Номер провадження 22-ц/821/1708/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/8310/24 Категорія: 301030000 Токова С. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
18 грудня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко Мар'яни Василівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення розміру часток у спільній частковій власності, -
У липні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу набула у власність 57/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 139 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. За вказаним договором також була відчужена земельна ділянка площею 0,3020 га на якій знаходиться указана частина житлового будинку з кадастровим номером 7110136700:06:027:0020.
Іншим співвласником будинковолодіння є відповідач ОСОБА_1 , частка якої складає 43/100.
В подальшому позивач змінила своє прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 " у зв"язку із укладенням шлюбу.
Позивач вказала, що у червні 2022 року вона звернулась із письмовою заявою до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 - для добудови. 26 серпня 2022 року ОСОБА_1 як співвласник будинку, надала нотаріально посвідчену згоду на реконструкцію з добудовою належної їй частини будинку. 30 вересня 2022 року Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради було надано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. 26 жовтня 2022 року позивачем надано повідомлення про початок будівельних робіт на підставі Будівельного паспорта Управління ДАБК Черкаської міської ради. 07 листопада 2022 року в Єдиній електронній системі в сфері будівництва сформовано витяг з реєстру будівельної діяльності. 29 червня 2023 року Управлінням ДАБК Черкаської міської ради зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, реєстраційний номер ЧК 101230628368.
Таким чином, добудову до будинку вона здійснювала зі згоди усіх співвласників, за власний кошт із дотриманням вимог чинного законодавства щодо регулювання містобудівної діяльності. Після отримання Декларації про готовність об'єкта до експлуатації звернулась до відповідача, як співвласника будинку, для здійснення перерахунку розміру ідеальних часток у праві спільної часткової власності, оскільки за рахунок проведеної добудови до будинку її частка збільшилась.
Проте, відповідач, незважаючи на те, що надала свою згоду на здійснення вказаної добудови, відмовляється надати згоду на перерахунок ідеальних часток у праві спільної часткової власності на будинок , що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2025 року позов задоволено. Здійснено перерозподіл розміру часток у спільній частковій власності у житловому будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,3020 га з кадастровим номером 7110136700:06:027:0020, визначивши: ОСОБА_2 - 27/50 ідеальних частин, ОСОБА_1 - 23/50 ідеальних частин. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1211, 20 грн. сплаченого судового збору.
Ухвалюючи рішення, районний суд прийшов до висновку про те, що позивач, як учасник спільної власності у будинку по АДРЕСА_1 , за свій рахунок здійснила добудову, проведену з дозволу виконавчого комітету Черкаської міської ради і за згодою іншого співвласника - відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується належними та допустимими доказами. Врахував, що позивач позбавлена можливості здійснити перерахунок часток в позасудовому порядку через відсутність згоди іншого співвласника, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_1 адвокат Павленко М.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу адвокат мотивує тим, що суд розглянув справу не за позовними вимогами, які заявлялися позивачем, що в свою чергу призвело до неправильного по суті рішення. Так, позивач звертався з позовними вимогами про визначення розміру часток у спільній частковій власності посилаючись саме на частину 3 статті 357 ЦК України. Вказує, що добудова (прибудова), здійснена одним із співвласників житлового будинку, не є об'єктом права спільної власності, а стає об'єктом права власності лише того співвласника, який її зробив у силу вимог ч. 4 ст. 357 ЦК України.
В обгрунтування порушення судом норм матеріального права скаржник зазначає також, що надані документи містять численні помилки, на які неодноразово зверталася увага, проте залишилися поза увагою суду: помилки в даних замовника, технічного паспорту, розміру земельної ділянки і інше, які позивач не усунула під час розгляду справи в суді першої інстанції так само, які і не надала пояснення з приводу цих недоліків. Також, під час розгляду справи в суді перої інстанції позивач не надала до суду доказів того, що така добудова була здійснена нею за власні кошти, без залучення коштів інших співвласників, як це передбачає норма ч. 3 ст. 357 ЦК України. Також, в ході розгляду справи залишилися поза увагою той факт, що в досудовому порядку позивач зверталася до відповідача з заявою про збільшення своєї частки у зв'язку із проведеною добудовою. Співвласниками будинку договір про виділ у натурі частки із спільного майна не укладався, частки в натурі не виділялися та нотаріально посвідчений договір щодо порядку користування приміщеннями будинку не укладався.
Крім того, ОСОБА_6 акцентує увагу апеляційного суду на тому, що збільшення частки позивача у спільному майні за відсутності усіх умов передбачених ч. 3 ст. 357 ЦК України порушить права відповідача, як співвласника будинку та призведе до зменшення належної їй частки.
Скаржник наполягає на тому, що, якщо поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то не відбувається зміна розміру часток співвласників. (даний правовий висновок визначений у постанова КЦС Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №554/1146/15- ц)
Також, адвокат заперечує законність покладення в основу перерозподілу часток розрахунок часток у житловому будинку з прибудовами станом на 15 травня 2023 року, відповідно до яких частка ОСОБА_7 складає 27/50, ОСОБА_1 - 23/50 та який жодним чином не погоджений з відповідачкою, навіть не проінформовано останню про проведення такої експертизи, тобто позивач як співвласник майна, що належить і відповідачеві, не вважав за необхідне навіть ставити до відома відповідача про таку експертизу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 набула права власності на 57/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд за АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).
Співвласником інших 43/100 частини будинку за вказаною адресою є ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 липня 2024 року, що міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_2 , після укладення 24 червня 2023 року шлюбу, змінила прізвище на ОСОБА_5 , а на час ухвалення судового рішення відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 13, 113).
30 червня 2022 року позивач звернулась до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,320 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4372 від 27 жовтня 2021 року для добудови (а.с. 18).
26 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_1 , яка є співвласником будинку АДРЕСА_1 , надала згоду ОСОБА_2 на реконструкцію з добудовою належної їй частини житлового будинку за вказаною адресою. Справжність підпису на заяві посвідчено приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Михайловською А.А. (а.с. 19).
В подальшому, Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради, за результатами розгляду заяви від 28 вересня 2022 року № 01-22/32560, позивачу надано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (назва об"єкта будівництва - реконструкція частини житлового будинку з добудовою по АДРЕСА_1 ) (а.с. 22-42).
29 червня 2023 року Управління Державного архітектурно-Будівельного контролю Черкаської міської ради видано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за реєстраційним номером ЧК 101230628368 (а.с. 43-47).
Суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_8 на замовлення позивач проведено розрахунок часток у житловому будинку з прибудовами за адресою АДРЕСА_1 станом на 15 травня 2023 року відповідно до яких частка ОСОБА_7 складає 27/50, ОСОБА_1 - 23/50 (а.с. 48).
Порядок користування спільною частковою власністю визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Згідно з частиною другою статті 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
За положенням частини 3 статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїми коштами за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції вірно встановив надання згоди ОСОБА_1 , посвідченої нотаріально, на реконструкцію з добудовою належної їй частини житлового будинку ОСОБА_2 .
Судом також вірно встановлено, що позивачеві було надано відповідний дозвіл міської ради та дотримано порядок проведення реконструкції майна.
Доводи апелянта про недоведення позивачем поліпшення майна, що є у спільній частковій власності, за власний рахунок апеляційний суд оцінює критично, оскільки, як вірно зазначено районним судом, відповідачем не надано доказів проведення реконструкції за її кошти як співвласника будинку.
Таким чином, оскільки позивачем було дотримано вимоги ч. 3 ст. 357 ЦК України та проведено реконструкцію майна, що є у спільній частковій власності, за згодою іншого співвласника, ОСОБА_2 має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності.
Посилання апелянта на позицію Верховного Суду у постанові від 08 березня 2023 року у справі 559/1923/17 апеляційним судом не враховуються, оскільки вказана постанова ухвалена у справі за іншими обставинами, зокрема добудова здійснена на підставі дозвільних документів, після завершення її будівництва введена в експлуатацію, спірна добудова не порушувала прав відповідачів, однак судом не було встановлено надання згоди співвласниками на таку добудову. Таким чином, судом і були застосовані правила частини четвертої статті 357 ЦК України без зміни розміру часток.
Більш того, у постанові, на яку посилається скаржник, зазначено, що якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов'язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.
Заперечення скаржницею прийняття як належного доказу розрахунок часток у житловому будинку з прибудовами станом на 5 травня 2023 року із частками 27/50 ОСОБА_2 та 23/50 ОСОБА_1 , зроблений на замовлення позивача, через його неузгодження із відповідачем та непроінформованість відповідача про проведення такої експертизи, апеляційним судом відхиляються, оскільки на спростування такого розрахунку власного розрахунку ОСОБА_1 не надано. У порядку ч. 1 ст. 106 ЦПК України власного висновку експерта, складеного на її замовлення, не подано.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Проте, доводи апелянта не підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказівки скаржника на помилки в даних замовника, технічного паспорту, розміру земельної ділянки і інше, які на переконання відповідача позивач не усунула під час розгляду справи в суді першої інстанції так само, як і не надала пояснення з приводу цих недоліків, зводяться до поверхневих посилань на недоліки без вказівки на конкретні порушення чи допущення судом першої інстанції.
Посилання ОСОБА_6 на порушення районним судом норм процесуального права в частині відсутності у тексті судового рішення дати складення рішення суду в повному обсязі апеляційним судом відхиляються, оскільки порушення судом п.6 ч. 7 ст. 265 ЦПК України не призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, колегія суддів підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачає.
Керуючись ст. ст. 35, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко Мар'яни Василівни залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Судді: