Справа № 761/8915/25
Провадження № 2-а/761/590/2025
23 травня 2025 року Шевченківський районний суд . Києва в складі головуючого судді Юзькової О.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі,-
Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Заява мотивована тим, що 20.02.2025 ОСОБА_1 на вимогу співробітників відповідача здійснив зупинку транспортного засобу, після чого співробітник відповідача повідомив позивача, що ним було вчинено адміністративне правопорушення та те, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку в ТЦК та СП. ОСОБА_1 повідомив співробітників Відповідача, що не порушував вимог ПДР, навів аргументи щодо обставин події. Позивач бажав ознайомитися з доказами вчинення правопорушення, наявними в співробітників відповідача, та хотів надати пояснення і докази невинуватості, Отримавши відмову надавати будь-які докази адміністративного правопорушення та повідомлено ОСОБА_1 , що буде складено постанову про адміністративне правопорушення. Після чого, співробітник відповідача склав відносно позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Представник ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова відповідача, не містила посилання на доказ, який доводив би вину Позивача. Оскаржувана постанова взагалі не містила інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Співробітник поліції позбавив Позивача можливості скористатися своїми правами, а також зробити запис в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Представник ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову складеної поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції Бузоверя Дмитром Валерійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4116619, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Провадження в справі відкрито 06.03.2025, відповідно до положень ст. ст. 12, 260 КАС України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Департамент патрульної поліції в адресу суду надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що 20.02.2025 о 21:53 траса М30, 916.817М, поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Бузоверя Дмитром Валерійовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 4116619 відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в якій зазначено, що останній керував авто «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «абороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами», чим порушив п.8.4.в Правил дорожнього руху України. При цьому акцентуємо увагу суду, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості, в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Згідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Також представником зазначено, що згідно Правил дорожнього руху а саме п. 8.4.в Дорожні знаки поділяються на групи. Дорожній знак 3.41 відноситься до групи ЗАБОРОННИХ ЗНАКІВ та відповідно Забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Представник Департаменту патрульної поліції вважає. що підстав для скасування зазначеної постанови відсутні, також вважаємо висунуті позовні вимоги безпідставними, не підтвердженими жодними допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню в повній мірі. Разом з тим заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу при цьому посилається на те, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Також представник посилається на позицію, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року в справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення договорів у відповідність до вимог діючого КАС та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218. Представник відповідача вважає, що підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відсутні, оскільки такі витрати не підтверджені належними документальними доказами.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 20 лютого 2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції Бузоверя Дмитром Валерійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4116619.
Згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач 20.02.2025 о 21:53 траса М30, 916.817М, поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Бузоверя Дмитром Валерійовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №4116619 відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., в якій зазначено, що останній керував авто «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку «3.41» стоп контроль та здійснив проїзд без зупинки заборонено, чим порушив вимоги п.8.4 (в) ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.8.4 (в) ПДР України, який встановлює, що знаки поділяються на групи, в даному випадку знак STOP є заборонним та запроваджує певні обмеження в русі, такі як проїзд без зупинки заборонений.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни,а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: а)попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характерне безпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б)знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників руху по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
ОСОБА_1 20 лютого 2025 року керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений поліцейським з підстав порушення п. 8.4 ПДР України, а саме за невиконання вимог дорожнього знаку 3.41 Контроль, а саме здійснив проїзд без зупинки.
З відтвореного в судовому засіданні відео з нагрудної камери поліцейського, не вбачається порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.41 Контроль, відео містить в собі лише два фрагменти, відео фіксація не велась безперервно з часу зупинки транспортного засобу та по час складання постанови, на відео відсутні як дії працівника поліції з роз'ясненням підстав зупинки транспортного засобу, так і вимоги працівника поліції до водія пред'явити передбачені п.2.1 ПДР України документи, як і пояснення та заперечення позивача, як водія транспортного засобу.
Таким чином, відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 як водієм транспортного засобу порушення ПДР у вигляді порушення вимог дорожнього знаку 3.41 Контроль.
Таким чином, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме порушення п. п. 8.4 ПДР України в судовому засіданні не доведена, в зв'язку з чим постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є неправомірною.
Суд зазначає, що, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини другої ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст.139 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
Так, між ОСОБА_1 та адвокатом Труніловим Я.О. 26.02.2025 укладений договір про надання правничої (правової) допомоги.
За правову допомогу, передбачену даним договором, клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі, визначеному в рахунку.
Вартість послуг (робіт) згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №11 від 03.05.2025 складає 10 000,00 грн.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд бере до уваги, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе підготовчий процес для розгляду даної справи в суді збір і систематизацію документів для вироблення правової позиції, складення адміністративного позову. При цьому розмір вартість погоджена сторонами та не спростована представником Департаментом патрульної поліції.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Водночас в силу положень ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов задоволено частково і беручи до уваги, що позовні вимоги мають немайновий характер, що унеможливлює визначення конкретної частки задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача половини понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, який складає 5 000,00 грн.
Також, з огляду на вимоги ст.139 КАС України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню і сплачена ним сума судового збору.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4116619від 20 лютого 2025року, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції Бузоверя Дмитром Валерійовичем.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ:40108646, 49001, м. Дніпро, площа Троїцька, 2А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )судовий збір у розмірі 242, 24 грн.
Стягнути із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ:40108646, 49001, м. Дніпро, площа Троїцька, 2А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: