Справа №752/10475/25
Провадження № 2/752/6285/25
Іменем України
24.11.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко В.В., Ільніцької І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні суду цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про встановлення факту самостійного виховання дитини та стягнення аліментів
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Самофалової Оксани Юріївни
ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом також відповідач), в якому просив суд,
-встановити факт самостійного виховання позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 );
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі (одна четверта) від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Стислий виклад позиції позивача
28.08.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, в якому у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.12.2022 шлюб між сторонами було розірвано.
З 31.05.2023 по
зивач, разом із донькою є внутрішньо переміщеними особами та мають фактичне місце проживання у Києві, в той час, як відповідач постійно проживає у Чеській Республіці, де створила нову сім'ю та будь-якої участі у вихованні та/або утриманні дитини не бере.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.05.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.05.2025 відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.07.2025.
29.07.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва для витребування доказів.
06.10.2025 у підготовчому судовому засіданні були виконані завдання підготовчого провадження передбачені цивільним процесуальним законодавством для початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.11.2025.
03.11.2025 судове засідання було відкладене на 24.11.2025.
У судовому засіданні 24.11.2025, після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та в цьому ж засіданні проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.
Фактичні обставини встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 15.01.2009 серія НОМЕР_4 .
Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12.12.2022 у справі №333/4936/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розрівання шлюбу, шлюб, укладений 28.08.2008 між сторонами був розірваний.
Згідно довідки від 31.05.2024 №3001-7002047471 про взяття на облік внутрішнь переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою та має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 31.05.2024 №3001-7002047520 про взяття на облік внутрішнь переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є внутрішньо переміщеною особою та має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаною вище квартирою АДРЕСА_2 позивач - ОСОБА_1 користується на підставі Договору оренди від 24.11.2023.
Згідно Акта обстеження умов проживання, складеним головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки закладу освіти від 28.02.2025 №64 суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається в 10-А класі Ліцею №108 міста Києва.
Згідно характеристики від 28.02.2025 №04-06/47 виданої за підписом директора та класного керівника дитини, суд встановив, що ОСОБА_3 , навчається у Ліцеї №108 м. Києва з 2024 року та за час навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця.
Окрім цього у вказаній характеристиці закладу освіти вказано, що ОСОБА_4 виховується батьком ОСОБА_1 , який відповідально ставиться до виховання та навчання доньки. Мати у вихованні та навчанні ОСОБА_5 участі не бере на зв'язок із класним керівником не виходить.
Відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 29.07.2025 №752/10475/25 суд встановив, що ОСОБА_2 здійснила виїзд за межі території України 27.06.2022 і з цього часу назад не поверталася.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повідомила суду, що вона проживає разом з батьком - ОСОБА_1 у місті Києві, водночас мати - ОСОБА_2 участі в її вихованні та утриманні не бере; проживає закордоном та створила там нову родину.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Згідно частини першої статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені статтями 150-151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Таким чином за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач - ОСОБА_2 , 27.06.2022 виїхала за межі України та назад не поверталася.
Як вбачається із характеристики від 28.02.2025 №04-06/47 виданої за підписом директора та класного керівника дитини - ОСОБА_3 , яка навчається в 10-А класі Ліцею №108 міста Києва, її вихованням займається батько ОСОБА_1 , водночас, мати дитини - ОСОБА_2 у вихованні та навчанні ОСОБА_5 участі не бере на зв'язок із класним керівником не виходить.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повідомила, що фактично єдиною особою, яка її виховує та матеріально забезпечує є її батько - ОСОБА_1 , водночас, свою матір вона вже тривалий час не бачила та будь-який зв'язок із нею не підтримує.
Згідно Акта обстеження умов проживання, складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 проживають лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем доведено факт самостійного виховання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі (одна четверта) від усіх видів її заробітку (доходу), суд зазначає наступне.
Конституційним правом неповнолітньої дитини, закріпленим статтею 51 Конституції України є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття. Крім того, обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття передбачено статтею 180 Сімейного кодексу України
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначено статтею 181 СК України.
З аналізу вказаної норми слідує, що у випадку відсутності спору батьки самостійно за взаємною домовленістю між собою визначають способи (зокрема, розмір, порядок та форму) надання утримання своїм неповнолітнім дітям. Сімейне законодавство виходить із того, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, відносини між якими регулюються нормами СК, вправі врегулювати свої відносини за усною домовленістю або договором, якщо це не буде суперечити вимогам СК, інших законів та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 9 СК України). При цьому, домовленість між батьками дитини про виконання ними їх обов'язку щодо утримання дитини може міститися у договорі, умови якого, у тому числі щодо розміру аліментів, строків їх присудження та виплати, не повинні порушувати права дитини, встановлені СК.
При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку, відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якою проживає дитина.
Зазначені положення відповідають вимогам, передбаченим статтями 183, 184 СК України.
Наведене узгоджується і з роз'ясненнями наведеними у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Аналіз вказаних правових норм та роз'яснень свідчить про те, що задоволення позову про стягнення аліментів у судовому порядку є можливим лише у випадку відсутності добровільної домовленості про сплату аліментів між батьками дитини та ненадання дитині утримання.
Суд встановив, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний згідно рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12.12.2022 у справі №333/4936/22.
Будь-якої домовленості про сплату аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 між сторонами не досягнуто. Жодна із сторін не надала до суду доказів досягнення такої домовленості.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платників аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів визначається з огляду на фактор кількості дітей й становить: на одну дитину - від суми доходу; на двох дітей - 1/3 від суми доходу; на трьох і більше дітей - від суми доходу.
Позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача на свою користь аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від доходів відповідача, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вказує, що згідно частини першої статті 191 ЦПК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що ОСОБА_1 самостійно виховує доньку, мати участі в її вихованні та утриманні не бере, жодної домовленості між сторонами щодо сплати аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) у розмірі (однієї четвертої) частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.04.2025 до досягнення дитиною повноліття.
Суд роз'яснює, що відповідно до частини першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Керуючись статтями 10, 12, 76-83, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України; суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) доньки ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) у розмірі (однієї четвертої) частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.04.2025 до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Чекулаєв