П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38011/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Шевчук О.А., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву Державної екологічної інспекції Поліського округу про ухвалення додаткового рішення у справі №420/38011/24 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання протиправним та скасування припису,-
У грудні 2024 року Фермерське господарство «Аделаїда» відокремлена садиба звернулось до суду першої інстанції з позовом до Державної екологічної інспекції Поліського округу, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства №21/2.1 від 20.11.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція Поліського округу подала апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025 року задоволено апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та прийнято нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання протиправним та скасування припису.
16.12.2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» представник Державної екологічної інспекції Поліського округу подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №420/38011/24, в якій просив стягнути з Фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3633,60 грн, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що постановою П'ятого апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства “Аделаїда» відокремлена садиба до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання протиправним та скасування припису, але в судовому рішенні не вказано про стягнення з позивача на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги до суду у розмірі 3633 грн. 60 коп.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по справі колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3-4 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Порядок розподілу судових витрат встановлений нормами статті 139 КАС України.
Згідно частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 2-5 зазначеної статті передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У справі, яка розглядається, судові витрати підлягають відшкодуванню в порядку частини 2 статті 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат на сплату судового збору.
У постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №161/14389/16-а Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
З огляду на викладене, судові витрати, понесені відповідачем - суб'єктом владних повноважень у зв'язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, не розподіляються.
За таких обставин, підстави для задоволення заяви і стягнення з позивача на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу суми сплаченого відповідачем судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 252, 308, 310, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Державної екологічної інспекції Поліського округу про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/38011/24 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання протиправним та скасування припису.
Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко