П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3755/24
Головуючий І інстанції: Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 28.02.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Миколаївській області стосовно не зарахування до його страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця, яка сплачувала фіксований податок з 01.07.2004р. по 31.12.2004р., як повних місяців, а роботи механіком в ТОВ «Трансміст Сочі» з 15.03.2013р. по 17.06.2013р., з 16.08.2013р. по 15.08.2014р. та з 16.10.2014р. по 02.03.2015р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до його страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця, яка сплачувала фіксований податок за періоди з 01.07.2004р. по 31.12.2004р., та роботи механіком в ТОВ «Трансміст Сочі» з 15.03.2013р. по 17.06.2013р., з 16.08.2013р. по 15.08.2014р. та з 16.10.2014р. по 02.03.2015р. та здійснити перерахунок пенсії з 23.02.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійний орган протиправно відмовив у перерахунку його пенсії, не зарахувавши до загального страхового стажу період здійснення ним підприємницької діяльності та періоди його роботи в російській федерації. Так, відмова ГУ ПФУ в Миколаївській області, на переконання позивача, є протиправною та порушує його право на гідне пенсійне забезпечення, що передбачене чинним законодавством.
Відповідач, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним дії відповідача стосовно не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2004р. до 31.12.2004р. та періодів роботи механіком в ТОВ «Трансміст Сочі» з 15.03.2013р. до 17.06.2013р., з 16.08.2013р. до 15.08.2014р., а також з 16.10.2014р. до 02.03.2015р. Зобов'язано відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи як фізичної особи-підприємця з 01.07.2004р. до 31.12.2004р. та періодів роботи в ТОВ «Трансміст Сочі» з 15.03.2013р. до 17.06.2013р., з 16.08.2013р. до 15.08.2014р. і з 16.10.2014р. до 02.03.2015р., та з 23.02.2024р. провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ПФУ в Миколаївській області 26.03.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просило скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Миколаївській області та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
03.04.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
10.04.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за інвалідністю (ІІ група) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.02.2024р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок його пенсії, з урахуванням періодів введення підприємницької діяльності та періодів роботи в ТОВ «Трасміст Сочі».
Однак, 11.03.2024р. відповідач листом відмовив у перерахунку пенсії позивача, мотивуючи це тим, що періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2004р. до 31.12.2004р. зараховано до страхового стажу позивача відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, із урахуванням сплати ним страхових внесків.
При призначенні пенсії (2013р.) до страхового стажу позивача врахували періоди роботи на території російської федерації до 31.01.2013р. У зв'язку із припиненням з 01.01.2023р. російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підстав для зарахування періодів роботи позивача після 30.01.2013р. немає.
Не погодившись із вказаними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних дій ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або ж тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.4 цієї статті, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим же Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вбачається із матеріалів даної справи, підставою для неврахування спірних періодів роботи позивача (з 01.07.2004р. по 31.12.2004р., з 15.03.2013р. по 17.06.2013р., з 16.08.2013р. по 15.08.2014р., з 16.10.2014р. по 02.03.2015р.) став факт відсутності доказів на підтвердження стажу підприємницької діяльності та, факт припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (починаючи з 01.01.2023р.).
Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія насамперед звертає увагу, що Відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (ч.1 ст.21 Закону №1058-IV).
У розумінні ч.1 ст.1 Закону №1058-IV, страховими внесками вважаються кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (або ж які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п.3-1 розділу XV Закону №1058-IV (Розділ XV доповнено п.3-1 відповідно до Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII), до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії на підставі ст.26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 01.01.1998р. по 30.06.2000р. включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 01.07.2000р. по 31.12.2017р. включно, за умови сплати ним страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Підпунктом 2 п.2.1 розділу ІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV» (затв. постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. за №22-1) визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, у відповідній редакції). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою у відповідності до додатку 4 до «Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (затв. постановою правління ПФУ від 18.06.2014р. №10-1, у редакції постанови правління ПФУ від 27.03.2018р. №8-1), тобто довідка за формою ОК-5, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до цього ж Положення, тобто довідка за формою ОК-2.
Разом із тим, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.04.2004р. можуть прийматись також інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до вказаної вище дати - 01.04.2004р., в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або ж довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
У силу п.4 Порядку №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами стосовно сплати страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією ПФУ про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися також і даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити власний стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000р. - довідка ПФУ про сплату страхових внесків, а після цієї дати - довідка з бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 06.08.2024р. у справі №580/7175/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Як слідує з матеріалів цієї справи, у період з 01.07.2004р. до 31.12.2004р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (довідка ГУ ДПС у Миколаївській області від 08.02.2024р. №2353/6/14-29-51-02-01).
При цьому, за даними Реєстру, ОСОБА_1 сплачував внески за період з 01.07.2004р. до 31.12.2004р.
Так, здійснюючи підприємницьку діяльність у спірний період позивач сплачував у ПФУ внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента від 03.07.1998р. №727/98 "»Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», що також підтверджується довідкою ГУ ДПС у Миколаївській області від 08.02.2024р. №2353/6/14-29-51-02-01.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази факт сплати позивачем страхових внесків у межах спірного періоду є підтвердженим, а відповідачем, у свою чергу, взагалі не була надана оцінка вказаному документу, що свідчить про передчасність та помилковість висновку пенсійного органу стосовно не підтвердження позивачем підстав для зарахування спірного періоду до його страхового стажу.
Жодного спростування встановлених обставин відповідачем під час розгляду справи наведено не було та відповідних доказів не надано.
Судова колегія також вважає за доцільне зазначити про те, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також, п.3.3 розділу ІІІ Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам відносно одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу відносно визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
За правилами п.п.4.1.,4.2 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При цьому, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7); повідомляє особу, у вибраний спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій.
До того ж, у постанові від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а Верховний Суд зазначив про те, що орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих та подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, органи ПФУ в межах своїх повноважень зобов'язані розглянути та, за необхідності, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ГУ ПФУ в Миколаївській області вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів. При цьому, ГУ ПФУ в Миколаївській області, в силу процесуальної презумпції винності суб'єкта владних повноважень, не довів суду правомірність оскаржуваних дій, зокрема, жодних доказів з приводу звернення до ГУ ДПС в Одеській області для уточнення достовірності інформації, зазначеної позивачем, не надано, як і не спростовано сам факт сплати позивачем відповідних страхових внесків, що підтверджується вказаною вище довідкою контролюючого органу.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність підтвердження факту сплати позивачем страхових внесків за спірний період, а також відсутність спростування цього факту відповідачем у процесуальний спосіб, а також беручи до уваги, що інформація контролюючого органу є належним доказом, який дозволяє врахувати стаж роботи підприємцем до страхового стажу особи, судова колегія робить висновок, що позовні вимоги про зобов'язання зарахувати позивачу спірний період ведення підприємницької діяльності до загального страхового стажу є обґрунтованими і підлягають задоволенню, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Окрім того, визначаючись стосовно обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про те, що у відповідності до вимог ст.48 Кодексу законів про працю України, норми якої кореспондуються з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Вказаним нормам відповідає також і п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637), за приписами якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.
Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У свою чергу, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.
Так, під час звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 підтверджував страховий стаж записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , з-поміж іншого, і щодо спірних періодів його роботи з 15.03.2013р. до 17.06.2013р., з 16.08.2013р. до 15.08.2014р. та з 16.10.2014р. до 02.03.2015р. в російській федерації.
У цьому контексті, варто зазначити про те, що на час здійснення позивачем трудової діяльності у відповідний період діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., укладена в тому числі між Україною та російською федерацією, у відповідності до якої, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди».
Держави-учасниці вказаної Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з ч.2 ст.6 Угоди, для встановлення права на пенсію, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
За приписами ч.2 ст.13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з цієї Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають.
У контексті обставин даної справи системний та цільовий способи тлумачення вказаних норм дають судовій колегії підстави дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992р. російською федерацією означає лише те, що Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, проте жодним чином не впливає на права, зобов'язання або ж юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірний період роботи ОСОБА_1 був належним чином підтверджений записами у трудовій книжці (що, власне, і не спростовувалося відповідачем), а отже й підстави для неврахування його до страхового стажу були відсутні.
Жодних належних і допустимих доказів зворотного, як уже зазначалося вище, до суду надано не було та матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 26.12.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко