почали затягувати потерпілого, який пручався та кликав на допомогу, до автомобіля «Volkswagen». Автомобіль почав рух з відкритими задніми дверцятами, оскільки потерпілий вибивав їх ногою зсередини.
В ході огляду місця події 07.04.2017, а саме ділянки місцевості за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8-А, було виявлено автомобіль марки «Volkswagen Golf», темно-синього кольору, з реєстраційним номером (LT) НОМЕР_1.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 26.06.2017 потерпілий ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 07.04.2017 нанесла йому декілька ударів в область голови, затягувала до автомобіля, де у подальшому кусала за ногу та забрала речі.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 02.08.2017, о 13 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_4 було затримано ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
В ході проведення обшуку 02.08.2017 у кімнаті № 9-10, що за адресою: АДРЕСА_4 , де проживав ОСОБА_6 , серед іншого, було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «HTC», чорного кольору, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , із сім-картою «Водафон».
Згідно з відомостями, отриманими від операторів стільникового зв'язку, що містяться на оптичному диску, убачається, що мобільний телефон з imei: НОМЕР_3 із 22 год. 17 хв. 05.04.2017 по 14 год. 56 хв. 07.04.2017 знаходився у м. Києві.
Під час проведення слідчого експерименту 08.07.2017 потерпілий ОСОБА_12 відтворив події нанесення йому тілесних ушкоджень та незаконного позбавлення волі, шляхом поміщення до автомобіля, що мало місце 07.04.2017 близько 09 год. поблизу буд. 16, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пріорська (Полупанова).
Відповідно до висновків експерта № 1625 від 04.08.2017 та № 1349/Е від 25.09.2017, при проведенні судово-медичного обстеження ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження, які належать до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк до 6 діб. Локалізації та морфологія виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від дій тупого предмету(тів), характерні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразились. Виявлені тілесні ушкодження, а також часові дані, наведені в медичній документації, дозволяють вважати спроможним термін їх утворення 07 квітня 2017 року.
Покладені судом в основу обвинувального вироку докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні за даним епізодом.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.146 КК України, а саме - в незаконному позбавленні волі, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; ч.2 ст.187 КК України - в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого ОСОБА_6 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
На виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_6 призначено за ч.2 ст.187 КК України покарання, що відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.146 КК України у зв'язку із закінченням строків давності є обґрунтованим та відповідає вимогам ст.49 КК України та ч.2 ст.284 КПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що проголошення вироку відбулось без його участі відповідають дійсності, проте такий недолік був зумовлений відсутністю відеоконференцзвязку із ДУ «Сумський слідчий ізолятор» і не потягнув за собою порушення прав обвинуваченого, оскільки того ж дня копія вироку була направлена обвинуваченому поштою та 28.03.2023 вручена йому під розписку (т.7 а.с. 164-165, 187).
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнути ла собою скасування оскаржуваного вироку, колегія суддів не вбачає.
Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції безпосередньо дослідив та оцінив всі надані сторонами докази, зокрема - показання потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; протокол огляду місця події із фототаблицями від 07.04.2017; протокол проведення слідчого експерименту від 08.07.2017; висновки експертів № 1625 від 04.08.2017 та № 1349/Е від 25.09.2017; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, з якого убачається, що 07.04.2017; витяг з ЄРДР від 07.04.2017; висновок експерта № 8-1/1688 від 14.04.2017; висновок експерта № 8-1/4021 від 04.08.2017; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2017; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 02.08.2017; протокол обшуку від 02.08.2017; протокол огляду предмету з фототаблицями від 15.08.2017; протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 18.10.2017; протокол ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 18.10.2017.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у висунутому йому обвинуваченні не визнав, відмовившись давати показання на підставі ст. 63 Конституції України, та під час судового розгляду неодноразово наголошував на тому, що йому не було надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України.
З протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 18.10.2017 та протоколу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 18.10.2017 вбачається, що підпис захисника ОСОБА_15 у даних протоколах відсутній, а обвинувачений ОСОБА_7 відмовився від їх підпису в присутності понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 суду показали, що певний час утримувалися в умовах слідчого ізолятору і одного разу їм принесли документи, які необхідно підписати, що вони і зробили. Свідки підтвердили, що у протоколі про надання доступу ОСОБА_7 до матеріалів досудового розслідування містяться їх підпис. При цьому, свідки зазначили, що особисто не бачили ОСОБА_7 та не були присутніми під час вручення йому будь-ким будь-яких документів.
На підставі досліджених доказів суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні, оскільки вони не були відкриті обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику в порядку ст. 290 КПК України.
За результатами часткового дослідження за клопотанням прокурора доказів судом апеляційної інстанції не було встановлено будь-яких нових фактичних даних, які могли б поставити під сумнів правильність висновків суду першої інстанції.
Зміст досліджених судом першої інстанції доказів правильно відображено у оскаржуваному вироку, а висновки суду з приводу оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 у зв'язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинено ним.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2023 щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3