П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34913/24
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), за прийняття безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.01.2023 по 24.02.2023, з 09.03.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023 в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.02.2023 по 24.02.2023 у сумі 185 714,30 грн., з 09.03.2023 по 30.04.2023 у сумі 174 193,55 грн., з 01.05.2023 по 31.05.2023 у сумі 100 000 грн., що разом за ці періоди становить до виплати 459 129,03 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення з противником у складі підрозділу Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони в операційній зоні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в наступні періоди: з 01.01.2023 по 24.02.2023 (31 день у січні, 24 дні у лютому);- з 09.03.2023 по 30.04.2023 (23 дні у березні, 30 днів у квітні);- з 01.05.2023 по 31.05.2023 (31 день у травні), що підтверджується копією витягу з журналу бойових дій № 6-98, копією витягу з довідки ВЧ НОМЕР_2 від 16.05.2023 №1871, копією листа Оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.01.2024. Однак, відповідач протиправно не виплатив додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн., передбачену Постановою № 168 за вказані періоди.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на приписи пункту 1 Постанови №168 наголошує на тому, що за періоди з 01.01.2023 по 24.02.2023, з 09.03.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023 має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях та заходах забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Як зазначає апелянт, зі змісту абзацу 1 пункту 1 Постанови №168 (в редакції, яка діяла у спірний період) вбачається, що на виплату додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000 грн мають право військовослужбовці Державної прикордонної служби України за:- безпосередню участь у бойових діях перебуваючи безпосередньо в районах ведення таких бойових дій або- забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів або- участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях або- участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для виплати збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки помилково вважав, що позивач у період з 01.01.2023 по 31.05.2023 проходив службу та виконував бойові розпорядження поза районами ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України з 01.01.2023.
Апелянт зауважує на тому, що Постанова №168 не містить жодного посилання на те, що, для здійснення виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн, Головнокомандувач Збройних Сил України своїми рішеннями (наказами, директивами тощо) визначає райони здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, і ці рішення (накази) слід враховувати при визначенні розміру додаткової винагороди до 100 000 грн.
Також апелянт посилається на те, що Накази Головнокомандувача Збройних Сил України не стосуються Постанови №168, їх видано не на виконання вимог Постанови №168 чи для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн., а з метою забезпечення належної організації відбиття збройної агресії, тому вони не підлягають врахуванню при розгляді даної справи.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходить службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема, в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 №6/98 (гриф) том 2 , від 01.01.2023 року №6/98 (гриф) том 1, від 03.08.2023 року №6/98 (гриф) том 2 ОСОБА_2 у періоди з 01.01.2023 по 31.05.2023 залучався до реагування на можливі загрози та подальшого ефективного виконання завдань, висвітлення надводної обстановки, недопущення висадки десанту противника, організації служби на постах спостереження на такій ділянці - смт Білозерка, Херсонська область.
Разом з цим, відповідно до витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 №6/98 (гриф) том 2, від 01.01.2023 №6/98 (гриф) том 1, від 03.08.2023 №6/98 (гриф) том 2 ОСОБА_2 у період з 30.03.2023 по 04.04.2023, з 29.04.2023 по 04.05.2023 залучався до запобігання вогневого впливу на корегування вогню противника по м. Херсон, недопущення раптових дій противника у напряму Олешки - Херсон та нарощування зусиль у проведенні розвідувально-пошукових дій 131 орб у районі “Дачі» острова Круглик.
Відповідно до витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 №6/98 (гриф) том 2 , від 01.01.2023 року №6/98 (гриф) том 1, від 03.08.2023 року №6/98 (гриф) том 2 ОСОБА_2 у період з 25.02.2023 по 08.03.2023 перебував у відпустці.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахункових листів ОСОБА_2 , додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у січні 2023 року нарахована у розмірі 70 000 грн., а з лютого 2023 по травень 2023 - у розрахунку 30 000 грн. Вказаний факт також підтверджується відомостями, зазначеними у довідці №261 від 18.09.2024 про види грошового забезпечення, що нараховане ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 по 31.08.2024.
ОСОБА_2 за період з 30.03.2023 по 04.04.2023 (6 календарних днів) та з 29.04.2023 по 04.05.2023 (6 календарних дні), перебуваючи у районі ведення воєнних (бойових) дій визначених наказами Головнокомандувача ЗСУ, отримав пропорційно збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 безпосередньо за 12 календарних днів виконання бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача ЗСУ, в сумі - 27 548,39 грн., що підтверджується розрахунковими листами за квітень та серпень 2023 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що територія, на якій позивач виконував завдання під час проходження військової служби, не відноситься до територій бойових дій, за виконання бойових завдань на якій виплачується збільшена до 100 000 грн. додаткова винагорода. Відтак, оскільки відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або залучення позивача до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій суд вважав, що позивач не набув права на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в спірний період. За таких підстав, оскільки відсутні підтверджуючі докази виконання позивачем бойових (спеціальні) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) відповідача, та доказів на підтвердження цієї інформації, суд визнав безпідставними вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за спірний період.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів керується наступним.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частина 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Стаття 1-2 Закону №2011-ХІІ встановлює, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частини 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначають, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує і на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168.
Приписами пункту 1 Постанови №168, яка діяла з 24.02.2022, було визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В подальшому постановами Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023, №836 від 09.08.2023, № 1001 від 15.09.2023, № 1162 від 07.11.2023 до Постанови № 168 вносилися відповідні зміни та доповнення.
Згідно положень Постанови № 168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У період з 01.12.2022 по 31.01.2023 порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби визначалися Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 628).
Згідно абзацу 2 пункту 1 Наказу №628, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Пункти 2, 3 Наказу № 628 передбачають, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцями у районах ведення бойових дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходів.
Відповідно до пункту 7 Наказу №628 для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 цього наказу.
Відповідно до пункту 8 Наказу №628 склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
В свою чергу, у період з 01.02.2023 по 31.05.2023 порядок і умови виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 Постанови № 168, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, визначався Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36 (далі -Порядок № 36).
Пункти 3, 4 та 7 Порядку № 36 визначають, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 були внесені зміни до Постанови №168, зокрема, пункт 1 після слів перебуваючи безпосередньо в районах доповнено словами їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 також внесені зміни до Постанови №168, пункт 1 викладений в іншій редакції та доповнений постанову пунктом 1-1 , зокрема, такого змісту:
« 1-1. Установити, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».
Також Постанова №168 була доповнена пунктом 1-2, згідно якого виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У період з 01.06.2023 по теперішній час процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі -військовослужбовці) додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених Постановою № 168 визначають Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених Постановою № 168, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, (далі-Особливості № 726).
З урахуванням викладеного слід констатувати, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Державної прикордонної служби мають право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Однак, варто зауважити, що таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі їхня безпосередня участь у бойових діях і заходах має бути підтверджена документально.
Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що з наданого відповідачем витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 №6/98 (гриф) том 2, від 01.01.2023 №6/98 (гриф) том 1, від 08.08.2023 №6/98 (гриф) том 2 виданого відносно ОСОБА_2 , вбачається, що в період з 01.01.2023 по 31.05.2023 - останній переважно перебував/знаходився АДРЕСА_1 (поза районами ведення воєнних (бойових) дій) та виконував бойові (спеціальні) завдання: реагування на можливі загрози та подальшого ефективного виконання завдань; висвітлення надводної обстановки, недопущення висадки десанту противника, організація служби на постах спостереження, недопущення діяльності ДРГ противника, здійснення контр-диверсійних заходів, перевірка за відомчими базами ДПСУ осіб, транспортних засобів, які прямують, через блок-пост, тобто ті за які передбачена виплата додаткової винагороди передбаченої ПКМУ від 28.02.2022 № 168 в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць.
Окрім цього, у вказаний вище проміжок часу, ОСОБА_2 виконував бойові (спеціальні) завдання визначені в межах пунктів 4 «Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженого наказом МВС України від 26.01.2023 № 36 (чинного до 01.09.2023), поза районами ведення воєнних (бойових) дій, і відповідно за їх виконання отримував додаткову грошову винагороду передбачену Постановою № 168 y розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання завдань.
Даний факт підтверджується відповідною довідкою, сформованою на підставі Журналу ведення бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 №6/98 (гриф) том 2, від 01.01.2023 № 6/98 (гриф) том 1, від 08.08.2023 № 6/98 (гриф) том 2 та розрахунковими листами грошового забезпечення ОСОБА_2 за спірний період. Згідно інформації з листів грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, ОСОБА_2 щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
Окрім цього, згідно відомостей, що містяться в копії витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 № 6/98 (гриф) том 2, від 01.01.2023 № 6/98 (гриф) том 1, від 08.08.2023 № 6/98 (гриф) том 2, в періоди
Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що за період часу з 30.03.2023 по 04.04.2023 (6 календарних днів) та з 29.04.2023 по 04.05.2023 (6 календарних дні) на підставі бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №133-Р (гриф) від 29.03.2023 та №164-Р (гриф) від 28.04.2023 ОСОБА_2 перебував у районі ведення воєнних (бойових) дій визначених наказами Головнокомандувача ЗСУ - в районі н.п. Дачі Олешківської територіальної громади Херсонської області (лівий берег р. Дніпро), та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме запобігання вогневому впливу та корегуванню вогню противника по м. Херсон, нарощування зусиль у проведенні розвідувально-пошукових дій 131 орб.
Відповідно до розрахункових листів грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 була нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у розмірі 100 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, тобто за 12 календарних днів виконання бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій визначених наказами Головнокомандувача ЗСУ в розмірі 27 548,39 грн. Вказані відомості не заперечуються учасниками справи.
Водночас матеріалами справи також встановлено, що в іншій частині спірного періоду, а саме з 01.01.2023 по 24.02.2023, 08.03.2023 по 29.03.2023, 05.04.2023 по 28.04.2023, 05.05.2023 по 31.05.2023 ОСОБА_2 залучався до реагування на можливі загрози та подальшого ефективного виконання завдань, висвітлення надводної обстановки, недопущення висадки десанту противника, організації служби на постах спостереження на такій ділянці - смт Білозерка, Херсонська область.
За таких підстав слід констатувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не набув права на додаткову грошову винагороду передбачену Постановою № 168 у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, за спірні періоди, тобто, під час перебування поза районами ведення воєнних (бойових)дій визначених наказами Головнокомандувача ЗСУ.
При цьому варто зазначити, що за виконувані бойові завдання позивач щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно часу виконання службових обов'язків, бойових і спеціальних завдань поза районами ведення воєнних (бойових)дій, що не заперечується останнім.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Таким чином райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються виключно рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, що прямо встановлено Законом України «Про оборону України» та відомчими нормативно-правовими актами, які визначали порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зокрема Порядком № 36 та Особливостями №726, а тому безпідставними є посилання апелянта на те що такі накази були безпідставно враховані судом першої інстанції під час вирішення спору. Також в силу наведених положень безпідставними є посилання апелянта на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, згідно якого, як зазначає апелянт, територія Херсонської міської територіальної громади, була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Так, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26, від 14.02.2023 №35, від 01.03.2023 №52, від 17.03.2023 №67, від 17.03.2023 №68, від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210, від 01.09.2023 №247, від 01.10.2023 №273, від 01.11.2023 №301, від 01.12.2023 №341, в спірний період до районів ведення воєнних (бойових) в Херсонському районі Херсонській області відносилися лише територія Олешківської міської територіальної громади, острова Забіч, Великий, Бакайський, Борщевий на території Білозерської селищної територіальної громади, острова Карантинний, Великий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади. А також Нижньодніпровський національний природний парк.
Отже, відповідно до вказаних наказів в спірний період до районів ведення воєнних (бойових) дій не відносився жоден з районів або територіальних громад Херсонської області, в тому числі і смт Білозерка, Херсонської області, які були б розташовані на правому березі річки Дніпро, а відповідними районами визначаються виключно райони лівобережної частини Херсонської області (на Схід та Південь від гирла річки Дніпро або острови).
Стосовно посилання апелянта на те, що відповідно до листа від 27.01.2024 Міністерства оборони України, скерованого на ім'я начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ, НОМЕР_3 прикордонний загін (ВЧ НОМЕР_1 ) перебував у оперативному підпорядкуванню оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та з 19.11.2022 по 29.01.2024 виконував бойові розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 №323т, бойових розпоряджень оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 29дск, від 26.11.2022 №320дск, від 14.01.2023 №1548дск, від 22.02.2023 №2497дск, від 18.03.2023 №3024т, від 30.03.2023 №3318т., від 30.09.2023 №7860дск - брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно по рубежу Лупареве-Херсон, слід зазначити, що вказані обставини жодним чином не підтверджують факт виконання саме апелянтом бойових завдань, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно по рубежу Лупареве-Херсон.
Таким чином, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та досліджені докази не підтверджують факт виконання у спірний період апелянтом завдань, які свідчать про його безпосередню участь в бойових діях або заходах, безпосередньо в районах ведення бойових дій, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.
Також колегія суддів вважає безпідставними аргументи апелянта про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, Особливостей №726, оскільки зі змісту судового рішення вбачається, що відмова у задоволенні позову не ґрунтується на положеннях Особливостей №726, а суд лише констатує, що зазначеними нормами з 01.09.2023 був змінений порядок виплати вказаної винагороди.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Колегії суддів вважає, що наведені доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Стосовно іншої частини доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні містити достатньо мотивів, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.
Відтак, слід констатувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко