29 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2091/25 пров. № А/857/13973/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Матковської З.М.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 460/2091/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції Комшелюк Т.О., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 13 березня 2025 року),-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо підготування та направлення подання до Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області для повернення ОСОБА_1 19270,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області для повернення ОСОБА_1 збору в сумі 19270,00 грн. на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено нотаріусом. Позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 19270грн, хоча житло придбавалось вперше. Позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Рівненській області із заявою про повернення коштів, сплачених на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла вперше, оскільки на підставі пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» при придбанні житла вперше не сплачується збір. Однак листом від 05.11.2024 відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні коштів.
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 460/2091/25 позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у підготуванні та направленні подання до Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області для повернення ОСОБА_1 19270 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених нею під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області для повернення ОСОБА_1 19270 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених нею під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що оскільки позивачем до заяви долучені не всі документи, а саме: відсутня заява фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (у тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя, оформлена у відповідності до підпункту 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613), що вимагаються Порядком № 1740, то немає підстав вважати сплачені кошти помилковими та немає підстав для їх повернення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 10.06.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Хомутовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1202. Предметом даного договору є квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 5 даного Договору, продаж квартири вчинений за 1927000грн.
Згідно з квитанцією від 10.06.2024 № 33, ОСОБА_1 сплатила 19270грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі - продажу) нерухомого майна.
Позивач, вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від вартості придбаного ним майна, 05.11.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій вказав про придбання майна вперше та просив повернути сплачений ним збір у розмірі 1 % від вартості квартири.
Листом від 05.11.2024 № 1700-0504-8/63032 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило позивачу у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від вартості придбаного ним майна. Вказану відмову обґрунтовано наступним. зокрема, відповідно до підпунктів “б», “в» і “г» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій № 1740 від 03.11.1998, збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пунктом 15-3 цього абзацу передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Оскільки позивачем до заяви долучені не всі документи, а саме: відсутня заява фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (у тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя, оформлена у відповідності до підпункту 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613), що вимагаються Порядком № 1740, то немає підстав вважати сплачені кошти помилковими та немає підстав для їх повернення.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що документами підтверджується факт придбання позивачем нерухомого майна - квартири, вперше, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у поверненні коштів, сплачених ним у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 19.08.1999, статтю 1 Закону № 400/97, яка визначає перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, доповнено пунктом 9 такого змісту:
« 9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. В статті 2 Закону № 400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Пунктом 18 Порядку № 1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, положеннями Порядку № 1740 державою створений дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів, нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши територіальному органу ПФУ визначені підпунктом “в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У цьому випадку саме фізична особа повинна довести, що помилилася, коли зайво сплачувала збір, а не перекладати тягар доказування своєї помилки на державу, котра створила цілком доступний та дієвий механізм доказування цієї обставини.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 05.11.2024 подано заяву за змістом якої позивач вказує, що житло придбавалось ним вперше.
До заяви додано документи, визначені Порядком № 1740, зокрема, квитанція від 10.06.2024 № 33, згідно якої позивач сплатила 19270 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі - продажу) нерухомого майна.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна, крім квартири, про яку зазначено вище, відсутні.
Виходячи із зазначеного, позивач придбала житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу, інша нерухомість не придбавалась, протилежного відповідачем не доведено та матеріали справи не містять.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2018 у справі № 819/33/17 та в постанові від 30.09.2019 в справі № 819/1727/16: «За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами».
Апеляційний суд вважає, що саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у цьому конкретному випадку особа, якій відмовили у поверненні збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач придбавала інше житло.
Виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 460/2091/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін