29 грудня 2025 року
м. Київ
справа №200/7035/24
адміністративне провадження № К/990/54613/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 200/7035/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
08 жовтня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 , в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області у нарахуванні йому орендної плати з фізичних осіб (код 18010900) в розмірі 27 594,28 грн. за період 2014-2015 роки та єдиного соціального внеску (код 71040000) в розмірі 48 418,81 грн за період 2014-2021 роки;
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Донецькій області, викладену у листі № 10018/6/05-99-13-0606 від 06 вересня 2024 року, у списанні безнадійної заборгованості з орендної плати з фізичних осіб (код 18010900) у розмірі 27 594,28 грн; земельного податку з фізичних осіб (код 18010700) в розмірі 259,70 грн; ПДВ (код 14010100) в розмірі 13,50 грн, а всього в розмірі 76 286,29 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області здійснити коригування даних в його інтегрованій картці платника шляхом виключення податкового боргу з: ЄСВ (код 71040000) в розмірі 48 418,81 грн; орендної плата з фізичних осіб (код 18010900) в розмірі 27 594,28 грн; ПДВ (код 14010100) в розмірі 13,50 грн., а всього у розмірі 76 286,29 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області стосовно нарахування платнику податків ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пені за період з 14.04.2014 по 12.02.2020 включно.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків позивача шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пені за період з 14.04.2014 по 12.02.2020 включно.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) в сумі 28 310,41 грн платнику податків ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області списати безнадійний податковий борг (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) в сумі 28 310,41 грн платнику податків ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предмет спору у цій справі, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, судом не встановлені, таких застережень касаційна скарга також не містить.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, -
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 200/7035/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко