29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/31506/24
адміністративне провадження № К/990/53755/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №520/31506/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсітка» до Головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Металсітка» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позов задоволено.
На зазначене рішення контролюючим органом подано апеляційну скаргу.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду від скаржника надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року повернуто скаржнику.
04 серпня 2025 року відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 КАС України в частині сплати судового збору.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду від скаржника надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року клопотання задоволено частково та продовжено скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
На адресу суду повторно надійшло клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги залишено без задоволення; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
26 вересня 2025 року відповідач втретє звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 295 та 296 КАС України.
06 жовтня 2025 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання на виконання вимог ухвали від 01 жовтня 2025 року. До вказаного клопотання додано платіжну інструкцію від 29 вересня 2025 року № 5164 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14 534,40 грн.
Водночас судом встановлено, що відповідач не надав уточнене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням та наданням доказів поважності причин пропуску цього строку. Таким чином, вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху виконані відповідачем не в повному обсязі
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року було постановлено повторно надіслати Головному управлінню ДПС у Харківській області копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року про залишення без руху апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.
Головному управлінню ДПС у Харківській області повторно надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
15 жовтня 2025 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи подане клопотання, Головне управління ДПС у Харківській області зазначило, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області було зупинено виконання платіжних інструкцій ГУ ДПС, за якими здійснюється сплата судового збору, що унеможливило його вчасну сплату. Водночас відповідач вказав, що після надходження фінансування ГУ ДПС невідкладно сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року, наведені Головним управлінням ДПС у Харківській області; заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що відповідач пропустив строк, установлений статтею 295 КАС України, а наведені причини його пропуску є неповажними.
Суд зауважив, що факт звернення Головного управління ДПС у Харківській області з первинною апеляційною скаргою у встановлений законом строк (яку було залишено без руху та в подальшому повернуто через несплату судового збору) не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними. Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є суб'єктивним чинником, що залежав від волі скаржника, а тому не може вважатися об'єктивною перешкодою, яка не залежить від волі особи та не надає їй права реалізовувати право на оскарження у будь-який необмежений час після спливу процесуальних строків.
Також, надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання, колегія суддів зазначила, з моменту отримання копії ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги (02 липня 2025 року) до моменту звернення до суду апеляційної інстанції з цією скаргою втретє (26 вересня 2025 року) минуло майже три місяці, що свідчить про надмірне та невиправдане зволікання.
Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд,-
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 520/31506/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсітка» до Головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко