Справа № 369/19805/25
Провадження №2-н/369/3700/25
29.12.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ВАША ОСЕЛЯ» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ВАША ОСЕЛЯ» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Окрім того, Заявник просить вирішити питання відшкодування понесених судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.).
Вирішуючи питання можливості видачі судового наказу щодо судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, з урахуванням аналізу поданих матеріалів заяви про видачу судового наказу, Суд зазначає про таке.
Інститут наказного провадження відповідає міжнародним принципам здійснення справедливого та ефективного правосуддя і забезпечення прав людини. Зокрема, з метою вдосконалення судових систем держав-членів у Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981 N R (81) 7 щодо шляхів спрощення доступу до правосуддя та Рекомендації від 28.02.1984 N R (84) 5 щодо принципів цивільного судочинства визначено, що для справ, пов'язаних з безспірним правом, повинні бути передбачені спеціальні правила для прискорення розгляду справи.
Так, відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України Про судовий збір, розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява подана в порядку наказного провадження. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).
Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин три, вісім статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин першої та другої статті 141 ЦПК України.
Відповідно до положень статті 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.
З огляду на викладене, на переконання Суду, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.
Такий висновок, зокрема, відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25.03.2020 у справі №607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Підсумовуючи викладене вище, Суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ВАША ОСЕЛЯ» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у частині вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене,керуючись статтями 163, 165, 167 ЦПК України, Суд
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ВАША ОСЕЛЯ» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у частині вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згідно з вимогами статті 261 ЦПК України ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ