П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12847/25
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Дата і місце ухвалення: 19.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В квітні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просили суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової допомоги відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову допомогу відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової допомоги відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову допомогу відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн. (на користь кожної).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ГУ ПФУ в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 19.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що право на призначення одноразової страхової виплати сім'ї, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», мають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради від 29.10.2024р. №6371 у період з 17.10.2024р. по 19.10.2024р. (на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 разом з померлим зареєстровано три особи, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є єдиними хто зареєстрований за вказаною адресою разом з померлим. До того ж, реєстрація місця проживання з померлим за однією адресою не підтверджує постійного спільного проживання разом. Документи, підтверджуючі проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту з померлим, відсутні.
Також, апелянт посилається на те, що відповідно до наданого свідоцтва про шлюб, виданого Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 08.09.2017р., серії НОМЕР_1 , актовий запис №278, ОСОБА_2 має свою створену з ОСОБА_5 . А відтак, право на одноразову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відсутнє.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 .
18.02.2025р. спеціальною комісією, утвореною наказом Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 22.10.2024р. №545/ПД, складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18.10.2024р. близько о 09 год. 30 хв. в КП «Міське дорожнє управління» Херсонської міської ради, затверджений 20.02.2025р. начальником Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Згідно висновків акту розслідування нещасного випадку, що стався 18.10.2024р. близько о 09 год. 30 хв., на підставі підпункту 2 пункту 52 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019р. №337, встановлено, що нещасний випадок з дорожнім робітником КП «МДУ» ХМР визнається таким, що пов'язаний з виробництвом. Прийнято рішення скласти по ньому акт за формою Н-1/П та взяти нещасний випадок на облік КП «МДУ» ХМР.
17.03.2025р. позивачі звернулися до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявами про призначення одноразової допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_3 .
Листом ГУ ПФУ в Херсонській області від 21.03.2025р. №2100-0311-8/11119 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті допомоги, з посиланням на те, що реєстрація місця проживання не підтверджує факт постійного проживання та заявником не підтверджено, що вона постійно спільно проживала з померлим та вела спільний побут.
Листом ГУ ПФУ в Херсонській області від 21.03.2025р. №2100-0311-8/11117 відмолено ОСОБА_2 у виплаті допомоги, з посиланням на те, що реєстрація місця проживання не підтверджує факт постійного проживання, а також, що вона має чоловіка, тобто створила свою сім'ю, а тому не є членом сім'ї загиблого ОСОБА_3 .
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачами належними доказами підтверджено факт родинних відносин та факт проживання однією сім'єю із загиблим ОСОБА_3 . Що стосується доводів відповідача про відсутність підтверджуючих документів, що позивачі є єдиними членами сім'ї померлого, то суд зазначив, що доведення цього факту не вимагається пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для отримання одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на одноразову виплату на сім'ю, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку зі смертю їх батька внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999р. №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Відповідно до п.2 ч.7 ст.30 Закону №1105-ХІV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Частина 1 статті 35 Закону №1105-XIV передбачає, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачується одноразова допомога у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Стаття 37 Закону №1105-XIV визначає документи для розгляду справ про страхові виплати.
Згідно ч.1 ст.37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
Згідно ч.2 ст.37 Закону №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ч.3 ст.37 Закону №1105-XIV потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Відповідно до ст. 39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Сторонами у справі не заперечується відсутність передбачених статтею 39 Закону №1105-XIV обставин, за наявності яких уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг на підставі вказаного Закону.
Відмовляючи в задоволенні заяв позивачів від 17.03.2025р. про призначення одноразової допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV, ГУ ПФУ в Херсонській області виходило з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено, що вони є членами сім'ї загиблого в розумінні Сімейного кодексу України, зокрема, що вони постійно проживали та вели спільний побут з їх батьком ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність такої відмови відповідача з огляду на наступне.
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до ч.4 ст.3 Сімейного кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційний Суд України в рішенні від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» зазначив, що членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із загиблим ОСОБА_3 підтверджуються копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , де у графі «батько» записаний ОСОБА_3 .
Факт проживання однією сім'єю з доньками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується довідкою виконавчого комітету Херсонської міської ради про склад сім'ї або зареєстрованих осіб №6371 від 29.10.2024р.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 72 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятих ним рішень, не здобуто та не надано до суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є членами сім'ї загиблого ОСОБА_3 в розумінні ст.3 Сімейного кодексу України, в тому числі, що його доньки не проживали та не вели спільний побут із батьком.
Та обставина, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі не змінює її статусу члена сім'ї загиблого ОСОБА_3 , враховуючи не спростований органом ПФУ факт спільного проживання з батьком та, в свою чергу, підтвердження цього факту позивачем.
Що стосується доводів апелянта про відсутність підтверджуючих документів, що позивачі є єдиними членами сім'ї померлого, то як правильно зазначив суд першої інстанції, доведення цього факту не вимагається пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для отримання одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Ця норма передбачає виплату одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї без прив'язки щодо кількості членів сім'ї та ступені їх спорідненості, тощо.
Тобто, визначена пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону допомога виплачується на сім'ю, а не на кожного її члена окремо.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивачів права на одноразову виплату на сім'ю, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку зі смертю їх батька внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду від 19.09.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук