29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/13859/24
адміністративне провадження № К/990/36519/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/13859/24
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙФАР ГРУП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Н. В. Безименна, В. О. Аліменко, А. Ю. Кучма) від 07 серпня 2025 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» (далі - позивач, ТОВ «Айфар Груп») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2023 року № 83291240202, № 83294240202, № 83285240202.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, яке прийняте у порядку письмового провадження, позов задоволено повністю.
3. Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, вказане рішення було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у м. Києві 10 квітня 2025 року о 13:49.
4. У подальшому представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 135 000,00 грн., витрати, пов'язані із проведенням комісійної судово-економічної експертизи у розмірі 130 000,00 грн.
5. Додатковим рішенням від 20 листопада 2025 року заяву представника ТОВ «Айфар Груп» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфар Груп» (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11, корпус Ж, офіс 27 ЄДРПОУ 43425497) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень).
У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
6. 03 червня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідач, не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6.1 Скаржник, в апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження та визнати поважними причини такого пропуску, оскільки контролюючий орган оскаржуване рішення в період з 09 квітня 2025 року по 26 травня 2025 року не отримував, про що окремо зазначено у службовому листі управління документального забезпечення та електронного документообігу від 02 червня 2025 року № 1043/26-15-32-00-14.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність, статті 295 КАС України, оскільки податковим органом не подано обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку за звернення з апеляційною скаргою.
7.1 Ухвала мотивована тим, що клопотання не є обґрунтованим, оскільки згідно з інформацією в Автоматизованій системі документообігу суду та електронної справи апелянт зареєстрований в Електронному суді і оскаржуване рішення отримав в Електронному кабінеті. Щодо службового листа, на який посилається апелянт, суд зауважив, що інформація в даному документі підтверджує внутрішній, індивідуальний документообіг і організацію роботи контролюючого органу, який не має позбавляти можливостей державний орган звернутися з апеляційною скаргою до суду у передбачений законодавством строк.
8. Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, вказана ухвала доставлена до електронного кабінету скаржника 10 червня 2025 року о 01:09 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10 червня 2025 року, отже, в силу частини шостої статті 251 КАС України, ухвала суду вважається врученою скаржнику 10 червня 2025 року.
9. На виконання вимог ухвали суду скаржником до суду апеляційної інстанції подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване аналогічними причинами.
10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 320/13859/24.
11. Не погодившись із вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції, від відповідача через систему «Електронний суд» 03 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Блажівська Н. Є., Білоус О. В.
13. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
13.1 Також за допомогою функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій інстанції.
14. 25 грудня 2025 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1622 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з відпусткою суддів Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., що унеможливлює їх участь у розгляді справи.
15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
16. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
17. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та вказав, що у встановлений судом строк та в період до 07 серпня 2025 року вимоги ухвали суду в частині наведення належних підстав для поновлення строку скаржником виконано не було, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено.
Разом з тим, зазначено, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне провадження відповідачем не зазначено доказів неможливості сплати судового збору, а листи не містять інформації вжиття дій для виконання процесуальних обов'язків щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в даній справі.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції також звернула увагу, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач стверджує, що рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/13859/24 прийнято у письмовому проваджені, однак на адресу ГУ ДПС у м. Києві таке рішення в період з 09 квітня 2025 року по 26 травня 2025 року не надходило, що окремо зазначено у службовому листі управління документального забезпечення та електронного документообігу від № 02 червня 2025 року № 1043/26-15-32-00-14. Про таке рішення податковий орган дізнався лише через отримання іншого документу по вищезазначеній справі, а саме заяви про ухвалення додаткового рішення від позивача, яке надійшло на адресу ГУ ДПС у м. Києві.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
23. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
24. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
25. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
26. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами).
27. Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об'єктивної можливості.
28. Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
29. З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
30. Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено вище, згідно з інформацією в Автоматизованій системі документообігу суду та електронної справи податковий орган зареєстрований в Електронному суді і оскаржуване рішення отримав в Електронному кабінеті 10 квітня 2025 року о 13 год 49 хв.
31. Разом з цим, апеляційну скаргу подано відповідачем до суду 03 червня 2025 року (сформовано в системі «Електронний суд»), тобто, поза межами тридцятиденного строку, встановленого частини другої статті 295 КАС України.
32. Як наслідок, суд апеляційної інстанції констатував, що апеляційну скаргу у цій справі подано з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Належних та допустимих доказів існування непереборних обставин, які б перешкоджали відповідачу своєчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, останнім не наведено ні під час подання апеляційної скарги, ні під час подання клопотання про поновлення строку.
33. Щодо службового листа, на який посилається скаржник, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що інформація в даному документі підтверджує внутрішній, індивідуальний документообіг і організацію роботи контролюючого органу, який не має позбавляти можливостей державний орган звернутися з апеляційною скаргою до суду у передбачений законодавством строк.
34. Своєю чергою, слід зазначити, що неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
35. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
36. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 640/25648/21, від 08 серпня 2024 року у справі № 440/15583/23 тощо.
37. При цьому, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18.
38. Відтак, на підставі аналізу наявних у суду апеляційної інстанції доказів, останній дійшов висновку про те, що скаржником не виконано вимоги суду та не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, та, як наслідок, дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
39. Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів також вважає за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
40. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі та у клопотання про поновлення строку, а вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
41. Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
42. Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
43. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
44. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
45. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
46. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 320/13859/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов