ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14975/25
провадження № 2/753/10314/25
29 грудня 2025 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
у липні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява КП "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що КП "Київтеплоенерго" надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку та є споживачами зазначених вище послуг. У зв'язку із несплатою відповідачами коштів за отримані послуги, у них виникла заборгованість, яка разом із 3% річних, інфляційними втратами та пенею складає 63873,88 грн, та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2025 року цивільну справу № 753/14975/25 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу передано судді 18 липня 2025 року.
Відповідно до інформації, яка надійшла до суду 29 липня 2025 року з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА" відповідачі значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29 вересня 2025 року до суду від відповідачів надійшов відзив (заперечення) на позовну заяву та заява про застосування позовної давності. У відзиві на позов відповідачі, зокрема зазначили, що матеріали справи не містять доказів існування договірних відносин між позивачем та відповідачами; позивач не встановив чи є відповідачі власниками помешкання, за яким виникла заборгованість та не з'ясував з ким або від імені кого укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. Відповідачі зазначили, що позивачем при подачі позову до суду порушено позовну давність, а відтак, вони просять суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
20 жовтня 2025 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо відзиву відповідачів. Відтак, представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідачі, в даній справі, як зареєстровані особи, є споживачами послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, теплову енергію в результаті чого у них утворилась заборгованість.Згідно із законодавством України, споживачі послуг з опалення та гарячого водопостачання зобов'язані передавати показники лічильників щомісяця. Цей обов'язок покладений на споживачів, оскільки від коректності передачі показників залежить правильність розрахунку та нарахування вартості спожитих послуг. Зазначені нормативні акти також передбачають можливість застосування штрафних санкцій у випадку ненадання таких показників у встановлені строки. Тому споживачі мають обов'язок передавати показники лічильників на опалення та гарячу воду щомісяця для забезпечення точних нарахувань і уникнення непорозумінь з постачальниками послуг. Щодо застосування позовної давності, представник позивача зазначив наступне. Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258,362,559, 681. 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України. Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, перебіг строку позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу з березня 2020 року і по тепер, а тому позовна давність підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог виниклих. Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості під час дії воєнного стану та зупинення перебігу позовної давності відповідно до закону. Таким чином, не було пропущено позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з березня 2017 року відповідно до норм Закону. Окрім того, представник позивача зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» знято з 01.01.2024 мораторій на заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Зважаючи на викладене, позивач зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, вивчивши відзив відповідачів, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Будинок АДРЕСА_1 під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 та є споживачами вищезгаданих послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).
Вищевказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).
Частина 7 статті 26 Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 1 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).
За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та попових договорів про надання послуг з постачання гарячої води" та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії".
Відповідно до статті 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.
Відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води зобов'язана сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо тверджень відповідачів про те, що відповідачі лише зареєстровані у квартирі, водночас із контексту заперечень відповідачі вважають, що зобов'язання сплати заборгованості лягає на власника помешкання або особу з ким укладено договір, в той же час позивачем не встановлено хто саме є власником квартири та з ким саме укладено договір про надання послуг, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином саме на споживачів лягає обов'язок оплати отриманих послуг, та враховуючи, що матеріали справи містять докази того, що відповідачі є зареєстрованими у помешканні, за яким виник борг, отримували послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, не виконували покладений на них договором і законом обов'язок по оплаті вказаних послуг, у них виникла заборгованість, що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідачі не заперечували та не спростовували факт непроживання за адресою місця реєстрації та не користування відповідними послугами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідачі від мереж теплової енергії та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялися, не відключалися.
Відсутність укладеного письмового договору не є підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті комунальні послуги (позиція Верховного Суду у справі № 703/2200/15 від 19 серпня 2020 року, у справі № 462/1232/23 від 25 березня 2024 року).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі у період з травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року не сплачували кошти за послуги з централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 19680,27 грн.
Також, починаючи з 01 листопада 2021 року, не належним чином сплачували кошти за надані їм послуги: з постачання теплової енергії, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 1239,34 грн, за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 32138,18 грн, а також: заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 39,89 грн та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 23,65 грн.
Відповідачі не подали до суду належних заперечень щодо того, що послуги позивачем не надавалися або, що розмір заборгованості є меншим, а тому вимога позивача про стягнення сум основного боргу, а також внесків за абонентське обслуговування підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідачів про застосування позовної давності.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року
Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, перебіг позовної давності був зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України з березня 2020 року.
Разом із тим, відповідно до положень ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Вказаний Закон набирав чинності 04 вересня 2025 року.
Зважаючи на викладене, позовна давність може бути застосований до вимог виниклих до квітня 2017 року.
Однак, зважаючи на те, що вимоги позивача стосуються стягнення заборгованості, що виникла починаючи з травня 2018 року, заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, які нараховані, починаючи з січня 2024 року, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.
Таким чином позивачем були здійснені нарахування 3% річних та розміру інфляційних втрат на суми заборгованості за несплату коштів, а саме:
?за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01травня 2018року по 31 жовтня 2021року, заборгованість за що склала 19680, 27 грн, то інфляційна складова боргу становить 3411,42 грн, а 3% річних - 831,17 грн.
?за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01листопада 2021 року заборгованість за що склала 1239,34 грн, то інфляційна складова боргу склала 33,80 грн, а 3% річних 10,63 грн.
?за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01листопада 2021 року, заборгованість за що склала 32138,18 грн, то інфляційна складова боргу становить 4249,14 грн, 3% річних - 994,03 грн.
Судом було перевірено вказані розрахунки, які виконані за вірними формулами та із зазначенням достовірних періодів нарахування, а відтак зазначені вимоги підлягають задоволенню.
Окрім того, пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги»" передбачено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Таким чином вимога про стягнення із відповідачів пені у розмірі 12,93 грн та 1209,43 грн, яка утворилася у зв'язку із непогашенням заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно, підлягає задоволенню.
Відповідачами не надано доказів на спростування обставин та розрахунків наданих позивачем.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води у період з травня 2018 року по кінець жовтня 2021 року, та починаючи з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, абонентське обслуговування за постачання теплової енергії, за абонентське обслуговування за постачання гарячої води, а також 3% річних від сум боргу, їх інфляційної складової та пені нарахованої у зв'язку із простроченням сплати боргу в загальному розмірі 63 873, 88 грн є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн, які підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,
позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість:
- за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 19680,27 грн, інфляційну складову у розмірі 3411,42 грн та 3% від суми боргу - 831,17 грн;
- за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1239,34 грн, інфляційну складову у розмірі 33,80 грн та 3% від суми боргу - 10,63 грн, пеню - 12,93 грн;
- за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 32138,18 грн, інфляційну складову у розмірі 4249,14 грн та 3% від суми боргу - 994,03 грн, пеню - 1209,43 грн;
- за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн;
- за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн;
що в загальному розмірі складає 63873,88 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 3028,00 грн, а саме - по 1514,00 грн з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго", код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3
Суддя К.В. Шаповалова