29 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4150/24 пров. № А/857/7179/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Матковської З.М.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано - Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №300/4150/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості
головуючий суддя першої інстанції - Бобров Ю.О., час ухвалення - у письмовому провадженні, місце ухвалення - м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту - 23.01.2025
Адвокат Шевченко К.Т. в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 27.03.2024 №UA206050/2024/000102 та рішення про коригування митної вартості від 27.03.2024 №UA206050/2024/000017/1.
Позовні вимоги мотивує безпідставністю прийнятих рішень, оскільки відповідачем в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість ввезеного екскаватора та обраного методу визначення цієї вартості за резервним методом, відмовлено позивачу у митному оформленні товару і визначено митну вартість за другорядним методом (резервним) за вищою ціною, внаслідок чого протиправно прийнято оскаржувані рішення. Так, при здійсненні митного оформлення на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які засвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Натомість, у оскаржуваному рішенні відповідач не навів жодних законних підстав прийняття чи неприйняття поданих документів, не вказав чому подані документи на підтвердження митної вартості є недостатніми чи недостовірними, не врахував інформації про товар та не зазначив у чому полягав сумнів щодо задекларованої митним брокером митної вартості.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2024 №UA206050/2024/000017/1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2024 №UA206050/2024/000102.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" сплачений судовий збір в розмірі 6056 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до статті 317 КАС України вищевказане рішення повинно бути скасоване.
Апелянт вказує, що за результатами перевірки подана позивачем митна декларація відсутня у базі даних митних декларацій ЄС.
Також зауважує, що у своїх висновках суд зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 4JBKLO1 від 22.01.2024 року оплата за даний транспортний засіб здійсненна позивачем безготівково та додатково підтверджено листом продавця про оплату товару. Однак, долучена декларантом платіжна інструкція № 4JBKLO1 датована 22.01.2024 року, дата валютування вказано 23.01.2024 рік; у полі рахунок отримувача міститься відмінний номер рахунку, ніж визначений умовами договору та рахунком №2024001. У примітці «Призначення платежу» відсутнє посилання на виставлений рахунок №2024001. Також у експортній декларації в графі (29) сплата відсутня.
Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що згідно поданих документів наявна інформація про нерегулярну роботу двигуна. Однак транспортний засіб самостійно проїхав по маршруту про що міститься інформація у графі 21 МД, а саме номерний знак транспортного засобу SCS24E. Також нерегулярна робота двигуна транспортного засобу не свідчить про його неспроможність рухатись. Наявність пошкодження автомобіля безпосередньо впливають на митну вартість, і саме тому маючи обґрунтований сумнів для підтвердження заявленої митної вартості, митний орган витребував додаткові документи, зокрема експертний висновок.
Також вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що митний орган не конкретизував підстави незастосування певних другорядних методів, не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу коригування митної вартості за резервним методом.
Натомість у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів за №иА206050/2024/000017/1 від 27.03.2024 р. зазначено, що «митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МКУ (договір (угода, контракт) про поставку товару із зазначенням чи відсутністю страхування відсутня, висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не надано) Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ від 13.03.2012 року № 4495- VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 22.02.2024 № 24UA206030002131U4 за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) тягача: тягач сідельний, вантажний марки «SCANIA», моделі «R 450», тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 12740 см3, потужність - 331 kw, ідентифікаційний номер (VIN) - YS2R4X20005397521, номер двигуна - нема даних, бувший у використанні, колісна формула - 6x2, загальна кількість місць для сидіння - 2, включаючи водія, призначений для використання по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2015. Виробник «SCANIA», Швеція. Визначена митна вартість - 486246 CZK.».
Вважає, що зі змісту зазначеного вище, чітко вбачаються підстави неможливості застосування попередніх п'яти методів, проведено також порівняльний аналіз товару. У графі 31 митної декларації та в графі 33 рішення про коригування мітиться повна інформація, яка надає можливості суду дослідити під час розгляду справи інформацію зазначену в даних графах.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меш Інвест» подало відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 08.01.2024 між ТОВ "Меш Інвест" (покупець) та фірмою Doprava Sedlcany s.r.o. (продавець) укладено договір, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє автомобіль вантажний марки Scania, модель R410, рік випуску 2015, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_1 за ціною 320 000 чеських крон ( 538 208 грн.).
Відповідно до рахунку-фактури №2024001 від 08.01.2024 та платіжного доручення №4JBKLO1 від 22.01.2024 року позивач придбав у нерезидента Doprava Sedlcany s.r.o. сідельний тягач марки Scania, модель R410, тип N320, тип двигуна дизельний, об'єм циліндрів 12 742 см3, потужність 302 кВт, колісна формула 4х2,рік випуску 2015, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_2 за ціною 320 000 чеських крон (а.с. 11, 13-14, 17).
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 26.03.2024 позивач через свого декларанта подав для митного оформлення МД №24UA206050003268U8 щодо товару автомобіля марки Scania, модель R410, тип N320, тип двигуна дизельний, об'єм циліндрів 12 742 см3, потужність 302 кВт, колісна формула 4х2,рік випуску 2015, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_1 . Декларантом визначена митна вартість за резервним методом у розмірі 553 808 грн. в тому числі вартість доставки 15 600 грн.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: договір від 08.01.2024, рахунок-фактура №2024001 від 08.01.2024 та платіжне доручення №4JBKLO1 від 22.01.2024 року, декларація про походження товару; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; калькуляцію транспортних витрат; копія митної декларації країни відправлення №24CZ61000001ZQKCA9 від 14.02.2024 року, інші некласифіковані документи.
Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним необхідність подання оригінали або копій поданих документів для підтвердження митної вартості.
Позивачем в процесі консультації було додатково підтверджено ціну товару та подано лист продавця від 27.03.2024 за №87, платіжне доручення №4JBKLO1 від 22.01.2024 року, копія митної декларації країни відправлення №24CZ61000001ZQKCA9 від 14.02.2024 року.
27.03.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2024/000017/1, згідно із графами 30, 31 якого визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 486 246 чеських крон, замість 329 275,22 чеських крон (553 808 грн.), що була заявлена декларантом (а.с.10).
У вказаному рішенні зазначено наступне:
Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МКУ (договір (угода, контракт) про поставку товару із зазначенням чи відсутністю страхування відсутня, висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не надано) Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 22.02.2024 №24UA206030002131U4 за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) тягача: тягач сідельний, вантажний марки «SCANIA», моделі «R 450», тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 12740 см3, потужність - 331 kw, ідентифікаційний номер (VIN) - YS2R4X20005397521, номер двигуна - нема даних, бувший у використанні, колісна формула - 6х2, загальна кількість місць для сидіння - 2, включаючи водія, призначений для використання по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2015. Виробник «SCANIA», Швеція. Визначена митна вартість 486246 CZK.
Також, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000102, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 486 246 чеських крон. При цьому належним чином не враховано, що автомобіль ввезений позивачем був пошкоджений, про що зазначено у поданій митній декларації та акті огляду, а порівняний автомобіль іншої моделі, мав іншу потужність двигуна, колісну формулу та відомості про його пошкодження відсутні. Також, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - Scania, модель R410, тип N320, тип двигуна дизельний, об'єм циліндрів 12 742 см3, потужність 302 кВт, колісна формула 4х2,рік випуску 2015, ідентифікаційний номер (номер шасі) YS2R4X2000538326 за ціною 329 275,22 чеських крон та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю документи не підтверджують заявлену вартість товару, а також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв'язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не підтверджено заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 486 246 чеських крон.
Як слідує з матеріалів справи, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації №24UA206050003268U8, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано наступнім документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору:
договір від 08.01.2024, згідно якого позивачем здійснено купівлю автомобіля Scania, модель R410, рік випуску 2015, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_2 за ціною 320 000 чеських крон ( 538 208 грн.);
платіжне доручення №4JBKLO1 від 22.01.2024 року, відповідно до якого позивач сплатив вартість товару в сумі 320 000 чеських крон та лист продавця від 27.03.2024 за №87, яким підтверджено оплату за вказаний транспортний засіб;
калькуляцію транспортних витрат, згідно якої транспортні витрати за перевезення товару за межами території України склали 15 600 грн.
Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що зауваження митного органу щодо розбіжностей числових значень складових митної вартості є безпідставними, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття спірного рішення.
Апелянт зазначає, що долучена декларантом платіжна інструкція 4JBKLO1 від 22.01.2024 р., дата валютування вказана 23.01.2024 р. у полі рахунок отримувача міститься відмінний номер рахунку ніж визначений умовами договору та рахунком № 2024001. У примітці «Призначення платежу» відсутнє посилання на виставлений рахунок № 2024001.
Апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки банківські реквізити продавця, а саме : IBAN CZ6627000000002112426195 (для Swift переказів) міститься і у платіжному дорученні 4JBKLO1 від 22.01.2024 р. у призначенні платежу (оскільки це міжнародний переказ коштів), і у рахунку-фактурі № 2024001, і договорі купівлі- продажу товару.
Щодо доводів апелянта про те, що за результатами перевірки копія митної декларації № 24CZ6100000ZQCA9 відсутня в базі даних митних декларацій ЄС, то таке не підтверджене жодними доказами.
Також апелянт зауважує, що калькуляція транспортних витрат не містить інформації щодо чіткого маршруту перевезення та не визначено пройдену відстань, водночас калькуляція транспортних витрат містить інформацію про маршрут , а саме: « Калькуляція транспортних витрат автомобіля Сканія по маршруту м. Прага (Чехія) - м. Ужгород (Україна, Закарпатська обл.)» та вартість такого перевезення 15 600 грн. Також вказано, що вартість вказана до кордону України.
Що стосується доводів апелянта про те, що у поданих до митної декларації документах є інформація про несправність транспортного засобу, а саме нерегулярна робота двигуна, однак даний транспортний засіб своїм ходом проїхав маршрут та перетнув кордон, то апеляційний суд погоджується із доводами позивача в цій частині та зазначає наступне.
Звертаючи увагу на несправність двигуна розмитнюваного транспортного засобу, описану в супровідних документах, відповідач не зазначає яким чином це вплинуло на можливість розмитнюватися за основним методом та/або викликало необхідність надавати ті чи інші документи про технічний стан авто, наприклад.
Крім цього, суд повторно наголошує, що відповідно до платіжного доручення №4JBKLO1 від 22.01.2024 року оплата за даний транспортний засіб здійсненна позивачем безготівково та додатково підтверджено листом продавця про оплату товару.
Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.
Натомість жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.
Крім цього апелянт не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Суд першої інстанції вірно виснував, що вказані вище посилання щодо розбіжностей чи сумнівів не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Апеляційний суд вважає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Метод визначення митної вартості імпортованих товарів в кожному окремому випадку визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
Згідно норм ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, законодавством України не передбачено можливості коригування митним органом митної вартості імпортованих товарів, визначеної за основним методом визначення вартості товарів, в зв'язку з тим, що декларантом при імпортуванні інших партій товару за одним й тим же контрактом раніше було самостійно обрано резервний метод визначення вартості імпортованих товарів, оскільки метод визначення митної вартості товарів в кожному випадку визначається декларантом самостійно.
Також суд першої інстанції вірно покликався на висновки Верховного Суду, відповідно до яких, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню ( постанова Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17).
Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Також колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 року у справі № 1.380.2019.000724.
У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Водночас, відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Судом також встановлено, що згідно оскаржуваних рішень митна вартість сідельний тягач марки Scania, модель R410, тип N320, тип двигуна дизельний, об'єм циліндрів 12 742 см3, потужність 302 кВт, колісна формула 4х2,рік випуску 2015, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_2 порівнювалась митним органом з подібними та аналогічними транспортними засобами. Так джерелом інформації для коригування та визначення митної вартості слугувала митна декларація МД від 22.02.2024 №24UA206030002131U4 взята з бази митного органу, в той же час, другий, третій методи визначення митної вартості товарів (стаття 59-63 Митного кодексу України) відповідачем не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що є суперечливими та нелогічними між собою обставинами та свідчить про можливість застосування таких методів для визначення митної вартості, проте митним органом безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом.
Суд першої інстанції також правильно уважав, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 486 246 чеських крон. При цьому належним чином не враховано, що автомобіль ввезений позивачем був пошкоджений, про що зазначено у поданій митній декларації та акті огляду, а порівняний автомобіль іншої моделі, мав іншу потужність двигуна, колісну формулу та відомості про його пошкодження відсутні.
Також, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.
Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно висновував, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення Івано - Франківської митниці, а саме карта відмови в прийнятті митної декларації від 27.03.2024 №UA206050/2024/000102 та рішення про коригування митної вартості від 27.03.2024 №UA206050/2024/000017/1 вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Івано - Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №300/4150/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін