Справа № 761/53074/25
Провадження № 2-з/761/425/2025
23 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Джаловян Інни Анатоліївни про забезпечення позову шляхом зупинення дії учасника ТОВ «Артеріум ЛТД» від 12.12.2025 року та наказу від 12.12.2025 року про розірвання контракту, заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії-
Заявником до подання позову подано заяву, відповідно до якої він просить забезпечити позов шляхом зупинення дії учасника ТОВ «Артеріум ЛТД» від 12.12.2025 року та наказу від 12.12.2025 року про розірвання контракту, заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо ТОВ «Артеріум ЛТД».
Заява обґрунтована тим, що позивачем буде подано позов до суду про визнання недійним рішення учасника ТОВ «Артеріум ЛТД» від 12.12.2025 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Таким чином, позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову для відновлення свого порушеного права, він змушений буде ініціювати додаткові судові провадження, а відтак вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Визнання недійним рішень загальних зборів учасників юридичної особи належить до юрисдикції господарських судів, але лише у разі, коли таке рішення оскаржує учасник (акціонер), оскільки за таких обставин такий спір є корпоративним. В даному випадку рішення оскаржується разом із наказом про звільнення директором товариства, який не є учасником юридичної особи, а відтак вказаний спір є трудовим та належить до юрисдикції загальних судів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову і яким чином цей захід реалізує мету його вжиття.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Рішенням учасника ТОВ «Артеріум ЛТД» ( Приватна компанія з обмеженою у розмірі акцій відповідальністю «Франкоумб Венчерз Лімітед»- юридична особа, зареєстрована за правом Англії та Уельсу) від 12.12.2025 року припинено повноваження директора товариства ОСОБА_1 та звільнено його з посади директора. Рішення посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., та зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2064. Від імені засновника ТОВ «Артеріум ЛТД» - приватної компанії з обмеженою у розмірі акцій відповідальністю «Франкоумб Венчерз Лімітед» у загальних зборах учасників діяв ОСОБА_2 на підставі генеральної довіреності від 01.12.2025 року, посвідченої публічним нотаріусом Др. Робертом Шумахером в Кельні, ФРН, яку апостильовано 03.12.2025 року.
Як вбачається із п.п. ж) п. 7.2 Статуту товариства, вищим органом управління товариства є загальні збори учасника. За змістом п. 7.4 Статуту виключною компетенцією загальних зборів учасника є утворення та відкликання виконавчого органу та інших органів товариства.
П. 7.8 Статуту передбачено, що директор є виконавчим органом товариства- підзвітний та підконтрольний загальних зборам учасника і несе відповідальність перед ними за виконання їх рішень. Директор призначається загальними зборами учасника на 3 роки з правом продовження повноважень на новий період за рішенням загальних зборів учасників. Згідно з п. 7.9 Статуту товариства з директором укладається контракт, який підписується від імені товариства представником учасника, уповноваженого на підписання контракту.
Як вбачається із п.1.2 Контракту з директором ТОВ «Артеріум ЛТД» від 21.06.2018 року, згідно п. 7.8 Статуту директор призначається загальними зборами учасника на 3 роки з правом продовження повноважень на новий період за рішенням загальних зборів. 16.06.2021 року Додатковою угодою від 16.06.2021року внесено зміни до Контракту з директором ТОВ «Артеріум ЛТД» від 21.06.2018, якою повноваження директора продовжено до 21.06.2024 року. Відповідно до п.7.8 Статуту у разі відсутності рішення загальних зборів учасника про продовження повноважень директора на новий період або рішення про призначення директором іншої особи по закінченню вказаного у цьому пункті строку повноважень раніше призначений директор продовжує здійснювати свої повноваження до моменту прийняття загальними зборами учасника одного із вказаних рішень. Директор може бути звільнений з посади тільки за рішенням загальних зборів учасників.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу правомірності рішення учасника ТОВ «Артеріум ЛТД» від 12.12.2025 року щодо звільнення позивача з посади директора.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Позивач у заяві зазначає, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач та інші особи матимуть можливість на підставі наказу від 12.12.2025 року, законність якого заявник має намір оскаржити в судовому порядку, вчиняти юридично значимі дії, що значно ускладнить виконання рішення суду в майбутньому.
Проте рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Артеріум ЛТД, яке є вищим органом управління юридичної особи, до виключної компетенції якого належить вирішення питання про призначення та звільнення директора , на посаду директора вже призначено іншу особу- ОСОБА_3 , очевидних ознак протиправності рішення загальних зборів учасників ТОВ «Артеріум ЛТД» без перевірки при розгляді справи по суті не вбачається можливим, забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення загальних зборів учасників товариства та наказу про звільнення означало б втручання суду у виключну компетенцію вищого органу управління юридичної особи та заблокувало б господарську діяльність юридичної особи, оскільки управління поточною діяльністю товариства відповідно до Статуту здійснює директор як його виконавчий орган.
Крім того, позивач із ТОВ «Артеріум ЛТД» перебував лише у трудових відносинах, він не є учасником товариства, а відтак будь-які дії юридично значимі дії органів управління юридичної особи могли б порушувати лише його корпоративні права як засновнка за їх наявності, однак жодним чином його трудових прав не порушують.
У заяві про забезпечення позову позивач посилається на додаткову угоду від 06.09.2024, якою строк його повноважень було продовжено до 21.06.2027року . Проте вказану додаткову угоду позивачем до матеріалів заяви не долучено, а відтак неможливо встановити, чи було продовжено строк його повноважень як директора.
Позивач у заяві зазначає, що у рішенні загальних зборів учасників відсутня інформація про підставу для розірвання контракту. Проте лише не зазначення у рішенні загальних зборів учасників підстави розірвання контракту не свідчить про протиправність такого рішення, оскільки перелік таких підстав встановлено Контрактом. На даній стадії процесу відсутність чи наявність встановлених законом та контрактом підстав для звільнення директора без перевірки при розгляді справи по суті не вбачається можливим.
Як вбачається із наказу про звільнення від 12.12.2025 року, ОСОБА_1 звільнено на підставі п.8 ст.36 Кодексу законів про працю України, яким передбачено, що підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.
Зокрема, за змістом пп. 2.4.3 п. 2.4 Контракту роботодавець має право розірвати в односторонньому порядку цей контракт у випадках, передбачених чинним законодавством, статутом Товариства та цим Контрактом. Пунктом 5.2 Контракту встановлено підстави для його розірвання. Відповідно до п. п. 5.2.3 п. 5.2 Контракту дія цього контракту припиняється до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього Контракту.
Отже, позивач в обгрунтування заяви не додає доказів щодо очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення учасника ТОВ «Артеріум ЛТД» та порушення його трудових прав. З матеріалів, поданих ОСОБА_4 , не слідує однозначного висновку про протиправність оскаржуваного рішення загальних зборів учасників.
Відповідно до викладеного в постанові ВП ВС від 18.12.2024 у справі № 916/379/23, ухвала КГС ВС від 18.04.2024 у cправі № 916/379/23 легітимність рішень органів управління юридичної особи презюмується. Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто такі рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.
Крім того, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. (постанова КГС ВС від 03.08.2023 у cправі № 916/3610/21).
Також не є обґрунтованим і доведеним аргумент про неможливість (ускладненість) поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь, оскільки рішення суду про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Артеріум ЛТД» та наказу про звільнення буде підставою для поновлення позивача на посаді директора.
Щодо заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо ТОВ «Артеріум ЛТД», то такі дії вже проведено і внесено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про нового керівника юридичної особи. У вказаний реєстр відповідно до приписів ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вноситься ряд іншої інформації, зокрема про розмір статутного капіталу, склад засновників та учасників, і т.д. Така заборона унеможливить для юридичної особи зміну складу учасників, зміну керівника, зміну розміру статутного капіталу і т.д., що буде втручанням у господарську діяльність ТОВ «Артеріум ЛТД» та її блокуванням.
Обрання на посаду директора товариства нової особи жодним чином не порушить прав позивача, оскільки у разі задоволення позову його буде поновлено на роботі і таке рішення суду буде підставою для звільнення нового керівника, а відтак у позивача не виникне необхідність у ініціюванні додаткових судових проваджень для відновлення своїх порушених прав.
Аналіз поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат позивачем не представлено. Сам факт пред'явлення позову про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі шляхом визнання трудового договору (контракту) продовженим на новий термін, не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, то, в силу приписів ст.154 ЦПК України підстави у застосуванні зустрічного забезпечення також відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: