Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1210/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/973/25
Категорія ч.1 ст.286-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
22 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12025060660000067 за апеляційною скарг ою прокурора Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Паволоч, Попільнянського району, Житомирської області, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених судом та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що поза увагою суду залишились ті обставини, що хоча протиправними діями ОСОБА_9 і спричинена шкода потерпілому ОСОБА_10 , однак ця шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт безпеки руху та експлуатації транспорту. Наголошує, що для задоволення інтересу суспільства (публічного інтересу), який полягає в суворому покаранні осіб, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, КК України прямо заборонено звільнення від кримінально відповідальності у зв'язку з примиренням винного із потерпілим (ст.46 КК України). В свою чергу, як неодноразово висловлював у своїх рішеннях Верховний Суд, керування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є більш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Однак, при вирішенні питання про затвердження угоди про примирення, суд першої інстанції не надав оцінку з приводу переваги приватним інтересом над суспільним. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , яке надійшло від захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , останній вказав про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення, а вирок суду без змін.
Вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_9 .
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення судових інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/106-25/10250-ІТ від 26.06.2025 року в розмірі 3565,60 гривень, № СЕ-19/106-25/10245-ІТ від 01.07.2025 року в розмірі 4457,00 гривень, № СЕ-19/106-25/10539-ІТ від 08.07.2025 року в розмірі 4457,00 гривень та № СЕ-19/106-25/10248-ІТ від 26.06.2025 року в розмірі 3565,60 гривень, а всього 16045 гривень 20 копійок.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 31 травня 2025 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_9 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем марки «Volkswagen» моделі «LT35», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_11 , рухався ним по вулиці Завалля у селі Паволоч, Житомирського району, Житомирської області, у напрямку селища Попільні, Житомирського району, Житомирської області.
Рухаючись зазначеним транспортним засобом у вказаний день та час, в межах населеного пункту, де дозволена максимальна швидкість становить 50 км/год, по горизонтальній ділянці дороги, в задовільних умовах дорожнього руху, водій ОСОБА_9 перед наближенням до перехрестя рівнозначних доріг вулиці Бесарабія та вулиці Заріччя у селі Паволоч, Житомирського району, Житомирської області, в порушення п.п. 12.4, 12.9. б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, перевищив максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак, відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил, рухаючись зі швидкістю не менше 87,7-97,7 км/год, та в порушення п. 16.12 Правил, на перехресті рівнозначних доріг не дав дорогу мотоциклу марки «Forte», без номерного знаку під керуванням водія ОСОБА_10 , який наближався праворуч по рівнозначній дорозі та, маючи технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, допустив зіткнення транспортних засобів.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки «Forte», без номерного знака ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді вивиху кульшового суглобу, забитої скальпованої рани правої ступні та саден спини справа, які відносяться до категорії тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоров'я.
У заданій дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля марки «Volkswagen» моделі «LT35», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_9 не відповідали технічним вимогам п.п. 12.4; 12.9. б); 16.12 Правил дорожнього руху, а також вбачається невідповідність дій водія технічним вимогам.
Невідповідність дій водія автомобіля марки «Volkswagen» моделі «LT35», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_9 технічним вимогам пункту п. 12.4; 16.12 Правил дорожнього руху, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_9 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_10 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явилися. Клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали.
Обвинувачений ОСОБА_9 , згідно інформації наданої захисником ОСОБА_7 , проходить службу в ЗСУ, та просив проводити апеляційний розгляд без його участі.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 в підтримання апеляційної скарги, думку захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, згідно вимог статті 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду наведених вимог закону судом першої інстанції було дотримано.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Статтею 471 КПК України процесуально визначено зміст угоди про примирення, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
В свою чергу, кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9 , згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Як вбачається з матеріалів провадження, 06 жовтня 2025 року між потерпілим ОСОБА_10 , та обвинуваченим ОСОБА_9 на підставі ст.ст. 468, 469, 471, 473, 474 КПК України було укладено угоду про примирення, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, відшкодував повністю завдані збитки та щиро розкаявся в скоєному, а потерпілий не має жодних матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого.
Також, в даній угоді потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно в повному обсязі визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_9 за ч.1 ст.286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, оскільки обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, засуджує свою поведінку, а саме: у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 гривень із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, є обґрунтованим. Обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненому визнав повністю, цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом. Крім того, потерпілий ОСОБА_10 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України
Відповідно ж до ч.ч.1, 3 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.
Суд першої інстанції переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
За результатами перевірки матеріалів провадження та оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що зміст угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст.469, 472 КПК України, підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови в затверджені угоди не встановлено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 грудня 2018 року (справа № 756/11661/17), при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб'єктних (багатооб'єктних) злочинів суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.
Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні інтереси.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст укладеної між потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_9 угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм статей 469,474 КПК України.
Аналогічну позицію висловлено колегією ККС ВС у справі №756/2340/23 провадження №51-4436км24 постанова від 10.04.2025 р.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскаржений обмеженим колом суб'єктів із підстав, які чітко визначені кримінальним процесуальним законом, а саме ч. 3 ст. 394 КПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування судом першої інстанції положень ст. 69 КК України, не може бути предметом апеляційного розгляду, виходячи з вимог п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, оскільки вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскарженим прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Посилання прокурора на порушення вимог ст.46 КК України на думку колегії суддів не грунтується на законі, оскільки не йдеться про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційним судом не встановлено.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі прокурора не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Попільнянського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: