ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15554/25
провадження № 3/753/5768/25
"25" вересня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Щасна Т.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 632776, 20.07.2025 р. о 03-50 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив сімейну сварку з співмешканкою ОСОБА_2 в ході, якої ображав нецензурною лайкою, виганяв з квартири, кидався в бійку, чим своїми діями завдав психологічного болю, за що передбачена відповідальність ч.1ст. 173-2 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що ніякого домашнього насильства він не вчиняв. Просто у них із співмешканкою виник конфлікт і вона виклала поліцію.
Допитана в суді ОСОБА_2 вказала, що ніякого домашнього насильства не було з боку співмешканця вони просто посварилися і вона викликала поліцію не обдумавши.
Вислухавши сторони конфлікту, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо) внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному потерплого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктом правопорушення є особа, якій виповнилися 16 років, і яка вчинила насильство до одного із членів сім'ї.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП України характеризуються умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Відповідно до п.3, ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14, ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень боротьби, що супроводжуються колізіями, ситуація в якій кожна зі сторін намагається зайняти несумісну з інтересами іншої сторони.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП працівниками поліції долучено лише протокол прийняття заяви ОСОБА_2 та форму оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якого рівень небезпеки визначено середній.
Викладені у протоколі факти щодо спричинення психологічного насильства у сім'ї також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.
Як встановлено судом 20.07.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник побутовий конфлікт, сварка, в якій сторони разом приймали участь, та в результаті даного побутового конфлікту були викликані працівники поліції та написана заяви ОСОБА_2 та складена форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, яка самі по собі не утворюють складу правопорушення у виді домашнього насильства.
Будь які інші докази суду надані не були.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладання такого обов'язку на суд не передбачено.
Крім цього, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20.09.20196 року «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
Згідно положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи не містять беззаперечних, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, що свідчить про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-3 КУпАП, апровадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 253, 283-285 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва протягом десяти днів.
Суддя