29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 640/29309/20
адміністративне провадження № К/990/55018/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №640/29309/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осібна користь ОСОБА_1 200000,00 грн суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ "Авант-Банк" за договором від 26.01.2016 р. №Д-Ф/16/1019-1243.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 адміністративний позов задоволено та стягнено з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн. суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ "Авант-Банк" за договором від 26 січня 2016 року №Д-Ф/16/1019-1243.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025.
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 26.12.2025 надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №640/29309/20.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою відмовив відповідачу у відкритті за його апеляційною скаргою, мотивуючи тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з пропуском строку подано до суду апеляційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025
При перевірці апеляційної скарги встановлено, що скаргу подано з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року залишено без задоволення та апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали шляхом подання до суду апеляційної інстанції:
- заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин;
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2400 грн 00 коп.
Відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «ст. 298 Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху» від 20.10.2025 по справі №640/29309/20 було надіслано одержувачу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 21.10.2025 о 17:50.
Таким чином, останній день строку на усунення недоліків - 03.11.2025.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2025. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що підставами звернення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб для перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку із значним пропуском строку на апеляційне оскарження, є усунення фундаментальних помилок, які виникли внаслідок не з'ясування усіх істотних процесуальних обставин у справі судом першої інстанції. Зазначено, що рішення суду першої інстанції було прийнято на користь позивача, який помер до відкриття провадження у справі № 640/29309/20, отже вказане рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.
Відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не може бути підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Дана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №400/2226/19.
Окрім зазначеного, підсистеми (модулі) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв'язку розпочали офіційно функціонувати з 05.10.2021.
Відповідно до частини5 статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
При цьому, як передбачено пунктом 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 було прийнято у порядку спрощеного позовного провадження 22.04.2025.
Копію рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відповідачем отримано 23.04.2025 о 13:19, що підтверджується відомостями про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, які містяться у КП "Діловодство спеціалізованих судів".
Тобто, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 вважається врученим апелянту 23.04.2025.
Відповідно до приписів ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" 09.10.2025, тобто після закінчення встановленого законодавством строку для вчинення відповідних процесуальних дій.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення.
Судом апеляційної інстанції звернута увагу на те, що у даній адміністративній справі відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою із значним пропуском строку, що становить більш ніж чотири місяці, що є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків апеляційного оскарження.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сторона не може та не повинна намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Дана правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 04.11.2024 у справі №380/25763/23, та у постановах від 26.09.2022 у справі №560/403/22 та від 07.12.2022 у справі №400/1980/21.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Крім того, статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Сторони маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Таким чином суд апеляційної інстанції прийшов до вірних висновків щодо доводів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, та не прийняв їх до уваги, оскільки обставини, на які посилається відповідач, пов'язані з внутрішньою організацією роботи Фонду, тобто мають суб'єктивний характер і не свідчать про об'єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.
Також, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на обставину введення воєнного стану з 24.02.2022 та відхилив їх, оскільки введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.04.2023 №280/9811/21, від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 № 640/7964/21.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, що клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, а причини пропуску такого строку - неповажними та враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження. У зв'язку із зазначеним відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження, оскільки доводи апеляційної скарги не виправдовують безпідставність порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 4 частини 1 статті 299 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №640/29309/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа