29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 140/2047/25
адміністративне провадження № К/990/51257/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Ульчака Богдана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 05 листопада 2025 року у справі №140/2047/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними рішення про взяття на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 та визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на проходження військово-лікарської комісії;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з основної діяльності) від 22 січня 2025 року №89 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключення з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлення у військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 22 січня 2025 року в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на посаду водія електрика радіостанції польового центру зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А, зарахування до списків особового складу;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття ОСОБА_1 на облік в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 22 січня 2025 року №89 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключення з обліку в третьому відділі (м. Сколе) ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлення у військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 22 січня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення останнього на посаду водія електрика радіостанції польового центру зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А.
Зобов'язано командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 140/2047/25 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
09 грудня 2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №140/2047/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі .
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22, яким підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв'язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини, так як право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Крім іншого, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції було проігноровано правову позицію Великої Палати Верховного суду у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22 та від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23, у відповідності до котрої, хоча наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.
В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом та Великою Палатою Верховного суду були зроблені відповідні висновки.
Посилання на постанови Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року справу № 140/2047/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження необхідно наводити та обґрунтовувати, як виключні підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України так і загальні підстави передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Ульчака Богдана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 05 листопада 2025 року у справі №140/2047/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур