Справа № 752/25886/25
Провадження № 1-кп/752/2449/25
29 грудня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010002536 від 20 серпня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 ,
встановив:
Голосіївським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Власник майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_7 звернулась з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року на належний їй на праві власності автомобіль марки «Infiniti QX56» VIN-код НОМЕР_1 , мотивуючи тим, що потреба у застосуванні вказаного заходу забезпечення відпала та є підстави для відновлення її права володіння належним їй майном.
В судовому засіданні ОСОБА_7 підтримала своє клопотання.
Захисник та обвинувачений просили його задовольнити.
Прокурор не заперечував проти передачі автомобіля, який визнаний речовим доказом, власнику на відповідальне зберігання.
Потерпілий при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про арешт майна має враховуватись розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини обмеження у володінні майном повинно бути законним. Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти.
Як убачається з матеріалів справи, автомобіль марки «Infiniti QX56» VIN-код НОМЕР_1 , на якому пересувався обвинувачений під час вчинення інкримінованих йому дій, постановою слідчого визнаний речовим доказом та з метою збереження речових доказів ухвалою слідчого судді на нього було накладено арешт.
В судовому засіданні прокурор підтвердив, що вказаний автомобіль не має важливого доказового значення у кримінальному провадженні, на його безпосередньому дослідженні в судовому засіданні сторона обвинувачення не наполягає.
Обставин, які би свідчили про те, що вказаний автомобіль за результатами судового розгляду може підлягати спеціальній конфіскації, судом не встановлено.
Таким чином, суд погоджується з доводами ОСОБА_7 про те, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення у виді арешту майна відпала потреба, а тому на підставі ст. 100 КПК України, з метою забезпечення права ОСОБА_7 вільно володіти та користуватись своїм майном, вказаний автомобіль підлягає передачі їй на відповідальне зберігання до закінчення судового розгляду, оскільки це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Керуючись статтями 98, 100, 170, 174, 369-372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання ОСОБА_7 задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року на належний ОСОБА_7 на праві власності автомобіль марки «Infiniti QX56» VIN-код НОМЕР_1 .
Передати вказаний автомобіль ОСОБА_7 на відповідальне зберігання.
Виконання ухвали покласти на старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1